Постанова 4856 № 560/1628/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1628/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Совгира Д. І. 28 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Совгири Д. І. суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В. , за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача: не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року (повний текст якої складено в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просив: - визнати протиправною відмову головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03 березня 2020 року про відсутність можливості проведення перевірки на відповідність первинним документам сум заробітної плати, які вказані в довідці від 27.07.2004 №1, виданій малим впроваджувальним підприємством "Компас-ООО" та відсутності підстав для врахування довідки про заробітну плату від 27.07.2007 №1 для обчислення розміру пенсії; - зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області врахувати довідку про заробітну плату, видану малим впроваджувальним підприємством "Компас-ООО", включити до страхового стажу період стаціонарного навчання в технікумі в 1968-1972 роках, перерахувати коефіцієнт страхового стажу та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 згідно з нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.10.2017. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року - без змін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 02.08.2004 отримував пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, а з 01.10.2017 переведений на пенсію за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Обчислення розміру пенсії за віком позивачу проведено з урахуванням страхового стажу 44 роки 10 місяців 11 днів (враховано по 31.07.2004), коефіцієнт страхового стажу - 0,44833 (з урахуванням кратності 1). Заробітну плату враховано за періоди роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 згідно з довідкою від 25.07.2004 №7/1, виданою Асоціацією підприємств і організацій м. Кам`янця-Подільського "Компас", та з 01.07.2000 по 31.07.2004 відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 2,15977. Позивач звернувся до відповідача з заявою від 11.02.2020, в якій просив, зокрема, здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату №1 від 27.07.2004. Листом від 03.03.2020 №872-1075/Г-03/8-2200/20 відповідач повідомив позивача про результати розгляду його заяви. Зазначив, що в головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відсутня можливість проведення перевірки на відповідність первинним документам сум заробітної плати, які вказані в довідці від 27.07.2004 №1, виданій малим впроваджувальним підприємством "Компас-ООО", а тому, підстави для її врахування для обчислення розміру пенсії відсутні. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.04.2014 проведено державну реєстрацію припинення малого впроваджувального підприємства "Компас-ООО" в результаті ліквідації згідно з рішенням засновників. Документи з особового складу на збереження до Кам`янець-Подільського міського та Кам`янець-Подільського районного трудового архівів вказане підприємство не передавало. Позивач, вважаючи порушеним його право на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду. Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 11.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), внесено зміни в частину 1 статті 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" друге речення абзацу п`ятого викладено в такій редакції: "За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%". З цього слідує, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, дорівнює 1% замість, як було до 11.10.2017, - 1,35%. Разом з тим, Законом №2148-VIII доповнено пункт 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень. Отже законодавець поширив дію статті 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не тільки на пенсії, що будуть призначатись після набрання чинності Законом №2148-VIII, а й на раніше призначені пенсії. Таким чином, пенсійне законодавство після змін не встановлює альтернативного значення величини оцінки одного року страхового стажу, окрім як - 1%. При цьому, фактично відбулася зміна механізму нарахування пенсії. Суд зазначає, що коефіцієнт "1" не є індивідуальним коефіцієнтом позивача, який певним чином характеризує показники його трудової діяльності в минулому (не залежить від трудового стажу, розміру внесків та будь яких інших добутків конкретної особи), а є однаковим для всіх пенсіонерів, які отримують пенсію за віком. Тому зміни в порядку нарахування стосуються всіх осіб, як тих, яким пенсія була призначена до набрання чинності Законом №2148-VIII, у зв`язку з приписами Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так і тих, яким пенсія буде призначатись після внесених до Закону змін. Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати коефіцієнт страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 згідно з нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.10.2017. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача включити до страхового стажу період стаціонарного навчання в технікумі в 1968-1972 роках, суд вважає їх безпідставними, оскільки згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 у період з 1968 року по 1970 рік він працював електромонтером-ремонтником по VI розряду на Кам`янець-Подільському цементному заводі, а з 1970 року по 1972 рік - переведений на партійну роботу. Натомість, у Кам`янець-Подільському технікумі позивач навчався з 1958 року по 1962 рік (диплом К №594915), і цей період враховано відповідачем до його страхового стажу. Досліджуючи правомірність позовних вимог про визнання протиправною відмови головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03 березня 2020 року про відсутність можливості проведення перевірки на відповідність первинним документам сум заробітної плати, які вказані в довідці від 27.07.2004 №1, виданій малим впроваджувальним підприємством "Компас-ООО" та відсутності підстав для врахування довідки про заробітну плату від 27.07.2007 №1 для обчислення розміру пенсії, суд зазначає наступне. Начальником управління контрольно-перевірочної роботи у службовій записці на ім`я начальника управління застосування пенсійного законодавства повідомлено про неможливість проведення звірки заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.1992 по 31.12.1996. Зазначено, що довідка про заробітну плату видана малим впроваджувальним підприємством "Компас-ООО", яке перебувало на обліку з 22.08.1991 та знято з обліку 16.04.2014. На зберігання до Кам`янець-Подільського міського архіву та Кам`янець-Подільського районного трудового архіву документи з особового складу МВП "Компас-ООО" не надходили. Отже, як слідує з матеріалів справи та з пояснень представника відповідача у відзиві, підставою для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки від 27.07.2004 №1 стала неможливість підтвердження первинними документами даних, зазначених у ній МВП "Компас-ООО". Суд не погоджується з такими доводами, з огляду на таке. Згідно з положеннями частини 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (далі - Порядок), за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Відповідно до пункту 2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. Таким чином, за приписами п.2.10 Порядку особові рахунки належать до первинних документів, на підставі яких може бути видана довідка про заробітну плату для призначення пенсії. У довідці від 27.07.2004 №1 зазначено, що підставою її видачі є особові рахунки. При цьому суд враховує, що ні Порядком, ні іншим нормативним документом не визначено вичерпного переліку тих первинних документів, якими повинна підтверджуватись довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, а також не передбачено порядок підтвердження довідки про заробіток первинними документами, якщо відомості про заробітну плату відсутні в архівній установі. Водночас, коли підприємство надало необхідні довідки про заробітну плату, вказало джерело цих даних - особові рахунки, то позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а у разі втрати - їх відновлення. Разом з цим, суд зважає на надання позивачем відомостей про отриману ним заробітну плату за період з 1992 року по 1996 роки, який вказаний в довідці від 27.07.2004 №1. Тобто, вказана у довідці від 27.07.2004 №1 інформація про помісячну заробітну плату визначена на підставі належних первинних документів - особових рахунків по нарахуванню заробітної плати. Суд зазначає, що головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не надало жодного доказу про скасування спірної довідки або того, що записи в ній є такими, що не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням закону. З огляду на зазначене, суд вважає, що довідка від 27.07.2004 №1 про розмір заробітної плати позивача за періоди роботи з 1992 по 1996 роки видана відповідно до вимог законодавства, а вказана у ній інформація, зазначена на підставі належних первинних документів - особового рахунку по нарахуванню заробітної плати за 1985 - 1989 роки. Щодо посилань відповідача на неможливість підтвердження обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату у зв`язку з відсутністю первинних документів у архіві, суд зазначає наступне. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008 р., п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 тощо). Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Отже, позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав. На переконання суду право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність. Крім того, суд вважає, що позивач не може бути позбавлений свого права на нарахування пенсії згідно з вказаною довідкою через втрату первинних документів та/чи їх не переданням до архівних установ, тобто у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг жодним чином впливати. Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для перерахунку розміру пенсії дії, а тому, не може нести тягар відповідальності за формування роботодавцем відповідних первинних документів та їх здачі на зберігання до архіву. Посилання відповідача на наявність в матеріалах пенсійної справи позивача довідки від 27.07.2004 №1, а не від 27.04.2007 №1, як на відсутність неправомірності в діях головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при обчисленні розміру пенсії є безпідставними, оскільки спростовуються змістом позовної заяви та відповіддю на відзив та, відповідно, відображають лише допущення позивачем описки. Таким чином, суд вважає протиправною відмову відповідача у врахуванні для обчислення пенсії ОСОБА_1 довідки від 27.07.2004 №1, виданої малим впроваджувальним підприємством "Компас-ООО", викладену в листі від 03.03.2020 №872-1075/Г-03/8-2200/20. Зазначене порушення призвело до зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача. Враховуючи встановлену протиправність, наявні правові підстави для зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 врахувавши заробітну плату, зазначену в довідці від 27.07.2004 №1, виданій малим впроваджувальним підприємством "Компас-ООО", та перерахованого внаслідок цього індивідуального коефіцієнту заробітної плати згідно з нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При вирішенні справи суд також враховує, що згідно з вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З урахуванням викладеного, суд вважає, що ухвалення судового рішення без зобов`язання в такому рішенні відповідача здійснити виплату пенсії не свідчить про вжиття судом ефективних заходів для відновлення та захисту порушених прав позивача, не вказує на дотримання судом гарантій на те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені. Тому, з метою ефективного захисту порушених прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача виплати перераховану суму пенсії з урахуванням виплачених сум. Вирішуючи питання щодо дати, з якої необхідно перерахувати позивачу пенсію, суд виходить з того, що відповідно до частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Як встановлено судом, із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 11.02.2020, а тому, перерахунок пенсії слід проводити з 01.02.2020. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення частково позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 30 липня 2020 року. Головуючий Совгира Д. І. Судді Франовська К.С. Кузьменко Л.В.