Постанова 4824 № 760/17289/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД =================================================================== Справа №760/17289/20 Головуючий у І інстанції Українець В.В. Провадження №22-ц/824/12812/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року позивач звернулася до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що 03 травня 2013 року між сторонами було укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року шлюб між сторонами розірвано. Зазначає, що дитина проживає з позивачем, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов. Після розірвання шлюбу дитина повністю перебуває на її утриманні, відповідач не приймає участі в фінансовому забезпеченні дитини, батьківські обов`язки щодо піклування та утримання сина не виконує. Крім того, дитина відвідує додаткові гуртки, додаткові заняття з французької, англійської мови, заняття в спортивних секціях, басейн, заняття на скалодромі тощо. Також, позивач оплачує медичні витрати, одяг, книжки, іграшки, харчування, витрати на відпочинок, няню тощо. Таким чином, у середньому місячні витрати на утримання сина становлять приблизно 53000 гривень. На підставі викладеного, просила суд стягнути з відповідача аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25000 грн. щомісячно, починаючи з 06 серпня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 5000 гривень щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07 серпня 2020 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи булло неповно встановлено всі обставини справи, неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Так, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що на його утриманні перебуває дружина та дитина від іншого шлюбу, а його місячний дохід становить приблизно 7000 грн., що позбавляє можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Окрім того, дохід позивача перевищує дохід відповідача у 20 разів, що свідчить лише про формальність даного позову, так як позивач є забезпеченою та може самостійно утримувати допомогу. Також позивачем не аргументовано та не доведена необхідність відвідування сином приватного садочка із щомісячною оплатою 4800 грн., та необхідність отримання сином середньої освіти у приватному закладі «РІКІКІ» з щомісячною оплатою у розмірі 19600 грн. Вказані заклади позивач обирала самостійно та узгоджувала питання навчання сина саме у приватних закладах освіти. Отже, суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував всі докази у справі, надавши пріоритет доказам позивача перед доказами відповідача, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та помилкових висновків суду першої інстанції щодо заявлених позовних вимог. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з нього аліментів у розмірі ј частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року справу було призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі. Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з урахуванням наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 03 травня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб (а.с. 8). Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11). Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 9). Відповідач має сина від іншого шлюбу та утримує його разом з дружиною ОСОБА_4 , яка перебуває у декретній відпустці. На підтвердження надав суду копію свідоцтва про народження дитини від 23 червня 2020 року та довідку ТОВ «ЕМІ-ЮА» від 13 січня 2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 з 10 серпня 2020 року перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і в цей період не отримує доходу в ТОВ «ЕМІ-ЮА» (а.с. 49, 51). З довідки Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України від 05 серпня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 подано податкові декларації платника єдиного податку за звітний (податковий )період: - з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - загальна сума доходу становить 180000 гривень; - з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - загальна сума доходу становить 300450 гривень; - з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 року - загальна сума доходу становить 21315 гривень; - з 01 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року - загальна сума доходу становить 0 гривень (а.с. 52). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що батьки зобов`язані в рівних частках утримувати своїх дітей, при цьому визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню суд враховував наявність інформації про щомісячні доходи, склад сім`ї, стан здоров`я відповідача, враховував вік та стан здоров`я дитини, дійшов висновку, що необхідним та достатнім для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини буде розмір аліментів у 5000 грн., а всі інші витрати на дитину, про які зазначала позивач відносяться до додаткових витрат на дитину. Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України). Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. З урахуванням викладеного та наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції правильно зазначив, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та вірно визначився з розміром таких аліментів, які б забезпечили дитині належний та достатній розвиток. При цьому, нормами чинного законодавства передбачено, що визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, відповідач у своїй апеляційні скарзі не навів обставин, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо визначеного розміру. Окрім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на те, що він на даний момент не працює і постійного доходу не має, а тому взагалі не може ставитися питання про стягнення аліментів у частці від доходу. Доводи апеляційної скарги про те, що на утриманні скаржника перебуває дружина та дитина від другого шлюбу також оцінюються судом критично, оскільки наявність інших дітей не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину. Згідно зі ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 80, 81, 367, 369, 374, 375 України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Судді: