Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1658/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1658/20 Головуючий в І інстанції: Токмілова Л.М. Дата та місце ухвалення рішення: 24.04.2020 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії за віком, починаючи з 01.07.2019 року відповідно до п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», зарахувавши до його страхового стажу період роботи в колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області з 01.01.1970 р. по 31.12.1972 р. та період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.07.1997 р. по 30.06.1999 р. з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою в новому розмірі пенсією за віком, з урахуванням виплачених за цей період сум пенсії. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що йому з 16.03.2015 року призначено пенсію за віком та при призначенні пенсії враховано загальний стаж по 31.01.2015 року, який склав 33 роки 1 місяць 4 дні. Позивач зазначив, що при ознайомленні з матеріалами пенсійної справи йому стало відомо про невірне врахування органом Пенсійного фонду його страхового стажу при призначенні пенсії. Так, на думку позивача, відповідачем невірно враховано його стаж роботи в колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області у період з 1970 року по 1972 рік, а саме, замість повних трьох років, відповідачем враховано лише 7 місяців 13 днів. Позивач зазначив, що ним у вказаний період роботи в колгоспі було відпрацьовано встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, а тому підстав для врахування лише фактичної тривалості роботи не має. Також позивач вважає, що управлінням Пенсійного фонду безпідставно не враховано в його страховий стаж період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.07.1997 року по 30.06.1999 року, посилаючись на п. 31 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно якого для визначення права на призначення пенсії за віком необхідним є подання лише довідки про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, а також на те, що згідно листа Головного управління Державної податкової служби в Одеській області 19.11.2019 року № 4727/П/15-32-52-15-09 він перебував на загальній системі оподаткування як фізична особа-підприємець та податкові зобов`язання у нього відсутні. Позивач вважає, що зазначені неправомірні дії відповідача призвели до негативних наслідків у вигляді позбавлення права на перерахунок пенсії, передбачений п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсії у 2019 році", що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року позов задоволено. Вирішено зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області з 01.01.1970 р. по 31.12.1972 р. та період здійснення підприємницької діяльності з 01.07.1997 р. по 30.06.1999 р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2019 року відповідно до п. 31 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» і виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою в новому розмірі пенсією за віком, з урахуванням виплачених за цей період сум пенсії. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, що мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що при перерахунку пенсії позивача були враховані надані ним довідки у підтвердження роботи у колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області, та оскільки у вказаному періоді ним відпрацьовано встановлений мінімум, до страхового стажу такий період враховано в календарному обчисленні. З огляду на викладене апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зарахування зазначеного вище періоду роботи до страхового стажу позивача в обчисленні: повних три роки. Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно зарахування до стажу роботи позивача періоду провадження ним підприємницької діяльності з 01.07.1997 року по 30.06.1999 року, посилаючись на відсутність доказів сплати позивачем у вказаний період страхових внесків. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає, що на час звернення ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду за перерахунком пенсії, були відсутні законодавчі підстави для здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до п. 31 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році». Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Саратському відділі обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та з 16.03.2015 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. Згідно протоколу призначення пенсії № 238 від 13.03.2015 року, при призначенні позивачу пенсії враховано загальний стаж по 31.01.2015 р., що склав 33 роки 1 місяць 4 дні. Розмір пенсії з 16.03.2015 року складав 949,00 грн. (а.с. 15). З наданого розрахунку стажу, який є додатком до протоколу від 13.03.2015 р. №238, вбачається, що до стажу позивача було зараховано період роботи у колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області наступним чином: - з 10.06.1970 року по 30.08.1970 року - 57 трудоднів; - з 15.06.1971 року по 30.08.1971 року - 61 трудодень; - з 01.07.1972 року по 31.12.1972 року - 74 трудодня. Період підприємницької діяльності з 01.07.1997 року по 30.06.1999 року до стажу роботи зарахований не був. Згідно наданої інформації Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії від 25.06.2019 року, страховий стаж позивача становить 33 роки 3 місяці 4 дні, в тому числі за період: з 10.06.1970 року по 30.08.1970 рік - 2 місяці 6 днів (57 трудоднів); з 15.06.1971 року по 30.08.1971 року - 2 місяці 10 днів (61 трудодень); з 01.07.1972 року по 31.12.1972 року - 2 місяці 28 днів (74 трудодня). Стаж за період з 01.07.1997 року по 30.06.1999 року згідно наданих відомостей відсутній. Станом на 17.01.2020 року, згідно наданого протоколу перерахунку пенсії, страховий стаж позивача складає 33 роки 6 місяців 25 днів. В січні 2020 року позивач звернувся до Урядового контактного центру із заявою про проведення перерахунку пенсії за віком, шляхом зарахування до трудового (страхового) стажу період роботи в колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області з 01.01.1970 р. по 31.12.1972 р. та період роботи як суб`єкта підприємницької діяльності з 01.07.1997р. по 30.06.1999 р., також позивач просив провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.07.2019 р. відповідно до п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» з виплатою різниці між перерахованою в новому розмірі пенсією з урахуванням отриманих раніше сум пенсійних виплат. Листом від 27.01.2020 року № 99-35/П-02/8-1500/20 Головне управління ПФУ в Одеській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії. У вказаному листі відповідач повідомив ОСОБА_1 , що до страхового стажу період роботи в колгоспі з 1970 року по 1972 рік враховано в календарному обчисленні, а період з 01.07.1997 р. по 30.06.1999 р. не врахований у стаж через відсутність нарахування та перерахування страхових зборів за цей період. Також відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, із змінами внесеними Урядовою постановою від 26.06.2019 № 543, визначено, що у разі, коли з 01.07.2019 р. щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону з урахуванням страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону, для чоловіків 35 років, не досягає 2000,00 грн., таким особам надається доплата до пенсії, що не вистачає до зазначеного розміру. Оскільки у позивача відсутній необхідний стаж, права на виплату вказаної доплати до пенсії не має. Вважаючи безпідставною відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії із врахуванням зазначених вище періодів роботи, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, з огляду на наступне. Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній призначення позивачу пенсії) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. З матеріалів справи встановлено, що у трудовій книжці позивача серії УКР №0402797 відсутні записи про період його роботи в колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області з 1970 року по 01.07.1972 року. В свою чергу, у трудовій книжці мітиться запис про те, що позивача з 01.07.1972 р. прийнято на роботу прицепником в колгосп 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області. На сторінках №№ 18-19 трудової книжки зазначено, що в 1972 році позивач відпрацював встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві (74 відпрацьованих дні з 48 необхідних мінімальних). Також трудова книжка позивача містить відомості про роботу ОСОБА_1 в колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області з 1972 по 1982 роки, що підтверджується і даними архівної довідки Комунальної організації «Саратагоспархів» відділу районний трудовий архів від 27.12.2019 року №27. У підтвердження періоду роботи у зазначеному вище колгоспі з 1970 року позивачем були надані органу Пенсійного фонду: довідка ФГ «Кулевча» від 05.03.2015 р. № 8, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював в колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області у період з 10.06.1970 року по 30.08.1970 року, з 15.06.1971 року по 30.08.1971 року, з 01.07.1972 року по 07.05.1982 року. Також вказана довідка містить відомості про кількість вироблених трудоднів (людино - днів), трудову участь в колгоспному виробництві за кожен рік, починаючи з 1970 року по 1982 рік. Згідно вказаної довідки, у 1970 році в колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області був встановлений трудовий мінімум трудової участі в колгоспному виробництві - 45 трудоднів, а позивачем вироблено 57 трудоднів; у 1971 році встановлено мінімум - 60 трудоднів, позивачем вироблено - 61 трудодень, у 1972 році встановлено мінімум - 45 трудоднів, позивачем вироблено - 74 трудодня. Також позивачем до управління Пенсійного фонду України також було подано архівну довідку Комунальної організації «Саратагоспархів» від 27.12.2019 року №27, видану на підставі відомостей книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника (справа № 11 СВК "Росія" (колгосп 22-го з`їзду КПРС") с. Кулевча Саратського району Одеської області, яка містить ту ж інформацію, що і довідка ФГ «Кулевча» від 05.03.2015 року №

8. Судом першої інстанції вірно встановлено, що вказані довідки свідчать про те, що позивач у спірний період, а саме, з 1970 року по 1972 рік, працював в колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області та відпрацював встановлений колгоспом річний мінімум трудоднів (вихододнів). В свою чергу, враховуючи положення ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка передбачає врахування часу роботи за фактичною тривалістю лише у разі невиконання особою без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, зважаючи на те, що в даному випадку позивачем доведено належними та допустимими доказами факт виконання ним встановленого у колгоспі мінімуму трудової участі в колгоспному виробництві за спірний період, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи в колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області з 01.01.1970 р. по 31.12.1972 р. у повному обсязі. Стосовно вимог позивача про зарахування до його страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 01.07.1997 року по 30.06.1999 року, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Як вже зазначалось вище, згідно положень чинного законодавства, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"). Згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. В поданому позові позивач, в обґрунтування тверджень про наявність підстав для зарахування періоду його підприємницької діяльності до страхового стажу, посилався на пункт п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В свою чергу, відповідно до п. 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. При цьому, визначено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Відповідно до п. 4 Порядку № 637, час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Згідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 цього Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності (абзац третій підпункту 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1). Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно довідки Головного управління ДПС в Одеській області від 19.11.2019 року № 4727/П/15-32-52-15-09 у період з 15.07.1993 року по 30.09.2000 року позивач перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. З огляду на те, що позивач у спірний період (з 01.07.1997 року по 30.06.1999 року) перебував на загальній системі оподаткування, а не на спрощеній, норми законодавства, на які посилався позивач, не можуть бути застосовані до нього. Відповідно до пункту «б» статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до ПФУ. Таким чином, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків. Як свідчать матеріали справи, Пенсійним органом враховано періоди підприємницької діяльності позивача, в які підтверджена сплата страхових внесків. Проте, позивачем ні до пенсійного органу, ні до суду не надано належних доказів про сплату страхових внесків за період з 01.07.1997 року по 30.06.1999 року. Надана позивачем довідка Головного управління ДПС в Одеській області від 19.11.2019 року № 4727/П/15-32-52-15-09 не може бути належним доказом сплати страхових внесків за спірний період, оскільки зазначений документ підтверджує лише факт здійснення позивачем підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування та відсутність заборгованості по податкам. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду провадження ним підприємницької діяльності з 01.07.1997 року по 30.06.1999 року та вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог. Згідно п. 31 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що з 1 липня 2019 р. в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії (крім пенсії за особливі заслуги перед Україною) в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону, не досягає 2000 гривень, таким особам надається доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. З огляду на висновок суду про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи в колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області з 01.01.1970 р. по 31.12.1972 р. у повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку про наявність умов, передбачених зазначеною вище постановою КМУ № 124 від 20.02.2019 року для здійснення перерахунку позивачеві пенсії за віком відповідно до п. 31 цієї постанови. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, доводам сторін по справі, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене судом рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.1629210633.1 від 24.02.2020 року. Враховуючи зазначене, вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Одеській області підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн. Судом першої інстанції справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Частиною 1 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року -скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи в колгоспі 22-го з`їзду КПРС с. Кулевча Саратського району Одеської області з 01.01.1970 року по 31.12.1972 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2019 року відповідно до п. 31 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» і виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою в новому розмірі пенсією за віком, з урахуванням виплачених за цей період сум пенсії. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок державних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору за подання адміністративного позову за квитанцією 0.0.1629210633 від 24.02.2020 року у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судове рішення складено у повному обсязі 30.07.2020 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька