Постанова Київський апеляційний суд № 756/13546/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 756/13546/16 Головуючий у першій інстанції - Андрейчук Т.В. Апеляційне провадження № 22-ц/824/4377/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 липня 2017 року у цивільній справі №756/13546/16-ц за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська профспілка працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг, Первинна профспілкова організація комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва", про поновлення на роботі, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом та просив визнати незаконним та скасувати наказ №370-К від 12 жовтня 2016 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу 12 жовтня 2016 року у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва». Стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 компенсацію за вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням з роботи. Свої вимоги позивач мотивував тим, що працював на посаді начальника юридичного відділу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» і наказом № 370-К від 12 жовтня 2016 року був звільнений з роботи у зв`язку з відсутністю на робочому місці більше трьох годин підряд без поважних причин 09 вересня 2016 року з 12 год. 40 хв. до 16 год. 35 хв. на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Факт його відсутності у зазначені години зафіксований відповідним записом в журналі реєстрації відряджень підприємства; доповідною запискою заступника начальника відділу кадрів підприємства від 15 вересня 2016 року; актом про відсутність на робочому місці від 09 вересня 2016року. ОСОБА_1 зазначає, що із вказаним наказом не згоден, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у зазначений день та час він перебував на прийомі у народного депутата України Деркача А.Л. , проте директором підприємства та профспілковою організацією вказане не було визнано поважною причиною відсутності на робочому місці понад три години. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року - залишено без змін. У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та постановою від 17 вересня 2019 року вказану касаційну скаргу було залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року - без змін. Окрім того, у жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року у зв`язку із нововиявленими обставинами, мотивуючи таку заяву наступним. Позивач вказував, що 12 вересня 2017 року йому стало відомо, що директор КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» Сагайдак Л.Г. не була обізнана, що ОСОБА_1 є адвокатом. Позивач зазначав, що при прийнятті його на роботу до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» ним було надано директору підприємства Болотову А.В. свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №757 від 17 травня 1995 року, та був впевнений, що під час розгляду даної справи у суді вказане свідоцтво знаходиться у відділі кадрів підприємства. Проте, позивач вказував, що відповідно до відповіді голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 28 вересня 2017 року №2/83 жодного звернення від директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» в період з 10 вересня по 12 жовтня 2016 року з приводу притягнення його до дисциплінарної відповідальності не надходило. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що директор підприємства, в порушення вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», притягнув його, як адвоката, до дисциплінарної відповідальності лише у відповідності до положень КЗпП України, натомість при вирішенні питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності директор підприємства мав застосовувати положення спеціального правового нормативу та звернутись до КДКА міста Києва з відповідною скаргою. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просив переглянути справу у зв`язку із нововиявленими обставинами, скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 рокута рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 рокута ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: визнати незаконним та скасувати наказ №370-К від 12 жовтня 2016 року комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу від 12 жовтня 2016 року у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва». Стягнути з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» на його користь компенсацію за вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням з роботи. Апелянт вказує, що відповідно до наказу Мінсоцполітики України від 08 жовтня 2016 року №746 «Про затвердження складу Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України» він був затверджений у складі Громадської ради і на час відбування подій щодо його звернення до народного депутата України Деркача А.Л. , перебував у статусі голови комітету Громадської ради, проте суд жодним чином не звернув увагу на вказане та не застосував норми та гарантії статті 119 КЗпП України, відповідно до якої на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. ОСОБА_1 зазначає, що незважаючи на наявність прогулу, як це зазначено в наказі №370-К від 12 жовтня 2016 року, йому була виплачена заробітна плата за роботу 09 вересня 2016 року в повному обсязі, та у вказаному наказі відсутні будь-які посилання на здійснення відповідних утримань із заробітної плати за такий прогул. Апелянт вказує, що в обґрунтування своїх вимог щодо перегляду судового рішення покладено фактичне порушення керівником КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» гарантій адвокатської діяльності та окремих умов дисциплінарної відповідальності, які закріплені положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та рішеннями Ради адвокатів України №74 від 26 лютого 2016 року «Про затвердження роз`яснення щодо гарантій адвокатської діяльності та окремих умов дисциплінарної відповідальності» та №126 від 10 червня 2016 року «Про затвердження роз`яснення щодо можливості притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності під час зупинення його права на заняття адвокатською діяльністю». На адресу апеляційного суду надійшов відзив від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» відповідно до якого вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року такою, що була винесена з повним, об`єктивним та всебічним з`ясуванням обставин, що мали значення для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали не було допущено порушення норм матеріального чи процесуального права. Відповідач вказує, що ОСОБА_1 був найнятий та працював на посаді за трудовим договором й був звільнений як працівник підприємства за прогул, а отже правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються виключно нормами трудового законодавства. Зазначено, що посилання ОСОБА_1 на гарантії адвокатської діяльності та рішення НААУ є безпідставним, оскільки між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» та апелянтом не було укладено договору про надання правової допомоги. У відзиві вказується, що апелянтом не було здійснено дисциплінарного проступку адвоката в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому підстави для подання скарги та відкриття дисциплінарного провадження стосовно нього як адвоката - відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку із нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року мотивував своє рішення тим, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , були йому відомі на час розгляду справи, зокрема той факт, що він має право на зайняття адвокатською діяльністю на момент прийняття на роботу в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», а також те, що при працевлаштуванні він надав роботодавцеві свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Також суд першої інстанції наголошує, що ОСОБА_1 був звільнений як працівник підприємства за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України й тому вказані правовідносини регулюються виключно нормами трудового законодавства. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції виходячи із наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року за нововиявленими обставинами відповідає з наступних підстав. Відповідно до положень ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Згідно із п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Згідно до наказу за № 370-к від 12 жовтня 2016 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника юридичного відділу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» у зв`язку з відсутністю на робочому місці більше трьох годин підряд без поважних причин 09 вересня 2016 року з 12 год. 40 хв. до 16 год. 35 хв. на підставі ст.40п.4КЗпП України (а.с.6). Відповідно до докладної записки заступника начальника відділу кадрів КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», Гавриленко О.В. від 15 вересня 2016 року та акту від 09 вересня 2006 року позивач ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці більше трьох годин підряд без поважних причин 09 вересня 2016 року з 12 год. 40 хв. до 16 год. 35 хв. (а.с.19,21). Адміністрацією підприємства КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» було направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу за п.4ст.40 КЗпП України (а.с.20). Згідно витягу з протоколу від 06 жовтня 2016 року ППО КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» надала згоду профспілки на звільнення начальника юридичного відділу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» ОСОБА_1. по п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин (а.с.16). Листом № 463-3715 від 06 жовтня 2016 року адміністрацією підприємства КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» було направлено прохання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу за п.4ст.40 КЗпП України (а.с.18). Постановою Київської міської профспілки від 12 жовтня 2016 року було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади (а.с.45). Проте, ОСОБА_1 не погоджуючись із вказаним судовим рішенням подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами. Так, відповідно до положень ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. У вказаній заяві ОСОБА_1 посилається на той факт, що 12 вересня 2017 року йому стало відомо про те, що директор КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» Сагайдак Л.Г. не була обізнана в тому, що він є адвокатом. Зазначено, що при прийнятті на роботу він надав директору підприємства Болоту А.В. відповідний документ - свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №747 від 17 травня 1995 року, яким було підтверджено його статус адвоката та був впевнений, що під час розгляду даної справи у суді вказане свідоцтво знаходиться у відділі кадрів підприємства. Позивач вказував, що відповідно до відповіді голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 28 вересня 2017 року №2/83 жодного звернення від директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» в період з 10 вересня по 12 жовтня 2016 року з приводу притягнення його до дисциплінарної відповідальності не надходило. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що директор підприємства, в порушення вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», притягнув його, як адвоката, до дисциплінарної відповідальності лише у відповідності до положень КЗпП України, натомість при вирішенні питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності директор підприємства мав застосовувати положення спеціального правового нормативу та звернутись до КДКА міста Києва з відповідною скаргою. Апеляційний суд відхиляє вказані доводи ОСОБА_1 з наступних підстав. Так, згідно із ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Статтею 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Разом з тим, ОСОБА_1 не надав до суду доказів того, що між ним та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого б він діяв як адвокат в інтересах вказаного підприємства. Враховуючи зазначене, апеляційний суд доходить висновку, що належними та допустимими доказами було підтверджено факт того, що ОСОБА_1 обіймав посаду начальника юридичного відділу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» на підставі трудового договору, а не на підставі укладеного договору про надання правової допомоги. Твердження апелянта про те, що під час постановлення оскаржуваної ухвали не було враховано того, що відповідно до наказу Мінсоцполітики України від 08 жовтня 2016 року №746 «Про затвердження складу Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України» він був затверджений у складі Громадської ради і на час відбування подій щодо його звернення до народного депутата України Деркача А.Л. , перебував у статусі голови комітету Громадської ради проте суд жодним чином не звернув увагу на вказане та не застосував норми та гарантії статті 119 КЗпП України, відповідно до якої на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку відхиляються, оскільки правомірність та законність звільнення ОСОБА_1 було розглянуто Верховним Судом й відповідно до постанови Верховного Суду від 17 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року залишено без змін. Таким чином, твердження ОСОБА_1 про наявність підстав для перегляду рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року за нововиявленими обставинами не знайшло свого підтвердження, а тому є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови викладено 29 липня 2020 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв