Постанова Київський апеляційний суд № 752/19720/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 липня 2020 року м. Київ Справа №752/19720/19 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Колдіної О.О. 24 січня 2020 року, повний текст рішення складено 29 квітня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - Справа №752/19720/19 № апеляційного провадження:22-ц/824/9326/2020 Головуючий у суді першої інстанції:Колдіна О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її користь на утримання дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з липня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з липня 2015 року по листопад 2018 року в розмірі 1/4 частини від усіх доходів батька щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з лютого 2016 року по липень 2016 року, за період з березня 2017 року по грудень 2017 року в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 21 грудня 1996 р. вона перебуває з відповідачем у шлюбі, від якого вони мають повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на даний час проживає з матір`ю. Згідно усної домовленості між сторонами, їх син мав проживати у квартирі батьків відповідача, а донька з позивачем в орендованій квартирі. З лютого 2016 року син ОСОБА_4 переїхав до матері, оскільки на той час навчався у ПВНЗ «Міжнародний коледж Святого Луки», однак у зв`язку з неможливістю оплачувати його навчання ОСОБА_1 перевела сина до школи №319. З 01.07.2016 р. Георгій під час канікул проживав у дідуся та бабусі на дачі, а згодом з бабусею за адресою: АДРЕСА_1 , до 01.03.2017 р. В березні 2017 року син переїхав до матері та сестри, з якими проживав до грудня 2017 року. ОСОБА_1 з 01.12.2017 р. разом з донькою до 10.11.2018 р . проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Починаючи з 10.11.2018 р. до 01.07.2019 р. неповнолітня донька сторін проживала разом з батьком та його співмешканкою. Зазначає, що на момент звернення до суду їхній повнолітній син ОСОБА_4 проживає окремо, з 01.07.2019 р. неповнолітня донька ОСОБА_3 проживає з нею, однак у зв`язку з недотриманням відповідачем усної угоди, діти періодично перебували та перебувають на її утриманні. Батько не надавав та не надає регулярної та належної матеріальної допомоги на утримання дітей, в зв`язку з чим позивач просила стягнути аліменти у судовому порядку. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду (24.09.2019) і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнути з ОСОБА_2 (уродженець м.Вишневе Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок. Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що судом не були з`ясовані та не встановлені всі обставини справи, судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який 21 грудня 1996 року зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Московського району, про що складено актовий запис № 1043. Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 21 жовтня 2019 року шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На час розгляду судом справи син ОСОБА_4 є повнолітнім, проживає окремо, а неповнолітня донька ОСОБА_3 проживає з матір`ю. Відповідачем не надано доказів, що він надає постійну, регулярну допомогу на утримання неповнолітньої дитини. Згідно з ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. Мінімальний розмір аліментів в силу положень ст.182 СК України (в редакції Закону № 2037-УШ від 17.05.2017 р., яка чинна на час вирішення спору і покращує становище дитини в порівнянні з редакцією даної норми, яка діяла на момент звернення до суду) на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище позивача, а також розмір витрат, які необхідно здійснити на неповнолітню дитину відповідного віку щомісяця. Відповідач не має інших аліментних зобов`язань та є особою працездатного віку. Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. В силу положень ч.2 ст.191 Сімейного кодексу України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх оплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки. Таких доказів в порушення вимог ст. 81 ЦПК України з боку позивача суду не надано. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повністю та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про визначеня аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частина від усіх видів заробітку відповідача, починаючи з дня звернення позивача до суду та відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів за попередній період, а саме аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 за період з липня 2015 р. по листопад 2018 р. та аліментів на утримання сина ОСОБА_4 за період з лютого 2016 р. по липень 2016 р., за період з березня 2017 р. по грудень 2017 р., виходячи з наступного. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна