Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/305/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/305/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В. за участю секретаря Юрковець А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корюківської міської ради Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Чернігівської області до Корюківської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії- В С Т А Н О В И Л А Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Корюківської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, зобов`язавши відповідача вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей покладається на служби у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад, а тому органи місцевого самоврядування зобов`язані утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад служби у справах дітей. Вказує, що невиконання Корюківською міською радою діючих вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення належного захисту прав дітей. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей покладається на службу у справах дітей, зокрема виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад, а тому органи місцевого самоврядування зобов`язані утворити у складі відповідних виконавчих органів рад служби у справах дітей. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що Рішенням чотирнадцятої сесії сьомого скликання Корюківської міської ради від 24.05.2018 затверджено Статут Корюківської міської територіальної громади. 12.12.2019 заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Корюківського міського голови з листом № 08-832вих19, в якому просив надати до прокуратури області інформацію щодо: утворення на час звернення в структурі виконавчих органів Корюківської міської ради (об`єднаної територіальної громади) служби у справах дітей, вказавши кількість її працівників; наявності рішення сесії про створення служби у справах дітей, затвердження її штатного розпису та положення; у разі не утворення служби у справах дітей - зазначення причин; кількості дитячого населення (від 0 до 18 років), яке проживає на території населених пунктів, на які розповсюджуються повноваження об`єднаної територіальної громади. Листом від 20.12.2019 № 3993/04-03 Корюківською міською радою було повідомлено прокуратуру Чернігівської області, що на території Корюківського району діє служба у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації, що, у свою чергу, не втратила своїх повноважень після добровільного об`єднання Корюківської міської територіальної громади у відповідності до Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" . Заступник прокурора Чернігівської області, вважаючи, що Корюківська міська рада зобов`язана утворити у складі виконавчих органів ради службу у справах дітей, звернувся до суду з даним позовом. Дослідивши матеріалів справи , колегія суддів, зазначає наступне. Суд першої інстанції, зазначив, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей покладається на службу у справах дітей, зокрема виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад, а тому органи місцевого самоврядування зобов`язані утворити у складі відповідних виконавчих органів рад служби у справах дітей. У відповідності до абз. 3 ч. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 передбачена норма іншого змісту, а саме: Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад. Зміст наведеної вище норми стосується виключно функцій служб у справах дітей, які вже утворені та здійснюють своє функціонування. Та жодним чином не зобов`язує органи місцевого самоврядування створити таку службу у складі відповідних виконавчих органів. Чернігівським окружним адміністративним судом задоволено позовну заяву, в якій позивач наводить доводи стосовно бездіяльності органу місцевого самоврядування - Корюківської міської ради, а саме не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей. На підтвердження даних доводів наводить ряд нормативно - правових актів, що стосуються діяльності служби у справах дітей, її чисельності. Проте, в наведених законодавчих актах відсутні норми, якими покладається на органи місцевого самоврядування обов`язок стосовно створення служби у справах дітей, як виконавчого органу органів місцевого самоврядування. Позивачем у відповіді на відзив було зазначено, що органи місцевого самоврядування зобов`язані відповідно до вимог чинного законодавства здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади, та з метою забезпечення виконання цих повноважень утворити у складі відповідних виконавчих органів рад службу у справах дітей. Також суд першої інстанції,у своєму рішенні наголошує, що в силу частини першої стаття 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. З зазначеного, суд доходить до висновку, щодо бездіяльності суб`єкта владних повноважень та недотримання ним законодавства в сфері сім`ї та дітей, соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав. Проте, колегія суддів, зазначає, що позовна заява стосувалася питання визнання бездіяльності протиправною в частині створення служби у справах дітей, а не виконання повноважень у сфері захисту прав дітей. Суд посилається на п. 2, 2-1пункут «б» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально - побутових умов, зокрема, дітей, що залишилися без піклування батьків, на виховання в сім`ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питання надання соціальних послуг особами та сім`ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Так, дійсно такі делеговані повноваження є у виконавчого органу ради. Колегія суддів, наголошує , про те що предметом позову та доказування або спростування було питання створення служби у справах дітей. На підтвердження виконання даних функцій, Корюківська міська рада вказує, що задля забезпечення дітей - сиріт чи дітей позбавлених батьківського піклування, виконавчими органами ради здійснюється квартирний облік даних осіб, з метою подальшого забезпечення їх житлом. А щодо надання соціальних послуг особам та сім`ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, Корюківська міська рада наголошувала, що дані функції безпосередньо виконує відділ соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Центру надання соціальних послуг Корюківської міської ради. Також на підтвердження фактів належного дотримання Корюківською міською радою повноважень у сфері захисту прав дітей та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 р. «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дітей», 05 вересня 2017 року виконавчим комітетом Корюківської міської ради прийнято рішення № 330 «Про створення комісії з захисту прав дітей при виконавчому комітеті Корюківської міської ради». Відповідно до Положення про комісію з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Корюківської міської ради, основним завданням комісії є сприяння забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток. За час діяльності даної Комісії, було складено 24 протоколи засідань, за результатами яких було прийняті рішення про: 1) направлення дітей до спеціалізованих навчальних закладів у зв`язку з наявними медичними показниками; 2) порушення клопотання перед службою у справах дітей Корюківської РДА про постановку на облік дітей, сім`ї яких перебувають в складних життєвих обставинах; 3) взяття під соціальний супровід сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах; 4) порушення клопотання перед виконавчим комітетом про вилучення дітей з родини, без позбавлення батьків батьківських прав. Також комісія з захисту прав дітей при виконавчому комітеті Корюківської міської ради проводить профілактичну та превентивну діяльність з батьками, що ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків. Протягом 2019 року виконавчим комітетом Корюківської міської ради прийнято рішення від 12.02.2019 року та 18.04.2019 № 147 «Про негайне відібрання дітей від батьків та надання висновку до суду щодо відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав». У відповідності до п.8 постанови КМУ від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», виконавчий комітет, як орган опіки отримавши інформацію про безпосередню загрозу життю та здоров`ю дитини, прийняв рішення про негайне відібрання дітей. Після прийняття таких рішень, виконавчим комітетом було направлено листи до Корюківського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області (№396/04-03 від 12.02.2019 та № 1138/04-03 від 18.04.2019 р.). За результатами розгляду таких повідомлень відділом прокуратури, на адресу Корюківської міської ради пропозицій щодо представництва інтересів у суді у справах, щодо захисту прав дітей не надходили. В позовній заяві, позивач , обґрунтовуючи підставі звернення до суду, посилається на частину 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Колегія суддів, наголошує, що виконавчий орган Корюківської міської ради приймаючи рішення про негайне відібрання дітей від батьків та надання висновку до суду щодо відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав та повідомивши про це місцеву прокуратуру, з подальшим зверненням до суду з позовом, вжив всіх вичерпних заходів у сфері захисту прав дітей. Враховуючи той факт, що місцева прокуратура проігнорувала листи про прийняті рішення про відібрання дітей від батьків та необхідності звернення з даного питання до суду, твердження прокурора щодо того, що Корюківська міська рада не виконує належним чином або взагалі не виконує захист інтересів дітей, або у виконавчому апараті Корюківської міської ради відсутній відповідний орган є необгрунтованими ставить під сумнів твердження позивача щодо здійснення захисту прав дітей при реальній загрозі їх життю та здоров`ю. За результатами звернень міської ради до Корюківського районного суду з позовами з питань захисту прав дітей, суд розглядав справу, що подана від належного позивача та приймав відповідні рішення. Наведені вище факти свідчать про необґрунтованість доводів позивача та підтверджують доводи апелянта щодо виконання останнім власних та делегованих повноважень у сфері захисту прав дітей. Також, у відзиві на позовну заяву Корюківська міська рада звертала увагу суд першої інстанції на п.1 ч.2 ст. 38 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким передбачено, що «До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті «б» частини першої цієї статті, належить утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності». Колегія суддів, зазначає, що згідно Державного класифікатора об`єктів адміністративно - територіального устрою України, місто Корюківка Чернігівської області є містом районного значення. Це означає, що у виконавчих органів Корюківської міської ради (де Корюківка є місто районного значення) відсутні повноваження щодо утворення служби у справах дітей. У відповідності до ст. 132 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. А статтею 133 Конституції України передбачено, що Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. В чинному законодавстві відсутній окремий законодавчий акт, що регламентує питання адміністративно - територіального устрою. Але у відповідності до рішення Конституційного Суду України у справі № 11-рп/2001 від 13.07.2001 розтлумачено поняття «район» та визначено порядок зміни меж адміністративно - територіальної одиниці. Відповідно даного рішення згідно з пунктом 29 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна їх меж, найменування і перейменування таких районів. Положення пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України про те, що виключно законами України визначається "територіальний устрій України", треба розуміти так, що питання територіального устрою України, зокрема визначення змісту цього поняття, правового статусу і видів адміністративно-територіальних одиниць, повноваження органів щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою України, є питаннями загальнодержавного значення і врегульовуються лише законом. Після добровільного об`єднання громад та утворення Корюківської міської територіальної громади з представницьким органом - Корюківська міська рада, жодних законів щодо зміни територіальних меж Корюківського району не було прийнято, тому слід враховувати, що місто Корюківка Чернігівської області не втратила статусу міста районного значення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, звертає увагу на повноваження передбачені п.1 ч.2 ст. 38 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким передбачено, що «До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті «б» частини першої цієї статті, належить утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності». Тобто враховуючи, що центром територіальної громади є місто Корюківка, яке має статус міста районного значення, що тягне за собою виняткові повноваження у сфері створення служби у справах дітей, позивач не довів, а суд прийняв необгрунтоване рішення щодо визнання протиправною бездіяльність Корюківської міської ради щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей. А також зобов`язав Корюківську міську раду вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей. Також у зв`язку з добровільним об`єднанням громад, адміністративно - територіальний устрій не змінюється. Корюківська районна державна адміністрація як до об`єднання громад так і після цього здійснює свої повноваження, що визначені чинним законодавством, в межах адміністративно - територіальної одиниці - району. Тобто, незалежно від того скільки територіальних громад увійшли до складу Корюківської міської територіальної громади, Корюківську районну державну адміністрацію жодним чином не обмежено у повноваженнях, що передбачені законодавством. У відповідності до п.п. 1, 9, 11 ч.І ст. 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації наділені повноваженнями щодо захисту майнових та немайнових прав дітей - сиріт, дітей позбавлених батьківських прав, осіб з їх числа, сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах і т.ін. Тобто, Законом України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження адміністрацій, щодо захисту прав дітей не обмежуються у зв`язку з утворенням територіальної громади, як про це зазначає служба у справах дітей Чернігівської ОДА, на що й посилався позивач. Про це свідчать і норми Положення про службу у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації, якими передбачено виконання функцій захисту прав дітей саме службою у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації в межах всього Корюківського району. У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження типових положень про службу у справах дітей» № 1068 від 30.08.2007 року, в редакції від 19.02.20018 року, п. 4 передбачено «Обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям у місячний строк розробити та затвердити положення про службу у справах дітей». А пунктом 5 цієї ж Постанови, Кабінет Міністрів України лише рекомендує органам місцевого самоврядування розробити положення про службу у справах дітей на основі Типового положення про службу у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та Типового положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації. Аналізуючи дані норми можна дійти до висновку, що якщо законодавством було б встановлено обов`язок органу місцевого самоврядування створити службу у справах дітей, то даний суб`єкт би зазначили саме в пункті 4, та зобов`язали б розробити та затвердити таке положення, а не рекомендували б. У відповідності до Розпорядження голови Корюківської районної державної адміністрації «Про затвердження положення про службу у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації» № 165 від 26.07.2019 року, затверджено положення про службу у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації. Відповідно до п.1 даного Положення «служба у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації є структурним підрозділом районної державної адміністрації, який утворюється головою районної державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний голові районної державної адміністрації та службі у справах дітей департаменту сім`ї, молоді та спорту Чернігівської обласної державної адміністрації. А також п. 3.1 визначено, що основними завданнями служби, функціями і правами є реалізація на відповідній території державної політики з питань соціального захисту дітей і запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень; розроблення та здійснення самостійно та разом з іншими структурними підрозділами місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, громадськими організаціями заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей. Також, суд першої інстанції в рішенні посилається на наказ Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018 № 890, яким затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з п.1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської,селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (внести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради. Посилання суду першої інстанції на Методичні рекомендації щодо утворення служби у справах дітей в органах місцевого самоврядування та поряд з цим приймає рішення про бездіяльність міської ради та зобов`язує створити таку службу, що суперечить вказаним судом нормам. Створення у складі виконавчих органів Корюківської міської ради служби у справах дітей буде нераціональним рішенням, що потягне за собою нераціональне використання бюджетних коштів та дублювання повноважень іншого органу (служби у справах дітей Корюківської РДА), що здійснює свої повноваження в межах, визначених чинним законодавством на території Корюківського району, в територіальні межі якого входять населені пункти Корюківської міської територіальної громади. Спільними принципами місцевого самоврядування та діяльності місцевих державних адміністрацій є поєднання державних і місцевих інтересів. А це свідчить про взаємозв`язок між відповідними органами та уникнення дублювання повноважень тотожних органів, що здійснюють свої повноваження в межах однієї адміністративно - територіальної одиниці. Створення служби у справах дітей у складі виконавчих органів Корюківської міської ради є перевищенням повноважень передбачених ч. 2 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Питання захисту прав дитини, що віднесені до повноважень виконавчих органів міської ради, виконуються Корюківською міською радою в повному обсязі та у відповідності до чинного законодавства, що підтверджується доводами та належними доказами апелянта. У відповідності до ст. 19 Конституції України Корюківська міська рада та її посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноваження та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стосовно зобов`язання Корюківської міської ради вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, колегія суддів, зазначає наступне. Рішення щодо утворення у складів виконавчих органів ради служби у справах дітей, приймається колегіальним органом міської ради. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Отже, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Отже, під дискреційним повноваженням колегія розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Колегія суддів зауважує, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи. В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З аналізу вказаних вище норм, вбачається , що утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей є виключно дискреційним повноваженням Корюківської міської ради Чернігівської області, тому в цій частині рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з. ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, спростовують висновків суду. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наведених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга відповідача - задоволенню. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Корюківської міської ради Чернігівської області - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року - скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді А.Ю. Кучма Л.В. Бєлова Повний текст постанови складено 30 липня 2020 року.