Постанова 4857 № 300/2517/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Главач І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2517/19 пров. № А/857/4976/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Кузьмича С.М. за участю секретаря судового засідання: Хомич О.Р. представника апелянта: Рак З.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року у справі № 300/2517/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення, - ВСТАНОВИВ : 23.12.2020р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Галицької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування картки відмови № UA206000/2019/00727 від 12.09.2019р. та рішення про коригування митної вартості товару № UA206000/2019/000727/2 від 12.09.2019р. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Бойко І.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 подано до відділу митного посту митну декларацію № UA 206010/2019/420267 від 10.09.2019р. з метою здійснення митного оформлення товару за ціною договору, а саме транспортного засобу VOLKSWAGEN, модель CADDY, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, 2014 року виготовлення в якій зазначено митну вартість у розмірі 3 100 євро. Вважає, що митний орган протиправно, в порушення норм ст.57 МК України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу та обраного методу його визначення, здійснив визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок чого прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості. Вважає, що відповідач протиправно поставив під сумнів весь поданий перелік документів та застосував резервний метод для визначення митної вартості товару. Збільшення такої вартості з 3 100 євро на 5 750 євро суттєво порушує права останньої. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2020р. позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом (залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу), лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Галицька митниця Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що декларантом до митного оформлення не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в ст. 53 МК України, підтверджуючих митну вартість даного транспортного засобу, а саме не було долучено банківського платіжного документу чи будь-якого іншого платіжного та/або бухгалтерського документу, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, висновки про вартість та якісні характеристики оцінюваного товару тощо. Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Представник апелянта Рак З.Б. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 27.08.2019р. ОСОБА_1 придбав у на території Німеччини у дилера потриманих авто в Маркранштадті «Scar GmbH» транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, номер кузова НОМЕР_1 , 2014року виготовлення, об`єм двигуна 1598 см3 за 3100,00 євро, що підтверджується квитанцію від 27.08.2019р. на суму 3100,00 євро та рахунком-фактурою № 46/09/19 від 27.08.2019р. В подальшому, продавець оформив митну декларацію країни відправлення №MRN 19DE560313359176E4, у якій відображено експорт автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, номер кузова НОМЕР_1 , 2014 року виготовлення, та загальну ціну автомобіля 3 100 євро. (а.с. 15). Декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який дії в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №206010/2019/420267 від 10.09.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: вищевказаний легковий автомобіль (а.с.133). У зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) - 3100,00 євро. щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), за купівельною ціною Декларантом одночасно із митною декларацією митному органу наступні документи: -рахунок-фактуру від 27.08.2019р; декларацію про походження товару 0380 від 27.08.2019р.; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА20903/2019/69516 від 09.09.2019р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЕЕ 902453 від 04.09.2013р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ZBI від 04.09.2013, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні 003334127 від 10.05.2019h/, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні КЕ від 13.05.1996р. та інші некласифіковані документи НОА 285184 від 28.08.2019р., копію митної декларації країни відправлення 19DЕ560313359176Е4 від 06.09.2019 р. З матеріалів справи видно, що під час аналізу митним органом поданих документів спрацювала система управління ризиками, що означає про заниження митної вартості товару. У зв`язку з цим направлено запит до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за V1N-кодами. У результаті чого митна вартість даного транспортного засобу складає 5750,00 євро. Відповідач розпочав процедуру консультацій із декларантом шляхом формування 10.09.2019р. електронного повідомлення щодо необхідності надання оригіналу товаросупровідних та реєстраційних документів, зазначених у графі 44 митної декларації. 11.09.2019р. митний орган направив декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Декларант додатково надано відповідачу документ Quittung від 27.08.2019р. на 3100,00 євро та висновок експерта №64/19 (а.с.19-36, 68-69). 12.09.2019р. митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA 206000/2019/000727/2 згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом - 5 750 євро. ( а.с. 7 ) Зокрема, у графі 33 рішення зазначено, що митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням банківських та /або платіжних документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МКУ, а також числові значення вартості т/з, зазначені у фактурі, не відповідають зазначеному в копії декларації країни експорту, висновок про вартісні характеристики не взятий до уваги у зв`язку з невідповідністю методиці визначення вартості ктз 2-5 метод визначення митної вартості (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосований, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари (ст. 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості товару згідно методів 4-5 (ст.62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел». Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN кодами: WV2ZZZ2KZEX032929, валюта - EUR, вартість - 5750,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч.2 ст. 55 та главою 4 Митного кодексу України». ( а.с. 7 ) З огляду на це, митний орган прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206000/2019/00727 відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів ( а.с. 8) Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. (ч.2 ст.52 МК України). Відповідно до ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті. Як визначено у ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МК України (ч.3 ст. 54 МК України). При цьому, ч.6 ст.54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що останній надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені ст. 53 МК України. Зокрема, подані декларантом до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок фактура (інвойс) за назвою та змістом відповідають вимогам п.-3 ч.2 ст. 53 МК України. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Вимоги ч.3-4 ст. 53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Так, відповідач, обмежившись у спірному рішенні лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах, не повідомив позивача про виявлені недоліки наданих документах для підтвердження числових значень митної вартості. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п.2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності ( недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості за резервним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. ч.2 ст.55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визначена органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Апеляційним судом встановлено, що всупереч положенням п. 1, п.2, п.3, ч. 2 ст. 55 МК України в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган не навів обов`язкових відомостей щодо обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі поданих позивачем документів, не міститься інформація ( в тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних ( аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів) яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів та фактів, які вплинули на таке коригування, а також не зазначив вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що митний орган не вказав в оскаржуваному рішенні, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити заявлену митну вартість товару та які саме документи необхідні для підтвердження вказаної декларантом митної вартості товару. Не наведено жодних конкретних обставин, які викликали сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості у поданій митній декларації. Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що коригування митної вартості товарів лише з мотивів її невідповідності інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ні в якому разі не може бути безумовної підставою для відмови в оформленні товару за заявленої декларантом митною вартістю товарів. Тобто, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить конкретизованих причин через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Не вказано про інформацію наявну в митного органу, яка стала підставою для сумнівів щодо правильності визначення декларантом митної вартості товару. Числове значення скоригованої митної вартості жодним чином не обґрунтовано, а фактори, які вплинули на таке коригування не описані. ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач Галицька митниця Держмитслужби як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст. 77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною 5 750 євро. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що картка відмови № UA206000/2019/00727 від 12.09.2019р. та рішення про коригування митної вартості товару № UA206000/2019/000727/2 від 12.09.2019р. - є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки колегії суддів. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року у справі № 300/2517/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя Н.В. Бруновська Суддя З.М. Матковська Суддя С.М. Кузьмич Постанова складена в повному обсязі 31.07.2020р.