Постанова 4824 № 757/47970/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/47970/16 Головуючий у суді першої інстанції: Писанець В.А. № апеляційного провадження: 22-ц/824/839/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах Головуючого Волошиної В.М. Суддів Мостової Г.І., Слюсар Т.А. при секретарі Спеней О.С. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, апеляційного суду Одеської області, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду. Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, - в с т а н о в и л а : 30 вересня 2016 року позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням апеляційного суду Одеської області, діями органу досудового слідства, а тому з урахуванням уточнень просила: -зобов`язати Національну поліції України повернути ОСОБА_1 вилучені грошові кошти в сумі 20 000,00 дол. США в тих же купюрах, того ж номіналу, що вказані в протоколі огляді місця події від 18 листопада 2013 року в кримінальному провадженні № 12013170500012093; -зобов`язати Національну поліцію України повернути ОСОБА_1 вилучений у неї оригінал угоди про завдаток від 18 листопада 2013 року; -стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 30 000,00 грн.; -стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн. Мотивуючи вимоги позову ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 10 грудня 2013 року її скаргу, подану в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України було задоволено та зобов`язано повернути їй вилучені в ході огляду місця події від 18 листопада 2013 року в кримінальному провадженні № 12013170500012093 грошові кошти в сумі 20 000,00 дол. США; мобільний телефон IPhone 5; шкіряну сумку Barbara Bui; оригінал угоди про завдаток від 18 листопада 2013 року, укладеної між нею та ОСОБА_3 . Однак, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2013 року ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 10 грудня 2013 року, якою задоволено скаргу на бездіяльність слідчого та зобов`язано слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Булигу М.В. повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 20000 доларів США; мобільний телефон IPhone 5; шкіряну сумку Barbara Bui; оригінал угоди про завдаток від 18 листопада 2013 року, укладеної між нею та ОСОБА_3 , які були тимчасово вилучені у ОСОБА_1 18 листопада 2013 року в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013170500012093, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 листопада 2013 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - змінено та виключено із переліку майна, яке підлягає поверненню ОСОБА_1 , грошові кошти у сумі 20 000,00 дол. США, з підстав того, що до укладення «угоди» між останніми належали ОСОБА_3 , та на цій підставі повернуті слідчим їх власнику. В решті частини ухвалу слідчого судді районного суду залишено без змін. Зазначала, що незаконні дії колегії суддів апеляційної інстанції та органу досудового слідства з неповернення вилученого майна та повернення його в пошкодженому вигляді призвели до завдання їй матеріальної та моральної шкоди, які вона оцінює у визначеному розмірі. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року в позові ОСОБА_1 до Національної поліції України, Апеляційного суду Одеської області, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду відмовлено. Не погодившись із рішенням суду позивачка звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила рішення районного суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог, у зв`язку із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що у рішенні відсутня мотивована оцінка кожного аргументу , наведеного учасниками справи , щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, відсутнє обгрунтування мотивів застосовуваних норм права. Підкреслювала, що суд не відповів на її клопотання стосовно проведення розгляду справи в режимі відео конференції, оскільки є інвалідом 2 групи , а тому вона змушена була написати заяву про розгляд справи у її відсутність, з метою неповернення їй позовної заяви , чим порушив вимоги ст. 13 Конвенції про права осіб з інвалідністю. А відтак її було позбавлено прав передбачених ст.ст. 43,49 ЦПК України. Окрім того, звернула увагу на те, що не була судом взагалі повідомлена про судові засідання призначені на 15.03.2019 та на 11.06.2019, але не зважаючи на свої скарги до ДСАУ і до самого судді ніякої відповіді не отримала, чим було порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян». Водночас судом порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини, оскільки лише через пів року 05 .11.2019 вона отримала рішення суду першої інстанції . Твердження суду про повідомлення усіх учасників процесу належним чином не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки не було вирішено питання про правонаступництво між ліквідованим відповідачем Апеляційним судом Одеської області та Одеським апеляційним судом враховуючи норму ст. 104 ЦК України, про судові засідання не було повідомлено і цього відповідача також. Разом з тим, суд у своєму рішенні не надав оцінки тому, що у своєму запереченні Національна поліція України стверджувала , що є неналежним відповідачем. Отже, судом не встановлено хто саме є правоприємником відповідача Апеляційного суду Одеської області і чи є він взагалі і відповідача Національної поліції України. У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відповідач Апеляційний суд Одеської області заперечував проти апеляційних вимог в частині відшкодування шкоди, завданої, начебто, незаконним рішенням Апеляційного суду Одеської області. Відповідно до статтей 126, 129 Конституції України законність процесуальних актів і дій (бездітності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Вказували, що розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій та судових рішень судді (суду), пов'язаних із розглядом справи, нормами ЦПК України чи іншими законами не передбачено. Просили суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Подаючи відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач Національна поліція України зазначали, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим і вони погоджуються з висновком суду щодо відсутності правових підстав до стягнення моральної шкоди на користь позивача, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправних дій/бездіяльності Національної поліції України або її посадових осіб. Вважають, що судом правильно встановлено, що Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, що здійснюють прокуратура і суд» до правовідносин, що виникли між сторонами не можна застосовувати. Просили суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідач Державна казначейська служба України у визначений ухвалою суду строк, не скористалися процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. У судові засідання призначені Київським апеляційним судом, останнє 06 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 , представники відповідачів Апеляційного суду Одеської області, Державної казначейсської служби України не з`явились. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК України щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Апеляційного суду Одеської області, Державної казначейсської служби України, які про час та місце розгляду справи повідомлені, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. До того ж , позивач просила суд розглядати справу у її відсутності. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, а судом не встановлено наявності правових підстав для відшкодування шкоди, за відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями працівників правоохоронних та судових органів та шкодою у визначеному позивачем розмірі заявленому до відповідачів. З такими висновками суду слід погодитись виходячи з наступного. У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам цивільного процесуального права частково дивлячись на таке. Суд першої інстанції, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини. Слідчим слідчого відділу Приморського районного відділу ОМУ ГУ МВС України в Одеській області Булигою М.В. здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013170500012093 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, яке зареєстровано на підставі заяви ОСОБА_3 про неправомірні дії співробітників АКБ «Альфа Банк», які шахрайським шляхом намагаються заволодіти його грошовими коштами, за результатами проведення якого 27 серпня 2014 року слідчим, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження. Прокуратурою Одеської області проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016160000000709 від 31 серпня 2016 року за ч. 1 ст. 365 КК України, за фактом неправомірних дій слідчого слідчого відділу Приморського районного відділу ОМУ ГУ МВС України в Одеській області Булиги М.В. під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013170500012093, за результатами проведення якого 30 листопада 2016 року слідчим, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, прийнято рішення про закриття провадження, а заступником прокурора Одеської області її скасовано постановою від 23 серпня 2018 року, матеріали направлено слідчому для проведення подальшого досудового розслідування. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2013 року скаргу ОСОБА_1 , подану в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України було задоволено та зобов`язано повернути їй вилучені в ході огляду місця події від 18 листопада 2013 року в кримінальному провадженні № 12013170500012093 грошові кошти в сумі 20 000,00 дол. США; мобільний телефон IPhone 5; шкіряну сумку Barbara Bui; оригінал угоди про завдаток від 18 листопада 2013 року, укладеної між нею та ОСОБА_3 . Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2013 року ухвалу слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2013 року, якою задоволено скаргу на бездіяльність слідчого та зобов`язано слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Булигу М.В. повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 20000 (двадцять тисяч) доларів США; мобільний телефон IPhone 5; шкіряну сумку Barbara Bui; оригінал угоди про завдаток від 18 листопада 2013 року, укладеної між нею та ОСОБА_3 , які були тимчасово вилучені у ОСОБА_1 18 листопада 2013 року в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013170500012093, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 листопада 2013 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - змінено та виключено із переліку майна, яке підлягає поверненню ОСОБА_1 , грошові кошти у сумі 20 000,00 дол. США, з підстав того, що до укладення «угоди» між останніми належали ОСОБА_3 , та на цій підставі повернуті слідчим їх власнику. В решті частини ухвалу слідчого судді районного суду залишено без змін. Правовою підставою звернення до суду позивач ОСОБА_1 вказувала ч.5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 56 Конституції України, ч.1 ст. 1166, п.2 ч.2 ст. 1167, ст. 1176, ст. 1190 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Позовні вимоги ОСОБА_1 зводились до відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням апеляційного суду Одеської області, діями органу досудового слідства, зокрема Національної поліції України. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону, що відповідає ч. 1 ст. 129 Конституції України. Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені. Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволені позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно. Доводи апеляційної скарги щодо ухвалення судом першої інстанції рішення суду з порушенням норм матеріального та процесуального права, відсутність у ньому мотивованої оцінки кожному аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав до задоволення позову, відсутність обгрунтування мотивів застосування норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення. Наявність ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2013, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та зобов`язано слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Булигу М.В. повернути ОСОБА_1 : - грошові кошти у сумі 20000 доларів США; - мобільний телефон IPhone 5; - шкіряну сумку Barbara Bui; - оригінал угоди про завдаток від 18.11.2013, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які були тимчасово вилучені у ОСОБА_1 18.11.2013 у рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013170500012093, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2013 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 18.12.2013, якою апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Приморського району м. Одеси Реута Ю.В. частково задоволено. Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2013, якою задоволено скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого та зобов`язано слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Булигу М.В. повернути ОСОБА_5 : - грошові кошти у сумі 20000 доларів США; - мобільний телефон IPhone 5; - шкіряну сумку Barbara Bui; - оригінал угоди про завдаток від 18.11.2013, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які були тимчасово вилучені у ОСОБА_5 18.11.2013 у рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013170500012093, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2013 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України змінено та якою виключено із переліку майна, яке підлягає поверненню ОСОБА_1 , грошові кошти у сумі 20000 доларів США, а в решті частини ухвалу слідчого судді районного суду залишити без змін, не тягнуть наслідку цивільно-правового характеру і не можуть бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу матеріальної та моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до цивільно-правової відповідальності. Всі висновки суду першої інстанції щодо безпідставності заявленого позову та неможливості відновлення порушеного права повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга позивача не містить, в ході апеляційного розгляду позивач в судове засідання не з`явилась та не навела таких обставин, про їх наявність не зазначила. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає. Керуючись ст. ст. 367,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів ,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: