Постанова 4814 № 531/2397/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/2397/19 Номер провадження 22-ц/814/1558/20Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Панченка О.О. Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» адвоката Сечко Сергія Володимировича на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2020 року у складі головуючого судді Попова М.С. дата виготовлення повного тексту рішення 08 квітня 2020 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог В грудні 2019 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» адвокат Сечко С.В. звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» грошові кошти в сумі 26 893 грн 15 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 січня 2014 року між ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (після 20 червня 2019 року ПАТ «Страхова компанія «АРКС») та відповідачем було укладено договір страхування наземного транспортного засобу № ТП 887га/14п, предметом якого були майнові інтереси пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_1 . В зв`язку з тим, що 07 квітня 2014 року настав страховий випадок, на підставі розрахунку страхового відшкодування від 08 травня 2014 року страховиком складено акт від 13 травня 2014 року про сплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 26 893,15 грн. В зв`язку з виплатою страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до ТОВ «Євробус Полтава», працівник якого скоїв ДТП, в результаті якого було пошкоджено застрахований автомобіль Toyota Auris. Оскільки, цивільно-правова відповідальність ТОВ «Євробус Полтава», станом на час вчинення ДТП, була застрахована у ПАТ НАСК ОРАНТА, страховою компанією на користь ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» 11 лютого 2015 року було здійснено виплату грошового відшкодування у розмірі 26 383,15 грн. Позивач вважає, що ОСОБА_1 отримала подвійне страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 8876га/14п від 14 січня 2014 року, оскільки рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 12 березня 2015 року з ПАТ НАСК ОРАНТА на її користь стягнуто 50 000 грн., як відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, завданої ушкодженням майна - ОСОБА_2 , тоді як рішенням Господарського суду м. Києва від 20 лютого 2017 року зобов`язано ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» сплатити на користь ПАТ НАСК ОРАНТА 26 383,15 грн. кошти, що були виплачені відповідачу, як страхове відшкодування, які в порядку суброгації, вимагалися ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» від ПАТ НАСК ОРАНТА. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовлено повністю. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 березня 2015 року, яким було визначено розмір завданих ОСОБА_1 збитків, враховано страхове відшкодування яке було виплачене ПрАТ «СК «АХА Страхування» у розмірі 26 893,15 грн та стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» грошові кошти в сумі 50 000 грн (ліміт відповідальності), як відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, завданої внаслідок ушкодження майна, та з ТОВ «Євробус Полтава» грошові кошти в сумі 232 834,41 грн. матеріальної шкоди, пов`язаної з ушкодженням майна (різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою). Місцевий суд прийшов до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності зі зверненням до суду з даним позовом. З урахуванням викладено суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «АРКС», адвокат Сечко Сергій Володимирович, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Апелянт вважає, що звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності, який слід рахувати з дня набрання законної сили рішенням Господарського районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року, тобто з 28 липня 2017 року. Зазначає, що ОСОБА_1 отримала подвійне страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 8876га/14п від 14 січня 2014 року, яке підлягає поверненню на користь позивача. Позиція інших учасників справи ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14 січня 2014 року між сторонами було укладено договір страхування наземного транспортного засобу № ТП8876га/14п, предметом якого є майнові інтереси пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем TOYOTA AURIS, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 07 квітня 2014 року сталася ДТП за участю транспортного засобу - автобуса Богдан А-09202, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Євробус Полтава», яким керував ОСОБА_3 , та автомобіля TOYOTA AURIS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_4 . Після настання страхової події, 08 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до позивача з повідомленням про настання страхового випадку разом з заявою про виплату страхового відшкодування за договором страхування транспортного засобу № НОМЕР_3 /14п. Страхове відшкодування в розмірі 26 758,68 грн., було перераховано на користь ОСОБА_1 , 14 травня 2014 року. (а.с.68) 25 грудня 2014 року ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», в порядку суброгації, звернулося з заявою до ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування суми страхового відшкодування в розмірі 26 893,15 грн. Платіжним дорученням №7135 від 11 лютого 2015 року Страховику ПАТ «НАСК «Оранта», сплачено суму виплаченого ОСОБА_1 , страхового відшкодування в розмірі 26 383,15 грн. Встановлено, що на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 березня 2015 року, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» перерахувало ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 50000 грн, (обов`язковий ліміт відповідальності за страховим полісом № АС/7524000 від 20 жовтня 2013 року). Окрім того, на виконання вказаного рішення ТОВ «Євробус Полтава», перераховано ОСОБА_1 кошти в розмірі 170977,76 грн. та 8134 грн. за шкоду завдану майну. Звертаючись до суду з даним позовом позивач вважав, що з відповідача підлягають стягненню грошові кошти, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 20 лютого 2017 року зобов`язано ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» сплатити на користь ПАТ НАСК ОРАНТА 26 383,15 грн. кошти, що були виплачені відповідачу, як страхове відшкодування, які в порядку суброгації, вимагалися ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» від ПАТ НАСК ОРАНТА. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 березня 2015 року, яким було визначено розмір завданих ОСОБА_1 збитків, враховано страхове відшкодування яке було виплачене ПрАТ «СК «АХА Страхування» у розмірі 26 893,15 грн, тому підстав для задоволення позову немає. Окрім того, місцевий суд прийшов до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності зі зверненням до суду з даним позовом. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини Відповідно до статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно з статтею 9 Закону обов`язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначено: «[…] стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією». Таким чином, Страховик, виплативши ОСОБА_1 страхове відшкодування за Договором №ТН8876Га/14п, отримав права кредитора, як до Публічного акціонерного товариства «НАСК «Оранта», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля, так і до самого власника автомобіля - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробус Полтава». Положеннями ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Нормами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо- транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 березня 2015 року у справі №554/16259/14-ц, залишеним без змін ухвалою касаційного суду від 25 травня 2016 року, визначено розмір завданих збитків ОСОБА_1 , з урахуванням всіх отриманих нею коштів та страхових відшкодувань, а також підтверджено законність їх отримання, в тому числі і проведення виплати Приватним акціонерним товариством «СК «АХА Страхування» страхового відшкодування в розмірі 26 893,15 грн. Окрім того, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» кошти в сумі 50000,00 грн. (ліміт відповідальності), як відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, завданої внаслідок ушкодження майна, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробус Полтава» 232 834,41 грн. за матеріальну шкоду пов`язану з ушкодженням майна (різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)). Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що страхове відшкодування, отримане ОСОБА_1 від Приватного акціонерного товариства «СК «АХА Страхування» поверненню не підлягає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки підстав для повернення виплаченого позивачем страхового відшкодування не має, при цьому суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності зі зверненням з даним позовом. Проте виходячи зі зміту вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, та від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц. Таким чином, встановивши відсутність порушення прав позивача, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про можливість відмовити у задоволенні позову, в тому числі і у зв`язку зі спливом позовної давності. У зв`язку із цим, посилання на цю підставу слід виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ч. 1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин, оскільки висновки суду першої інстанції щодо застосування позовної давності в даному спорі суперечать нормам матеріального права, тобто судом першої інстанції застосовано закон, який непідлягав застосуванню, апеляційна скаргапідлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в цій частині шляхом виключення з оскаржуваного рішення посилання як на підставу відмови у задоволенні позову, на наслідки спливу позовної давності. Керуючись ст.ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1п.п.1, 2, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ПАТ «Страхова компанія «АРКС» задовольнити частково. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2020 року змінити, виключивши із рішення посилання на вимоги ст. ст. 257, 267 ЦК України, з підстав викладених у мотивувальній частині цієї постанови. В решті рішення суду- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 липня 2020 року Головуючий О.О. Панченко Судді Т.В. Одринська В.П. Пікуль