Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/12558/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12558/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження за апеляційною скаргою державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року адміністративну справу за позовом державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (надалі за текстом - «ДП «Інформ-Ресурси») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000021705 від 22.03.2019 р., яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 18 999 840 грн. за відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу на таке відчуження. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ініціатором відчуження був орган управління ДП «Інформ-Ресурси», а організатором - Фонд державного майна України. Позивач також стверджував про відсутність будь-якої інформації щодо наявності існування податкової застави. Насамкінець, ДП «Інформ-Ресурси» звертало увагу, що в силу приписів ст. 87 Податкового кодексу України, ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» майно підприємства не може бути включене до акту опису в податкову заставу як таке, що є майном правоохоронних органів. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити постанову про задоволення позову. Зокрема, скаржник зазначає, що окружний адміністративний суд не надав належної оцінки листу Головного управління ДФС у місті Києві № 37067/10/26-17-02-40 від 16.11.2017 р. про надання згоди на відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі. Крім того, апелянт стверджує про відсутність податкового боргу у зв`язку з подачею уточнюючих декларацій з податку на додану вартість. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а також несплатою визначених податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань у ДП «Інформ-Ресурси» утворився податковий борг. За таких обставин відповідачем винесено податкову вимогу № 6303-17 від 24 квітня 2017 р. про необхідність сплати 6 333 955 грн. 18 коп. 19 жовтня 2017 р. податковим керуючим проведено опис майна ДП «Інформ-Ресурси» та складено акт опису майна у податкову заставу № 1/26-15-17-02-17. Згідно цьому акту у податкову заставу описано будівлі, споруди та приміщення, що розташовані вул. Військовий проїзд, 8, у м. Києві. 23 жовтня 2017 р. відомості про перебування описаного майна у податковій заставі внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до договору купівлі-продажу від 28.08.2018 р. назване нерухоме майно було реалізоване позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Персевбуд». 22 березня 2019 р. Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021705, яким ДП «Інформ-Ресурси» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 18 999 840 грн. за відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу на таке відчуження. Підпункт 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») визначає, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Пунктом 89.1 статті 89 ПК України установлено, що 89.1. Право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань. Згідно пункту 89.2 названої статті ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Абзацом другим пункту 92.1 статті 92 ПК України передбачено, що платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди. Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов`язковим згідно з цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна. З огляду на наведені правові норми, а також враховуючи, що ДП «Інформ-Ресурси» реалізувало майно, яке перебувало у податковій заставі, без згоди контролюючого органу, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Посилання позивача на те, що ініціатором відчуження був орган управління ДП «Інформ-Ресурси», а організатором - Фонд державного майна України, обгрунтовано не взято судом до уваги, оскільки неведене не впливає на обсяг відповідальності платника податків за відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу. Помилковим є посилання ДП «Інформ-Ресурси» на те, що відповідно до статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не підлягає приватизації майно правоохоронних органів. Відповідно до підпункту 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 ПК України не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу». Згідно статті 4 Закону України «Про заставу» предметом застави не можуть бути об`єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. В силу положень статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (втратив чинність 07.03.2018 р.) приватизації не підлягає майноправоохоронних органів, що безпосередньо забезпечує виконання цими органами встановлених законодавством завдань. 07 березня 2018 р. набув чинності Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна». Статтею 4 цього Закону установлено, що приватизації не підлягає майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема майно правоохоронних органів, що безпосередньо забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань. Таким чином, в силу наведених законодавчих приписів не може бути предметом податкової застави лише майно правоохоронних органів, що безпосередньо забезпечує виконання цими органами встановлених законодавством завдань. Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що державне підприємство «Інформ-Ресурси» здійснює правоохоронні функції, а описане податковим керуючим майно забезпечує виконання органами МВС встановлених законодавством завдань. Крім того, позивач реалізував зазначене майно, що свідчить про те, що воно не віднесено до переліку майна, яке не підлягає приватизації, оскільки в іншому випадку його реалізація була б неможливою. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на копію листа Головного управління ДФС у місті Києві № 37067/10/26-17-02-40 від 16.11.2017 р. за змістом якого відповідач надав згоду на відчуження майна по проїзду Військовий, 8, у м. Києві, яке перебуває у податковій заставі. По-перше, відповідач, категорично заперечуючи факт надання такої згоди, подав до суду копію листа № 37067/10/26-17-02-40 від 16.11.2017 р. протилежного змісту. По-друге, самі обставини продажу нерухомості ставлять під сумнів існування згоди контролюючого органу на реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі. Так, із ухвали Печерського районного суду від 05.08.2019 р. у справі № 757/39050/19-к вбачається, що з метою реалізації майна невстановлені особи, у тому числі службові особи Міністерства внутрішніх справ України та ДП «Інформ-Ресурси», забезпечили виготовлення ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 205/9453/18 до якої внесено завідомо неправдиві відомості щодо скасування записів про податкову заставу, зміст якої відрізняється від електронного примірника вказаної ухвали, розміщеного в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Тобто, у разі існування згоди контролюючого органу на реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі, виготовлення ухвали про скасування записів про податкову заставу втрачало б будь-який сенс. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про відсутність податкового боргу суд не приймає в якості доказу. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2018 р. у справі № 826/13781/17 задоволено позовні вимоги ГУ ДФС у м. Києві та стягнуто з рахунків ДП «Інформ-Ресурси» 9 014 978 грн. 08 коп. податкового боргу. Отже, наявність у позивача на момент реалізації майна податкового боргу встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Відповідно ж до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За таких обставин, наданий позивачем звіт незалежного аудитора не може бути прийнятий в якості допустимого доказу, оскільки існує судове рішення яке набрало законної сили. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 30 липня 2020 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко