LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4814554/6549/19

від 28.07.2020 ·

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/6549/19 Номер провадження 22-ц/814/1542/20Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі: головуючого судді : Одринської Т.В. суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П за участю секретаря судових засідань - Ряднини І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 квітня 2020 року В С Т А Н О В И Л А : У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідача, в якому просила зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди їй та їхньому неповнолітньому сину у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення їх до даної квартири. В обґрунтування позову вказала, що відповідач, який є її чоловіком є співвласником спірної квартири, в якій вона була зареєстрована з його згоди та згоди іншого співвласника - ОСОБА_6 . В подальшому, зі згоди всіх співвласників, у вказаній квартирі був зареєстрований їхній з відповідачем неповнолітній син - ОСОБА_7 . На даний час, її чоловік створює їй та своєму неповнолітньому сину перешкоди у користуванні квартирою, поводить себе агресивно та забороняє користуватися речами, які були набуті ними під час шлюбу. В зв`язку з агресивною поведінкою відповідача, вона разом з неповнолітнім сином змушена проживати у її батьків, у яких , в свою чергу, відсутні належні умови, для їхнього проживання. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 квітня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про створення їй перешкод у користуванні спірною квартирою. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги . В обґрунтування скарги зазначає, що судом не враховано, що факт перешкоджання їй у користуванні житлом підтверджується її зверненнями до правоохоронних органів. Вважає, що рішення місцевого суду не відповідає якнайкращим інтересам неповнолітньої дитини, який разом з нею, позбавлений можливості проживати та користуватися спірною квартирою. Відзив на апеляційну скаргу не поданий. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши учасників справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції, сторони у справі з 20 вересня 1995 року перебувають в зареєстрованому шлюбі. Від вказаного шлюбу мають двох синів: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_3 , на підставі договору дарування ВМІ/841623 від 05.03.2009р., належить на праві приватної спільної часткової власності 9/50 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.15-17/. Відповідно до вимог ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Згідно зі ст. 156 ЖК України, члени сім`ї власника квартири, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.10-11/. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач стверджує, що відповідачем чиняться перешкоди щодо користування нею та їхнім малолітнім сином спірним житловим будинком, як доказ існування вказаних обставин позивач вказує її звернення до правоохоронних органів, а також акт обстеження житлових умов за адресою її батьків. Відповідно до довідки дільничного офіцера Полтавського відділу ГУНП в Полтавській області від 10.09.2019р., 12.08.2019р. до Полтавського відділу ГУНП в Полтавській області надійшла заява ОСОБА_1 про домашнє насильство. В ході проведення перевірки встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , у заявниці та її чоловіка виник конфлікт з приводу того, що останній не впускав її додому. Зі слів заявниці, в даний час у них з чоловіком іде процес розлучення , дані ситуації виникають постійно / а.с.45/. Також, згідно наданого позивачем акту обстеження житлово-побутових умов, складеного зав. сектором з питань опіки та піклування служби у справах дітей від 06.09.2019 року, проведеного за адресою:, та складеного за заявою ОСОБА_1 слідує, що малолітній ОСОБА_2 разом з матір`ю проживає за адресою: АДРЕСА_4 .Також в акті зазначено, що зі слів заявника, за вказаною адресою окрім неї та сина проживає ще четверо осіб. / а.с. 49/. Перевіривши, надані позивачем докази, місцевий суд дійшов висновку, що надані докази не підтверджують факт створення відповідачем перешкод у користуванні спірним житлом, оскільки позивач звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою, лише після ініціювання відповідачем процесу розлучення, проти якого остання заперечує. Місцевий суд вказав, що акт обстеження житлових умов за адресою: АДРЕСА_4 не містить мети його проведення та не є беззаперечним доказом проживання позивача за вказаною адресою. Крім того, позивач звертаючись до суду як з позовом, так і з подальшими заявами зазначає місце свого проживання - АДРЕСА_1 . За вказаною адресою їй направлялися судові повістки, які остання отримувала. Докази надані позивачем до апеляційної скарги про звернення до правоохоронних органів в грудні 2018 року з приводу домашнього насильства, колегією суддів не можуть бути прийняті як доказ та надана їм відповідна правова оцінка, оскільки позивач не довела наявність для цього підстав, передбачених ч.3 ст 367 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач як член сім`ї власника квартири не позбавлена права користування нею. В свою факт вчинення їй перешкод відповідачем у користуванні спільною квартирою не доведений, не зазначено в який саме спосіб їй та їх сину чиняться перешкоди, не надано доказів заміни замків та відсутності у неї ключів, тому підстав для задоволення позову немає. Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Враховуючи положення законодавства, місцем проживання неповнолітнього сина сторін є місце проживання його батьків, а саме - за адресою: АДРЕСА_1 , тому прийняття рішення про його вселення до вказаної квартири є недоцільним, оскільки воно визначено законодавством та ніким не оспорюється. Наявність конфліктних відносин між сторонами, що виникли внаслідок процесу розлучення, не є підставою для задоволення позову. З врахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем розподілу не підлягають. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 липня 2020 року . головуючий суддя: _______________ Т.В. Одринська судді: ________________________Г.Л. Карпушин ______________ В.П.Пікуль

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»