Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/6940/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/6940/19 Номер провадження 22-ц/814/1654/20Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Одринської Т.В. суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П. розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг за апеляційноюскаргоюпредставника АТ КБ " ПриватБанк" Крилової О.Л. на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2020 року В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2019 рокупредставник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором. В обґрунтування позову вказав, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 24 лютого 2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 20000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на на картковий рахунок. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку» складає договір про надання банківських послуг. В зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 18 серпня 2019 року заборгованостіза кредитнимдоговором становить 77 958,33грн.,з яких:34 405, 09грн.заборгованість за тілом кредита;19 707,42 грн. нарахована пеня за прострочене зобовязання; 692, 17 грн нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грнштраф (фіксована частина); 3 688,49 грн штраф (процентна складова),яку Банк просив стягнути в судовому порядку з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременгчука Полтавської області від 12 травня 2020 року, позов ТА КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором про наданння банківських послуг у вигляді відкриття кредитної лінії за заявою б/н від 24 лютого 2012 станом на 18 серпня 2019 року в межах встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 20 000 грн та кошти у повернення сплаченого сулдового збору у розмірі 499 грн 46 коп. Відмовлено АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову в іншій частині вимог. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення неустойки та зменшенні заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді право банку нараховувати неустойку за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Суд першої інастанції вважав, що на користь банку підлягає стягненню заборгованість в межах встановленого кредитного ліміту по картковому рахунку. Не погодившись із вказаним рішенням в частині відмови у стягненні неустойки та зменшенні заборгованості за тілом кредиту, представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить,в частині незадоволених позовних вимог, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Банку в цій частині. В обґрунтування скарги зазначає, що судом не враховано, що із виписки по картковому рахунку чітко прослідковується, що відповідач користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість за договором. Перевищення кредитного ліміту за карткою відповідача сталося через використання останнім послуги «Оплата частинами», а також послуги «Миттєва розстрочка». Зазначає, що спірним кредитним договором визначено сплату щомісячних платежів, проте відповідач належним чином умови договору не виконував та допустив заборгованість як по поточній сумі кредиту так і по простроченій. Також, вказав, що відповідач не довів, що підписуючи анкету-заяву ознайомився з іншими Умовами і правилами, ніж ті, що містяться в матеріалах справи. Відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Всі операції за кредитом чітко зазначені у виписці по рахунку. Вказує, що виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відзив на апеляційну скаргу не поданий. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідач 24 лютого 2012 року подав до АТ КБ «ПриватБанк» анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Відповідач виявив бажання оформити на своє і`мя платіжну картку кредитку «Універсальна» з бажаним крежитним лімітом - 5000 грн.У заяві позичальника домовленості сторін щодо встановлення процентної ставки за користування кредитними коштами та визначення строку дії договору немає. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. За розрахунком банку станом на 18 серпня 2019 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 77 958,33 грн, з яких: 34 405, 09 грн.заборгованість за тілом кредита; 19 707,42 грн. нарахована пеня за прострочене зобовязання; 692, 17 грн нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн штраф (фіксована частина); 3 688,49 грн штраф (процентна складова),яку Банк просив стягнути в судовому порядку з відповідача на свою користь. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено існування між учасниками у справі кредитного зобов`язання, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частинні стягнення заборгованості за кредитом у розмірі встановленого кредитного ліміту. Разом з тим, відмовляючи в стягненні іншої частини заборгованості судом вказано, що позичальник при укладенні кредитного договору у вигляді заяви анкети не підписав жодного документу, який обумовлював би порядок та умови сплати таких платежів як стягнення пені та штрафних санкцій за користування кредитними коштами, а також не знайшов підстав для стягнення тіла кредиту, що перевищує встановлений кредитний ліміт по картці. Так, відповідно до положень статей 526, 530, 1046, 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24 лютого 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» : «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CОNTRACT», «Універсальна GOLD», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг,. Витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», доданий позивачем до позовної заяви, не є належним доказом погоджених сторонами умов кредитного договору, оскільки в ньому зазначена загальна інформація щодо усіх типів кредитних карт «Універсальна», з наданого документа неможливо встановити які тарифи були погоджені відповідачемпри підписанні анкети-заяви. Такий Витяг не підписаний позичальником. Крім іншого витяг з Тарифів, доданих позивачем до позовної заяви, містить інформацію щодо зміни тарифних планів з 01 січня 2013 року, та зміни процентних ставок з 01 вересня 2014 року та з 01 квітня 2015 року, яка не могла існувати станом на день підписання анкети-заяви 24 лютого 2012 року. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати пені та штрафів за користування кредитними коштами. Роздруківка із сайту позивача належним доказом на підтвердження таких обставин бути не може. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції з урахуванням обставин справи дійшов правильного висновку, що за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, та погодження сторонами плати за кредит у вигляді нарахованої пені та штрафів, такі умови не можуть бути визнані складовою частиною кредитного договору. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 24 лютого 2012 року, вбачається, що бажаний кредитний ліміт позичалькиком визначено 5000 грн, будь-яких даних погодження на збільшення кредитного ліміту за даним договором, матеріали справи не містять. Крім того, згідно виписки про користування кредитними коштами, користування цими коштами розпочинається з червня 2016 року, що відповідає старту карткового рахунку НОМЕР_1 оформленого 21 червня 2016 року на ОСОБА_1 , та не доводить укладення кредитного договору між сторонами 21 червня 2016 року, який є предметом спору у даній справі. /а.с.46-54, 55/. Окрім того, додана позивачем до позовної заяви довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 , не можна вважати складовою кредитного договору, так як матеріали справи не містять будь-яких змін до договору від 24 лютого 2012 року, підписаних позичальником, також ці зміни не передбачені в анкеті заяві від 24 лютого 2012 року. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу представника АТ КБ " ПриватБанк" Крилової О.Л. залишити без задоволення. Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текс постанови складено 28 липня 2020 року Головуючий суддя Т.В. Одринська Судді В.П. Пікуль Г.Л. Карпушин