Постанова Львівський апеляційний суд № 445/2343/19

Справа № 445/2343/19 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М. Провадження № 22-ц/811/346/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 60 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Крайник Н.П., Шеремети Н.О. розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 13 січня 2020 року в складі судді Сивака В.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади с. Колтів в особі Колтівської сільської ради Золочівського району Львівської області, третя особа приватний нотаріус районного нотаріального округу Львівської області Папірянська Оксана Орестівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,- встановила: У грудні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади с. Колтів в особі Колтівської сільської ради Золочівського району Львівської області, третя особа приватний нотаріус районного нотаріального округу Львівської області Папірянська Оксана Орестівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Оскаржуваною ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 13 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до територіальної громади с. Колтів в особі Колтівської сільської ради Золочівського району Львівської області, третя особа приватний нотаріус районного нотаріального округу Львівської області Папірянська Оксана Орестівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - визнано неподаною та повернуто позивачу. Ухвалу суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , вважає ухвалу незаконною, прийнятою з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі покликається на те, що визнаючи неподаною та повертаючи їй позовну заяву на підставі ст. 185 ЦПК України, суд виходив з того, що позивачем не виконані вимоги, викладені в ухвалі суду від 24.12.2019 про залишення позовної заяви без руху. Звертає увагу, що виконуючи вимоги ухвали про залишення позову без руху, разом із заявою про виправлення недоліків, зазначила та надала всі необхідні докази, повністю сплатила судовий збір у визначеному законом розмірі. Просить врахувати, що питання оцінки обгрунтованості позову вирішується судом під час судового розгляду та у разі висновку суду про його необґрунтованість, він може бути залишений без задоволення. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, з метою забезпечення доступу до правосуддя, суд повинен був врахувати те, що позивач виклав обставини, якими обгрунтовує свої вимоги на власний розсуд, що є його процесуальним правом. Наявність чи відсутність інших обставин справи, а також доказів, які підтверджують ці обставини, які на думку суду мають значення для вирішення справи, може бути з`ясовано у судовому засіданні. Просить скасувати ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 13 січня 2020 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що зміст позовних вимог позивачем викладений некоректно, а саме позовна заява подана в порядку позовного провадження, так як існує спір про право, однак до відповідача жодних вимог не заявлено та не правильно обраний спосіб захисту передбачений законом. Тому суд прийшов до висновку, що належним чином вимогу ухвали суду про залишення позову без руху не виконано, недоліки позовної заяви позивачем повною мірою не усунуто. Колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого суду. Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Даною статтею також встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. Відповідно до вимог статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. З матеріалів справи встановлено, що 20 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади с. Колтів в особі Колтівської сільської ради Золочівського району Львівської області, третя особа приватний нотаріус Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Папірянська Оксана Орестівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2019 року вказану позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позову без руху суд зазначив, що в порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зміст позовних вимог позивачем викладений некоректно, а саме позовна заява подана в порядку позовного провадження, однак до відповідача жодних вимог не заявлено та не правильно обраний спосіб захисту, передбачений законом. Суд запропонував позивачу уточнити зміст заявлених вимог шляхом подання до суду оновленої позовної заяви, яка б повністю відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України. 13.01.2020 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано оновлену позовну заяву про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Частинами 1, 2 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 та 177 ЦПК України. Частиною 3 статті 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1, 2, 3 статті 185 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Як вказано вище, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, районний суд зазначив, що така не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України. Зокрема, суд зазначив, що зміст позовних вимог позивачем викладений некоректно, а саме позовна заява подана в порядку позовного провадження, однак до відповідача жодних вимог не заявлено та не правильно обраний спосіб захисту, передбачений законом. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 цієї статті визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. За змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Так, надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», рішення від 13 січня 2000 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведене дає підстави для висновку про те, що надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, право на доступ до суду. Як зазначено вище, у поданій 13.01.2020 заяві, позивачка ОСОБА_1 усунула вказані в ухвалі про залишення без руху недоліки позовної заяви, надала оновлений зміст позовної заяви, де виклала на власний розсуд зміст позовних вимог з обраним способом захисту своїх прав, виклала обставини, якими обґрунтовує свої вимоги із покликанням на докази, що підтверджують вказані обставини, долучивши до позовної заяви відповідні додатки (а.с. 30-42). Відповідно до ст. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Між тим, за змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Крім цього, частиною 1 ст. 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Постановивши оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, у зв`язку з невиконанням позивачем процесуальних вимог, визначених в ухвалі про залишення позову без руху, місцевий суд залишив зазначене поза увагою, що мало наслідком постановлення помилкової ухвали, яка не може залишитися в законній силі. Враховуючи наведені обставин, колегія суддів приходить переконання про підставність апеляційної скарги та необхідність скасування оскаржуваної ухвали з підстав порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, оскільки визнаючи позовну заяву ОСОБА_1 неподаною, суд першої інстанції вказаного вище не врахував (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України). Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 13 січня 2020 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 28 липня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: Н.П. Крайник Н.О. Шеремета