Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/348/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/348/20 пров. № А/857/7375/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М., з участю секретаря судового засідання Цар М.М., представника позивача Костків Н.С., представника відповідача Тістечка Ю.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 380/348/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Качур Р.П. у м. Львів Львівської області 12.03.2020 року о 12 годині 35 хвилин згідно з протоколом судового засідання, дата складення повного судового рішення 20.03.2020 року), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовною заявою до Львівської митниці ДФС (правонаступник - Галицька митниця Держмитслужби, надалі також - відповідач), у якій просить: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2019/000543/2 від 25.11.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209190/2019/01316 від 25.11.2019. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, обставинам справи надана невірна правова оцінка та що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як слідує із змісту апеляційної скарги, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товару декларантом, оскільки така не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, що згенерована АСАУР та складає 7500 Євро. Позивачем не було подано митному органу документи, які підтверджують здійснену ним оплату товару, а тому й не підтверджено одну із складових митної вартості ціну, що була фактично сплачена. Митним органом правомірно визначено митну вартість, використавши середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. Декларантом також не було надано документів, які б пояснювали розбіжності щодо власника та продавця транспортного засобу. Вказує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Звертає також увагу на неправильне визначення розміру судового збору, який стягнуто з відповідача на користь позивача. Представник позивача скористалась правом подання відзиву на апеляційну скаргу, у якому просила відмовити Галицькій митниці Держмитслужби у задоволенні апеляційної скарги повністю та залишити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року без змін. В судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 06.11.2019, від імені та в інтересах якої на підставі довіреності від 05.10.2019 діяв ОСОБА_2 , придбала у нерезидента компанії «REVAZ AUTOS SA» транспортний засіб автомобіль марки SUBARU модель НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , призначення автомобіля для використання по дорогах загального користування, об`єм двигуна 1998 см.куб., 108 Kw, 2012 року виготовлення, колір чорний, тип двигуна дозвільний, за ціною 2800 швейцарських франків, що підтверджується рахунком-фактурою № 191106/s від 16.11.2019. ОСОБА_2 перевіз цей автомобіль на митну територію України. Митне оформлення вантажу на підставі договору доручення на надання митно-брокерських послуг здійснив митний брокер ФОП ОСОБА_3 , який 12.11.2019 в електронній формі подав митну декларацію № UA209190/2019/072481 на ввезений транспортний засіб, в якій його митну вартість заявлено в розмірі 2800 швейцарських франків за курсом 24,66516 грн. В цій митній декларації декларант визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору купівлі-продажу. До митної декларації декларантом долучено рахунок-фактуру № 191106/s від 06.11.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 676.344.196, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/95603 від 11.11.2019, та інші документи. Відповідачем 25.11.2019 за результатами розгляду митної декларації № UA209190/2019/072481 та доданих до неї документів видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01316 та Рішення про коригування митної вартості товарів 25.11.2019 № UA209000/2019/000543/2, де скориговано вартість автомобіля до 7500,00 Євро за резервним методом митної вартості. Позивач, не погодившись із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови відповідача, звернулася із даним позовом до суду про їх скасування. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає таке. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства слідує, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості. З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно документів, доданих до митної декларації № UA209190/2019/072481 від 12.11.2019, ввезений транспортний засіб SUBARU модель XV2, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1998 см куб., 108 кW, 2012 року виготовлення, було придбано за ціною 2800 швейцарських франків, про що свідчать рахунок-фактура № 191106/s від 06.11.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 676.344.196, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/95603 від 11.11.2019. При цьому, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17. З огляду на викладене, позивачем подано митному органу всі належні та допустимі докази на підтвердження ціни придбаного автомобіля, що був у використанні. У рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи). У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР - 7500 Євро. Власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами. Однак жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались, документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавалися. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що (підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Разом з тим, у спірному рішенні взагалі відсутні номер та дата митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР - 7500 Євро.». Однак, документів, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав. Разом з тим, апеляційний суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль, оскільки в рахунку-фактурі від 16.11.2019 № 191106/s чітко вказано ціну угоди в сумі 2800 швейцарських франків. Рахунок-фактура містить всю необхідну інформацію про дату вчинення купівлі-продажу, номер кузова транспортного засобу, його модель та рік випуску, прізвище та ім`я особи, якій його продано. Також до митної декларації декларантом було подано довідку продавця про ціну, за якою здійснено продаж автомобіля, з перекладу якої вбачається, що продавець підтверджує, що за транспортний засіб SUBARU XV2 (серійний номер НОМЕР_2 ) сплачено повністю готівкою 2800 CHF. Митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо. При цьому суд звертає увагу на те, що митний орган з будь-якими запитами щодо підтвердження ціни автомобіля до продавця не звертався. Суд оцінює критично посилання відповідача на відсутність касового або товарного чеку чи документу про прийняття визначеної суми готівки від позивачки, тому що відсутність платіжного документа про сплату вартості автомобіля, на думку суду, в даному випадку не викликає сумнівів в достовірності розрахунку митної вартості автомобіля, оскільки розрахунок за вказаний автомобіль проводився в готівковій формі, і позивачкою подано належні та допустимі докази, які підтверджують, як факт оплати за товар, так і вартість товару, задекларовану нею. З цього приводу необхідно взяти до уваги, що прямого зв`язку між відомостями, відображеними у платіжному документі щодо сплаченої суми, та договірною (яка є одночасно і митною) вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме чеку, квитанції, платіжного доручення чи іншого банківського документа не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Такий висновок зроблений Верховним Судом 03.04.2018 у справі № 809/322/17. При цьому колегія суддів зазначає, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі не обов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо покликання відповідача на те, що власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами, то в ході розгляду справи судом було встановлено, що компанія REVAZ autos SA є юридичною особою, яка здійснює діяльність з продажу транспортних засобів та фактично при продажу вищезазначеного автомобіля виступала в статусі посередника між позивачем та зазначеним у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу 676.344.196 попереднім власником автомобіля. Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між компанією REVAZ autos SA та попереднім власником транспортного засобу не можуть впливати на права позивача. Колегія суддів звертає увагу, що імпортований позивачем автомобіль має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, відповідач зазначає, що АСАУР ДФС визначена вартість на підставі середньої ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі. Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість. Більше того, автомобіль має пошкодження, що вбачається з Акту про проведення митного огляду. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари. Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23 липня 2019 року у справі № 1140/3242/18. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованого товару за ціною договору. Надані до митного оформлення документи чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, та підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами МК України. Незважаючи на можливість у відповідача перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, відповідач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанцій жодного доказу, який би спростував зміст договору чи його достовірність, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Швейцарії інформації про невідчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний автомобіль. Водночас, відповідачем також не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено. Суд апеляційної інстанції констатує, що в матеріалах справи наявні всі необхідні докази, достатність яких оцінена судам першої інстанції у повному обсязі, що підтверджують дійсну фактурну вартість придбаного позивачем товару, який поміщений до митного оформлення. Наявність у поданих позивачем документах будь-яких розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем зазначено не було, а тому належних підстав для коригування митної вартості у митного органу не було. З огляду на приведені судом фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктах 1, 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000543/2 від 25.11.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації № UA209190/2019/01316 від 25.11.2019 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції невірно обрахований розмір судового збору, який стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача. Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (надалі також Закон № 3674-VI). Статтею 7 Закону № 3674-VI передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Згідно з частиною другою статті 7 Закону № 3674-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Статтею 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. З матеріалів справи встановлено, що позивачем в позовній заяві заявлено наступні вимоги, а саме: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2019/000543/2 від 25.11.2019 та картку (вимога майнового характеру) та визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації № UA209190/2019/01316 від 25.11.2019 (вимога немайнового характеру). Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Щодо вимоги позивача майнового характеру апеляційний суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962, сума, яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, є ціною позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір. Таким чином, різниця між сумами мита та ПДВ, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів становить 41952,86 грн., що і є ціною позову. Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2020 року становить 2102 грн. Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру становить 840 грн 80 коп. (41952,86*1/100 = 419,53 але не менше 2102*0,4=840,80). Крім того, позивачем оскаржено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01316 від 25.11.2019, яка є вимогою немайнового характеру. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, сума судового збору за позовну вимогу немайнового характеру становить 840,80 грн. З огляду на вищевикладене, сума судового збору за подання позовної заяви на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 380/348/20 становить 1681,60 грн. Оскільки рішенням суду першої інстанції встановлено стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2154,25 грн., тобто у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення у цій частині. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною четвертою статті 317 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак допустився помилки в застосуванні норм процесуального права в частині стягнення судових витрат. Тому оскаржене рішення суду слід змінити, змінивши його резолютивну частину в частині судових витрат. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 380/348/20 змінити. Абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції змінити, зазначивши, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених статтею 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повне судове рішення складено 31.07.2020