Постанова Сумський апеляційний суд № 591/1285/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м.Суми Справа №591/1285/19 Номер провадження 22-ц/816/1516/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С. сторони: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Клименко А.Я., в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст судового рішення складено 02 червня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01 березня 2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 14 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Так як відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість, яка станом на 31 січня 2019 року становить 534 695 грн 37 коп. та складається із: 16 070 грн 30 коп. заборгованість за кредитом; 513 426 грн 58 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 5198 грн 49 коп. - заборгованість за пенею та комісією. Просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 124 334 грн 09 коп. за кредитним договором № б/н від 01.03.2011 року, яка складається з: 16 070 грн 30 коп. заборгованість за кредитом; 108 263 грн 79 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом з 01 березня 2011 року по 28 квітня 2017 року, та стягнути судові витрати. Зарічний районний суд м. Суми рішеннямвід 29 травня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 01 березня 2011 року у розмірі 16 070 грн 30 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 274 грн 43 коп. в рахунок відшкодування судового збору. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог, посилаючись на те, що рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі, в іншій частині - рішення залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача. В доводах апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки судом не було взято до уваги довідку про умови кредитування, підписану відповідачем. Вказує, що на підставі заяви відповідачу видана кредитна карта 5457092026716096 G180, Універсальная Gold 180+ та 01 березня 2011 року встановлено кредитний ліміт 8000 грн. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо її активації, користувався карткою, а отже отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Так, 25 жовтня 2011 року відповідач перший раз скористався кредитним лімітом зняв 500 грн. Також відповідач звертався до банку з метою перевипуску карти, отримав перевипущені карти з новими номерами та продовженим строком дії, якими продовжив користуватися. Вказує на те, що на підставі раніше підписаної заяви-анкети про приєднання до умов та правил ПриватБанку і раніше проведеної ідентифікації, 17 листопада 2011 року клієнт отримав кредитну карту Універсальна, Gold light, у зв`язку з чим підписав довідку про умови кредитування з використанням даної кредитної карти. Звертає увагу суду на те, що нарахування процентів відбулося після підписання вказаної довідки про умови кредитування. На думку скаржника те, що відповідач після підписання анкети-заяви скористався кредитними коштами тільки у жовтні, не є підставою для сумніву у тому, що довідка є частиною договору, за яким відповідач отримав не одну кредитну карту і за яким позивач стягує заборгованість. Вважає, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. На думку позивача, в даній справі не можуть бути застосовані висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17. Також вказує на те, що суд безпідставно відмовив у стягненні неустойки. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Частково задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві від 01 березня 2011 року процентна ставка не зазначена, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах розмірах та порядках нарахування, відтак відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами. З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування свого позову про стягнення заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» посилається на укладення між банком і відповідачем кредитного договору № б/н від 01 березня 2011 року. На підтвердження цієї обставини позивачем надано суду анкету-заяву від 01 березня 2011 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку за номером 0012081300201489069, в якій зазначено особисту інформацію відповідача. В анкеті-заяві також зазначається, що, ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами «Приватбанку», позичальник просить надати перераховані нижче послуги, а саме кредитку «Універсальну». Під текстом анкети-заяви міститься дата оформлення 01.03.2011 року та особистий підпис клієнта та посадової особи банку (а. с. 10). Крім того, позивачем надано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, Gold light» по договору SAMDN52000051476079, підписану ОСОБА_1 17.11.2011 року (а. с. 11). До кредитного договору банк додав також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які відповідачем не підписані (а. с. 12-35). В наданому позивачем до позовної заяви розрахунку за період з 25.10.2010 року по 31.01.2019 року зазначено, що станом на 31 січня 2019 року розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком становить: заборгованість за кредитом 16 070 грн 30 коп.; заборгованість за процентами, в т.ч. несплачені проценти на прострочену заборгованість 513 426 грн 58 коп.; комісія 5198 грн 49 коп. Визначено до стягнення: заборгованість за кредитом 16 070 грн 30 коп.; заборгованість за процентами з 01.03.2011 року по 28 квітня 2017 року 108 263 грн 79 коп., а всього 124 334 грн 09 коп. (а. с. 7-9). Відповідно до довідки, наданої позивачем, клієнт ОСОБА_1 згідно кредитного договору № б/н від 01 березня 2011 року отримав картки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 01.2017 року (а. с. 93). Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частинами 1 та 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Свої вимоги АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовує тим, що кредитний договір укладено з відповідачем на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, підписаної ОСОБА_1 01 березня 2011 року. Проте, в даній анкеті-заяві від 01 березня 2011 року, як вже зазначалося, міститься відмітка про отримання відповідачем платіжної картки кредитка «Універсальна». Надана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, Gold light», не може бути взята до уваги, так як в ній зазначено, що вона стосується договору SAMDN52000051476079, та підписана відповідачем 17 листопада 2011 року. В той же час правовідносини за вказаним кредитним договором не є предметом позову, що розглядається в даній справі. Також, з розрахунку заборгованості та виписки з рахунку вбачається, що відповідач почав користуватися кредитними коштами 25 жовтня 2011 року, тобто ще до підписання вказаної довідки про умови кредитування. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивач не довів, що підписана відповідачем 17 листопада 2011 року довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, Gold light» є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання 01 березня 2011 року анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Доводи банку, що відповідач отримав кредитну картку «Універсальна, Gold light» на підставі підписаної раніше анкети-заяви про приєднання до умов та правил Приватбанку, у зв`язку з чим підписав довідку про умови кредитування з використанням даної кредитної карти, не ґрунтуються на матеріалах справи. В свою чергу, надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Зокрема, встановивши обставини того, що в Анкеті-заяві позичальника від 01 березня 2011 року процентна ставка не зазначена, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки позивач не довів, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, отримуючи 01 березня 2011 року платіжну картку кредитку «Універсальна», а також те, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Стосовно доводів позивача, що суд безпідставно відмовив у стягненні неустойки, колегія суддів зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки не заявлялися. Інші доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 травня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Т.А. Левченко Судді: В.І. Криворотенко С.С. Ткачук