Постанова 4855 № 620/590/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/590/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. за участю секретаря:Закревської І.Л., представник позивача Полтєва Є.О., представник відповідача Куртамалаєв А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати пункт 14 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.12.2019 №174, яким йому відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; - зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні позову. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що на час первинного встановлення втрати працездатності позивачеві правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла. З часу первинного встановлення ступеню втрати працездатності (березень 2017 року) до дня встановлення III групи інвалідності (квітень 2020 року) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин справи. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 31.05.2014 по 30.10.2014 та із 16.01.2015 по 17.04.2015 ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, про що йому видано довідку від 17.04.2019 №349. Як вбачається із довідки від 04.04.2015 №3232, 29.01.2015 позивач одержав міновибухову травму, закриту черепно-мозкову травму під час виконання бойового завдання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби в зоні проведення АТО. На момент отримання травми в стані наркотичного та алкогольного сп`яніння не перебував. Відповідно до витягу із протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 09.02.2017 №456 отримана ОСОБА_1 травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини. 01.03.2017, під час огляду позивача МСЕК, йому було встановлено 20% ступеня втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідною довідкою серії АГ № 0010811. У зв`язку із цим позивачу нарахована та виплачена одноразова грошова допомога по втраті працездатності в сумі 22 400,00 грн. Надалі, за результатами огляду, проведеного 03.04.2019, МСЕК установлено ОСОБА_1 третю групу інвалідності (до 01.05.2020). Причина інвалідності: травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини. У зв`язку із наведеним, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою та відповідними документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянуто подані позивачем документи та 05.12.2019 прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії №174, про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках, та втратою працездатності у вигляді встановлення ІІІ групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки. Також зазначено, що допомога у зв`язку із встановленням 20% втрати працездатності виплачена в сумі 22400,00 грн. Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Розмір одноразової грошової допомоги визначає стаття 16-2 Закону №2011-ХІІ, відповідно до пункту «б» частини першої якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи. Частина друга статті 16-2 Закону №2011-ХІІ передбачає, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. За правилами частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) частину четверту статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється». Тобто, обидві ці норми частини четвертої статті 16-3 Закону (абзаци 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності чи ступеня втрати працездатності. Правовідносини щодо первинного встановлення позивачу втрати працездатності виникли після набрання чинності зазначеним Законом №1774-VIII, тому частина четверта статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до ОСОБА_1 . Тобто, на час первинного встановлення втрати працездатності позивачеві правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла. З часу первинного встановлення ступеню втрати працездатності (березень 2017 року) до дня встановлення III групи інвалідності (квітень 2020 року) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі. Відповідно до частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 21.08.2019 (справа №806/2187/18), від 20.02.2020 (справа №806/714/18), від 04.03.2020 (справа №240/5765/18). Колегія суддів також приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин правової позиції, викладеної у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №825/1380/18, від 29.04.2020 у справі №120/3358/19, оскільки фактичні обставини у даній справі є відмінними від обставин, які мають місце у справах, наведених позивачем, та в яких строк реалізації права на одноразову грошову допомогу поставлено в залежність до спірних правовідносин (від факту встановлення 20% ступеня втрати професійної працездатності до встановлення інвалідності), що виникли до набрання чинності зазначеним Законом №1774-VIII. Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 29 липня 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:О.Є. Пилипенко Я.М. Собків