Постанова 4855 № 580/923/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/923/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства внутрішніх справ України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду Києва з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив: - визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, яка оформлена листом від 11.02.2020 №4703/15-2020 у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, що затверджений постановою КМУ від 21.10.2015 №850; - зобов`язати ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, що затверджений постановою КМУ від 21.10.2015 №850; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності 25.10.2019, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, що затверджений постановою КМУ від 21.10.2015 №850. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 03.12.2019 стосовно призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням ІІ групи інвалідності, зобов`язано Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України заяву ОСОБА_1 з доданими документами та висновок щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2019 з доданими документами про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням ІІ групи інвалідності і прийняти відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» та п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850) рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити в частині відмовлених позовних вимог, а саме: - визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850; - зобов`язати ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності 25.10.2019, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850; - встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов`язавши подати у встановлений судом строк звіт про його виконання. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновок від 28.01.2020, який УМВС України в Черкаській області подало для призначення одноразової грошової допомоги, є рішенням про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки саме ним порушено права позивача, а листами Міністерства внутрішніх справ України № 4703/15-2020 від 11.02.2020 та Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області № Г-43 від 20.02.2020 позивачу лише повідомлено про таку відмову. Міністерство внутрішніх справ України також подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача про призначення останньому спірної грошової допомоги носить дискреційний характер. При цьому, заява та інші передбачені Порядком №850 документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у МВС України відсутні, оскільки не були надіслані л/к УМВС України у Черкаській області до МВС України для розгляду та прийняття рішення. Ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області не скористалась правом на подання відзиву у строк, встановлений ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020. В суді першої інстанції її позиція обґрунтовувалась тим, що відповідно до п. 4 Порядку №850 позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що після первинного встановлення йому інвалідності ІІІ групи, ІІ групу інвалідності установлено позивачу понад два роки. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 23.12.1983 до 11.02.2002, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача БТ НОМЕР_1 (а.с.25). Згідно з довідкою УМВС України в Черкаській області від 09.12.2019 №14/8-Р-400 позивач у період з 04.05.1986 до 17.05.1986 перебуваючи на посаді міліціонера Смілянського МРВВС УВС Черкаського облвиконкому брав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.24). Захворювання позивача, пов`язані з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено Постановою ВЛК УМВС України в Черкаській області від 15.04.2002 №6 (а.с.23). Згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААА №922181 позивачу з 10.04.2012 встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.15-16). З 25.10.2019 Черкаською обласною МСЕК №1 позивачу встановлена ІІ група інвалідності безтерміново (довідка до акта огляду МСЕК від серії 12 ААБ №467974) та визначено 80% втрати працездатності (а.с.12), у зв`язку з чим, позивач звернувся до УМВС України в Черкаській області із заявами (вх.№1/Р-722 від 03.12.2019 та вх. №1/Р-758 від 16.12.2019) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності (а.с.17, 18). 23.12.2019 УМВС України в Черкаській області складено висновок «про призначення позивачу одноразової грошової допомоги» у зв`язку з отриманням інвалідності на підставі п.3.2. Порядку №850 (а.с.22). Вказаний висновок разом поданими позивачем документами направлений Департаменту фінансово-облікової політики МВС України. За наслідками розгляду цих документів Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом від 11.02.2020 №4703/15-2020 повернув матеріали до УМВС України в Черкаській області і зазначенням про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з невідповідність ви вимогам п.4 Порядку №850 (а.с.19), про що також повідомлено позивача листом від 20.02.2020 №Р-43 (а.с.20). Вважаючи відмову відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач не навів визначених у п. 14 Порядку №850 підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, відтак, останній має право на призначення такої допомоги. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступних висновків. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком №

850. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Згідно з п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи. Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в п.п. 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. В апеляційній скарзі Міністерство внутрішніх справ зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд посилається, зокрема, на положення ч. 6 ст. 23 Закону №565-ХІІ, якою було встановлено право працівника міліції на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності. Проте, 02.07.2015 було прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015, яким було визнано таким, що втратив чинність Закон №565-ХІІ. Відтак, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції ґрунтується на нормативно-правовому акті, що втратив чинність і на спірні правовідносини не розповсюджується. Зважаючи на наведене, колегія суддів зазначає, що п. 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність. Однак, за змістом п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» й, виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 369/13187/17, від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а та від 17 квітня 2020 року у справі №822/736/17. В той же час, згідно з п. 9 Порядку № 850, Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п. 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був прийняти рішення стосовно виплати одноразової грошової допомоги, а не повертати матеріали щодо позивача, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справах № 361/7249/17, від 13 червня 2019 року у справі №826/6354/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 823/2227/17. Водночас, позивач посилається на наявну в матеріалах справи копію висновку від 28.01.2020, що був направлений до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України, який відмовив у призначенні ОГД, про що свідчать відповідні написи на висновку «відмовлено» та «не погодив» і саме вищевказаний висновок, на думку позивача, є рішенням про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки саме ним порушено його права, а листами Міністерства внутрішніх справ України № 4703/15-2020 від 11.02.2020 та Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області № Г-43 від 20.02.2020 позивачу було тільки повідомлено про відмову ДФОП МВС України. Колегія суддів звертає увагу, що з метою врегулювання порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського Міністерством внутрішніх справ затверджено Наказ від 21.09.2017 № 788 «Про внесення змін до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2017 року за № 1273/31141. Відповідно до розділу IV п. 1 зазначеного Порядку (в редакції наказу від 21.09.2017 № 788) у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у п.п. 4, 6 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). Згідно з п. 3 цього Порядку (в редакції наказу від 21.09.2017 № 788) рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови. З аналізу наведених норм вбачається, що рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції лише після затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги, відтак, доводи позивача, що вищевказаний висновок і є рішенням про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є хибними. З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ч.2 ст.9 КАС України та вийшовши за межі позовних вимог, дійшов вірних висновків про наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 03.12.2019 стосовно призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності. Щодо доводів Міністерства внутрішніх справ, що позивач не має правових підстав для отримання грошової допомоги в більшому розмірі, оскільки повторний огляд МСЕК із встановленням позивачу 2 групи інвалідності відбувся більш ніж через 2 роки після первинного огляду МСЕК, яким позивачу встановлено 2 групу інвалідності, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААА №922181 позивачу первинно з 10.04.2012 встановлено ІІІ групу інвалідності (а.с.15-16). З 25.10.2019 Черкаською обласною МСЕК №1 позивачу встановлена ІІ група інвалідності безтерміново (довідка до акта огляду МСЕК від серії 12 ААБ №467974) та визначено 80% втрати працездатності (а.с.12), у зв`язку з чим, позивач звернувся до УМВС України в Черкаській області із заявами (вх. від 03.12.2019 №1/Р-722 та вх. Від 16.12.2019 №1/Р-758) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності (а.с.17, 18). Пунктом 4 Порядку №850 визначено, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Як вже було зазначено, п. 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII Закон №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність. В той же час, за змістом п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом №580-VIII, виходячи з положень якого, обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України. Колегія суддів наголошує, що Законом №565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п. 4 Порядку №850. Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. До того ж, вказаний пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17, від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а та від 30 жовтня 2019 року у справі №П/811/1416/17, від 04 грудня 2019 року у справі №806/1844/18. Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає жодних правових підстав для відмови у призначенні та виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Водночас, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Міністерства внутрішніх справ призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, оскільки задоволення вказаної вимоги судом призвело б до втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних вповноважень. Стосовно наявності у відповідача дискреційних повноважень в частині прийняття рішення за наслідком розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. В той же час, адміністративний суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити конкретні дії лише за умови, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує. У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 809/1231/16 викладено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади. Наведений висновок, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що для ефективного та повного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України заяву позивача з доданими документами та висновок щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, а також зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву позивача від 03.12.2019 з доданими документами про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності і прийняти відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» та п.9 Порядку №850, рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови складено 28 липня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма