Постанова Київський апеляційний суд № 362/7334/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД =================================================================== Справа №362/7334/19 Головуючий у І інстанції Кравченко Л.М. Провадження №22-ц/824/9518/2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2019 року позивач звернулася до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що починаючи з 2011 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та являється інвалідом з діагнозом легка розумова відсталість зі значними розладами поведінки, однак з листопада 2019 року відповідач припинив сплачувати аліменти, про які вони домовились в усному порядку, у зв`язку з чим позивач звернулась з позовом до суду. На підставі викладеного, просила суд стягнути з відповідача аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 грудня 2019 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував доводи відповідача та той факт, що позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували непередбачувані витрати на догляд за дитиною та зумовлювали б стягнення з відповідача аліментів саме у розмірі 1/3 частки від доходу відповідача. Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України аліменти у розмірі 1/3 частки від доходу стягуються на двох та більше дітей. Також при визначенні розміру аліментів, суд повинен зважати на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні неповнолітньої дитини, взаємний обов`язок батьків по їх утриманню та встановити всі обставини, що мають значення. Але суд першої інстанції зазначено не врахував, як і не врахував того, що позивач отримує щомісячно державну та соціальну матеріальну допомогу на дитину-інваліда. Хибними є висновки суду і про те, що відповідач відмовляється надавати матеріальну допомогу дитині, оскільки відповідач приймає активну участь у вихованні та утриманні дитини, купує всі необхідні речі та після розірвання шлюбу все нерухоме майно залишив дружині та сину. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача аліменти на сина у розмірі ј частини від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 грудня 2019 року і до повноліття дитини. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року справу було призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі. Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з урахуванням наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 2011 року, який було розірвано рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2019 року (а.с. 7-9). Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 03 червня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції у полтавській області (а.с. 5). Відповідно до довідки депутата Васильківської міської ради сьомого скликання Корчинського Б.І . від 11 грудня 2019 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 із своєю дитиною-інвалідом ОСОБА_3 , який являється інвалідом з дитинства, має діагноз - легка розумова відсталість, що підтверджується медичним висновком та посвідченням, проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні (а.с. 10, 11, 12, 13, 17). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що малолітня дитина сторін у справі, проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні, являється інвалідом з дитинства, домовленості між сторонами щодо її утримання не досягнуто, а батько дитини у добровільному порядку відмовляється надавати допомогу на її утримання, тому, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітнього сина. Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції виходячи з такого. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 181 СК України способи утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Окрім цього, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Статтею 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Отже, чинне законодавство України не містить вимоги щодо конкретного визначення часток від доходу при вирішенні питання про стягнення аліментів на одну, дві або більше дітей, оскільки розмір аліментів визначається судом у кожному конкретному випадку. Положення ч. 5 ст. 183 СК України на яке посилається відповідач застосовується виключно при стягненні аліментів в наказному, а не позовному, провадженні. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів неможливості сплати аліментів у розмірі 1/3 від частки доходу, а тому з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів суд першої інстанції дійшов вірних висновків про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач отримує соціальну допомогу на дитину з інвалідністю розцінюються судом критично, оскільки зазначена обставина жодним чином не звільняє батька від обов`язку утримувати свою дитину, брати участь у її вихованні та матеріальному забезпеченні тощо. Окрім того, діти з інвалідність потребують як додаткового догляду так і суттєво більших витрат на забезпечення їм належного розвитку. Отже, визначений судом першої інстанції розмір аліментів узгоджуватиметься з вимогами чинного законодавства України, відповідатиме інтересам дитини, покриватиме суттєву частину витрат на дитину і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Окрім того, такий розмір аліментів забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету (рівності) батьків у виконанні обов`язку щодо матеріального утримання дитини. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах тощо. Згідно зі ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Судді: