Рішення КАС ВС № 9901/55/19

РІШЕННЯ Іменем України 28 липня 2020 року Київ справа №9901/55/19 адміністративне провадження №П/9901/55/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Смоковича М. І., суддів: Білак М. В., Губської О. А., Кашпур О. В., Шишова О. О., за участі: секретаря судового засідання Лещенко Т. П., представника позивача Кротюка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, встановив:

1. У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) і з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19 лютого 2019 року просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 05 листопада 2018 року (далі - Рішення), ухвалене у пленарному складі, яким було відмовлено судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1. в перегляді рішення Комісії від 7 червня 2018 року № 130/зп-18 щодо результатів виконаного нею практичного завдання; 2) зобов`язати ВККС розглянути по суті заяву судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1. від 23 серпня 2018 року про перегляд у пленарному складі рішення ВККС від 07 червня 2018 року № 130/зп-18 щодо виконаного нею практичного завдання в процедурі кваліфікаційного оцінювання судді.

2. Позовні вимоги мотивує тим, що згідно із Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIIІ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2509-VIII), який набрав чинності 05 серпня 2018 року, частину другу статті 85 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) доповнено новим абзацом четвертим, за яким ВККС у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання. З посиланням статті 83, 85 Закону № 1402-VIII, на Регламент Комісії, затверджений її рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16, Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затверджений рішенням ВККС від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 (далі - Положення та Порядок відповідно), представник позивача констатував, що кваліфікаційне оцінювання суддів регулюють тільки вказані нормативні акти. У цьому зв`язку він зауважив також, що з огляду на дату набрання чинності Закону № 2509-VIIІ можна дійти висновку, що вказані вище нормативні акти не містять положень, які б регламентували: підстави та процедуру перегляду рішення Комісії відповідно до абзацу 4 частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII; підстави для відмови в перегляді рішення чи відмови у задоволені заяви з вказаної підстави, а також види можливих рішень за наслідками такого перегляду. На думку представника позивача, всі ці питання мала б урегулювати Комісія, позаяк такі повноваження їй делеговано Законом № 1402-VIII. Проте, на дату ухвалення спірного Рішення відповідач цього не зробив, тож є підстави вважати, що Комісія діяла не в порядку, не у спосіб та не на підставі закону. Позивач та її представник наголосили також на тому, що в Рішенні не зазначено мотивів його ухвалення, відсутні правові підстави для постановлення саме такого рішення, що в сукупності теж доводить його протиправний характер. З посиланням на практику Європейського суду з прав людини представник позивача додав, що Рішення, поряд з наведеним вище, порушує пункт 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не відповідає поняттю «втручання згідно з законом».

3. Ухвалою від 01 лютого 2019 року Верховний Суд відкрив провадження у справі за вказаним позовом і призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. ВККС подала відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого зазначила, що практичне завдання ОСОБА_1 перевірено відповідно до Порядку за допомогою спеціального програмного забезпечення, у якому на момент перевірки та оцінювання неможливо ідентифікувати автора роботи. Рішенням від 07 червня 2018 року № 130/3п-18 ВККС затвердила кодовані та декодовані результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання. Згідно з цим рішенням, суддя ОСОБА_1 за виконання анонімного письмового тестування набрала 82,125 бала, за виконане практичне завдання - 49,5 бала. Оскільки на етапі «Іспит» позивач не набрала мінімально необхідного бала, вона вважається такою, що не склала іспиту і не може бути допущеною до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання. Відповідач зазначив, що відмовляючи у перегляді зазначеного рішення Комісія діяла відповідно до статей 83-85, 93, 101 Закону № 1402-VIII, абзацу п`ятого пункту 14 розділу ІІІ Положення; вважає, що підстав для перегляду Рішення не було. Наголосив також, що визначення певної кількості балів є дискреційним повноваженням Комісії, а перегляд свого рішення щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання є її правом, а не обов`язком. Крім того відповідач зауважив, що на час проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання стаття 85 Закону № 1402-VIII не передбачала можливості переглядати рішення, прийнятого колегією чи палатою, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання, тому Комісія не мала правових підстав для такого перегляду. У судовому засіданні 28 липня 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням уточнень), просив позов задовольнити. Так само представник позивача висловив згоду на розгляд справи без участі представника ВККС. У судовому засіданні суд поставив також на обговорення три клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме: ОСОБА_3 як представника присяжних Франківського районного суду м. Львова, Франківського районного суду м. Львова та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . За наслідками обговорення цих клопотань колегія суддів постановила ухвали (протокольні), якими відмовила у залученні зазначених осіб до участі у справі.

4. Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив докази, якими сторони підтверджують обставини, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та встановив таке. Указом Президента України від 25 липня 2008 року № 674/2008 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Франківського районного суду міста Львова строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 6 червня 2013 року № 326-VII обрана суддею зазначеного суду безстроково. Рішенням від 2 березня 2018 року №33/зп-18 ВККС призначила проведення 3 квітня 2018 року іспиту для 63 суддів місцевих судів (цивільна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема судді ОСОБА_1. 03 квітня 2018 року суддя ОСОБА_1 склала анонімне письмове тестування та виконала практичне завдання. Результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання затверджено рішенням ВККС від 7 червня 2018 року № 130/зп-18. За цим рішенням, суддя ОСОБА_1 за анонімне письмове тестування набрала 82,125 бала; за виконане практичне завдання - 49,5 бала (тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала, визначеного пунктом 9 розділу V Положення). Позаяк позивач не набрала мінімально допустимого бала іспиту, встановленого рішенням ВККС від 02 березня 2018 року № 33/зп-18, вона вважається такою, що не підтвердила відповідність займаній посаді, тож не допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання («Дослідження досьє і проведення співбесіди»). 05 серпня 2018 року набрав чинності Закон № 2509-VIII, яким частину другу статті 85 Закону № 1402-VIII доповнено новим абзацом такого змісту: «Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання». Відтак суддя ОСОБА_1. звернулася до ВККС із заявою від 23 серпня 2018 року, у якій просила ВККС на підставі частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII переглянути (у пленарному складі) рішення, яке прийняла ВККС щодо результатів виконаного нею практичного завдання. Своє звернення позивач обґрунтувала тим, що кількість балів, які Комісія виставила за її практичне завдання, свідчить про відсутність у написаному рішенні (у запропонованій модельній справі) хоча б однієї з обов`язкових його частин. Утім, як ствердила позивач, рішення, яке вона написала, виконуючи практичне завдання (в рамках «Іспиту»), містить усі необхідні частини відповідно до статті 256 Цивільного процесуального кодексу України. Питання про перегляд рішення ВККС від 07 червня 2018 року за заявою судді ОСОБА_1 Комісія (у пленарному складі) розглянула 05 листопада 2018 року, відтак ухвалила рішення № 1923/ко-18, яким відмовила ОСОБА_1 у перегляді рішення Комісії від 07 червня 2018 року № 130/зп-18. У Рішенні (від 05 листопада 2018 року) Комісія зазначила, що практичне завдання, яке виконала суддя ОСОБА_1., перевірено відповідно до Порядку шляхом використання спеціального програмного забезпечення, у якому на момент оцінювання та перевірки відсутня можливість ідентифікувати автора роботи. Остаточний результат виконаного ОСОБА_1 практичного завдання визначається спеціальним програмним комплексом на підставі оцінок членів Комісії шляхом проставлення середнього арифметичного бала з округленням до найближчого цілого числа або числа з коефіцієнтом 0,5. На підставі наведеного Комісія підсумувала, що підстав для перегляду рішення Комісії від 07 червня 2018 року № 130/зп-18 не встановлено.

5. Відповідаючи на порушенні в позовній заяві вимоги та доводи позивача по суті спору колегія суддів, з урахуванням досліджених в цій справі обставин, керувалася такими нормами законодавства. Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом. У пункті 20 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відповідно до статті 92 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Вища кваліфікаційна комісія суддів України більшістю голосів від її складу, визначеного законом, затверджує регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, установлених цим Законом. Відповідно до частин першої-третьої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи. Законом № 2509-VIII частину другу статті 85 Закону № 1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання». Вказані зміни до Закону № 1402-VIII в цій частині набрали чинності 05 серпня 2018 року. Відповідно до частини одинадцятої статті 98 Закону № 1402-VIII Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначає дату, час і місце проведення засідання Комісії, перелік питань, що виносяться на засідання, і не пізніш як за десять днів до засідання повідомляє про це особу, щодо якої має розглядатися питання, та оприлюднює цю інформацію на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (крім засідань з організаційних питань). Згідно з частиною другою статті 84 Закону № 1402-VIII за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом. Відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Згідно з частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ рішеннями Комісії від 03 та 04 листопада 2016 року № 143/зп-16 та № 144/зп-16 відповідно затверджено згадані вище Положення та Порядок. Відповідно до пункту 1 Порядку іспит - це встановлений Законом № 1402-VІІІ етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді. Іспит проводиться Комісією з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання (пункт 2 Порядку). Згідно з пунктом 9 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення № 143/зп-164 мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту. У відповідності до пункту 10 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» цього Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів відповідно до частини другої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» затверджені рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 (зі змінами, внесеними за рішенням Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі - Порядок № 144/зп-16). Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 144/зп-16 практичне завдання виконується шляхом підготовки учасником іспиту модельного рішення суду та/або продовження викладення запропонованого модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи відповідно до процесуального законодавства, чинного на момент його виконання. У відповідності до пунктів 6-9 розділу І Порядку № 144/зп-16 об`єктивність проведення іспиту забезпечується його прозорістю, конфіденційністю тестових запитань і практичних завдань, єдиною методикою встановлення його результатів, рівністю умов доступу до інформації про його процедуру, місце, час і тривалість проведення тощо. Повноважними суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки проведення іспиту та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру Комісії (далі - уповноважені представники) є: 1) члени Комісії; 2) інспектори Комісії; 3) працівники секретаріату Комісії. Для складення іспиту кожен його учасник забезпечується усіма необхідними матеріалами (зошитами, бланками), визначеними цим Порядком. У разі проведення іспиту за допомогою автоматизованих систем, його проведення забезпечується спеціальним програмним комплексом. У такому разі кожен учасник іспиту забезпечується необхідними технічними засобами та носіями. Згідно з пунктом 2 розділу V Порядку № 144/зп-16 опрацювання матеріалів виконання практичного завдання на паперових носіях складається з таких етапів: 1) відкриття сейф-пакетів з матеріалами практичного завдання; 2) сканування зошитів для виконання практичного завдання; 3) перевірка виконаних учасниками іспиту практичних завдань; 4) вирішення питання щодо зошитів для виконання практичного завдання, які не вдалося розпізнати (комп`ютерним обладнанням не розпізнано код, не читається текст тощо (за наявності)); 5) розгляд протоколів реєстрації порушень та ухвалення відповідного рішення про врахування чи неврахування таких порушень під час встановлення результатів практичного завдання (за наявності); 6) встановлення мінімально допустимого бала та результатів виконання практичного завдання, їх оприлюднення; 7) визначення та оприлюднення переліку учасників іспиту, які отримали мінімально допустимий і більший бал. Згідно з пунктами 9-13 розділу V Порядку № 144/зп-16 перевірка та встановлення результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання. Перевірка практичних завдань може здійснюватись відповідними фахівцями у складі екзаменаційної комісії, яка утворюється рішенням Комісії. Перевірка виконаного учасниками іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання його результатів. Розподіл виконаних учасниками іспиту практичних завдань для перевірки членами Комісії здійснюється з використанням спеціального програмного комплексу. Перевірка виконаного учасниками іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання його результатів. Зошит для виконання практичного завдання учасника іспиту, який відмовився від його виконання, перевірці не підлягає. Результати виконаного учасником іспиту практичного завдання встановлюються членами Комісії, після чого шляхом визначення середнього арифметичного виводиться остаточна оцінка учасника іспиту за практичне завдання. Оцінка за практичне завдання виводиться шляхом округлення до наближеного цілого числа або числа з коефіцієнтом 0,5. Результати виконання практичного завдання оприлюднюються на офіційному веб-сайті Комісії не пізніше наступного робочого дня після їх встановлення. Згідно з пунктом 14 розділу V Порядку № 144/зп-16 максимальна кількість балів, яку може отримати учасник іспиту за результатами виконання практичного завдання, - 120 балів. Відповідно до підпункту 3.1.8 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), особа, стосовно якої має розглядатися питання, повідомляється про дату, час і місце проведення засідання Комісії не пізніше як за 10 днів до засідання Комісії (палати, колегії) шляхом розміщення інформації про це на офіційному веб-сайті Комісії, а також за потреби шляхом направлення повідомлення засобами поштового зв`язку, електронної пошти та/або факсу (телефаксу) (за наявності). Відповідно до абзацу 1 підпункту 4.5.1, підпункту 4.5.2 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 №81/зп-16, у разі неявки на засідання його учасника, належним чином повідомленого (запрошеного), або за відсутності у представника відповідних повноважень головуючий ставить на обговорення пропозицію щодо можливості розгляду питання за відсутності учасника засідання. У разі повторної неявки на засідання його учасника, належним чином повідомленого (запрошеного), головуючий ставить на обговорення пропозицію щодо можливості відкладення розгляду питання лише з поважних причин неявки та за наявності підтверджуючих документів. Подальша неявка на засідання учасника, належним чином повідомленого (запрошеного), не перешкоджає розгляду питання за його відсутності. Відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники «рівень знань у сфері права» та «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання (пункти 1-3 глави 2 розділу ІІ Положення). За змістом пунктів 1 і 4 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. У підпункті 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) - 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права - 90 балів; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів; ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді - 80 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів; особиста компетентність - 100 балів; соціальна компетентність - 100 балів. За правилами пунктів 6.1-6.4 глави 6 розділу ІІ Положення мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні. Мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту. Мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту. Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання. Пунктами 7, 8 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту. Згідно з частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. У частині третій статті 88 Закону № 1402-VIII визначено, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

6. Предметом оскарження в цій справі є Рішення, яким ВККС відмовила позивачці переглядати попереднє своє рішення від 07 червня 2018 року № 130/зп-18 щодо результатів виконаного практичного завдання. Доводячи свою позицію у цій справі представник ОСОБА_1 звернув увагу на два аспекти: з одного боку він наголосив на відсутності чіткого регулювання процедури перегляду рішення Комісії, адже передбачена у статті 85 Закону № 1402-VIII підстава не має регламентованого механізму її виконання/реалізації, прописаного у Положенні та/чи Порядку (що, власне, віднесено до повноважень ВККС), з чого можна виснувати відсутність чітких критеріїв, за якими можна перевірити відповідність вимогам законодавства рішення Комісії, зокрема, про відмову у перегляді свого ж рішення щодо виконаного практичного завдання за заявою/зверненням учасника іспиту. У цьому зв`язку представник позивача констатував, що спірне Рішення засадничо є протиправним, позаяк не визначені критерії, за якими можна перевірити його відповідність вимогам законодавства. З другого боку представник позивача підкреслив, що в Рішенні не зазначено мотивів його ухвалення, натомість підхід ВККС в цілому звівся до того, що Комісія не переглядала рішення щодо виконаного позивачем практичного завдання, як того просила остання на підставі частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII. Колегія суддів погоджується, що зазначена правова підстава для перегляду рішення Комісії щодо результатів практичного завдання справді не визначена/не врегульована в Положенні та Порядку, тож доводи позивача та її представника тут виправдані. Однак якщо розглядати спірне Рішення у вимірі існуючого правового регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема на етапі «Іспит», то найперше треба зазначити, що привід переглянути рішення Комісії щодо результатів виконаного практичного завдання повинен мати достатньо об`єктивне підґрунтя, тобто спиратися на такі обставини, які б ставили під сумнів обґрунтованість встановленого результату виконаного учасником іспиту практичного завдання, приміром порушення порядку перевірки виконаного учасником іспиту практичного завдання, виявлення помилок у спеціальному програмному забезпеченні, що надавали можливість ідентифікувати автора роботи.

7. На основі системного аналізу наведених вище положень законодавства колегія суддів дійшла висновку, що внесені Законом № 2509-VIII зміни до частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII наділяють Комісію (у пленарному складі) повноваженнями переглянути рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання. Втім таке повноваження не є безумовним. Факту звернення учасника іспиту на підставі частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII із заявою про перегляд рішення Комісії щодо результатів виконаного практичного завдання з мотивів незгоди із тим, як оцінили виконане ним завдання (із кількістю балів), на думку колегії суддів, не достатньо для того, щоб вимагати від Комісії переглянути (по суті) рішення стосовно результатів виконаного практичного завдання такого учасника. Колегія суддів з`ясувала, що Комісія при ухвалені рішення від 07 червня 2018 року № 130/зп-18 дотрималася вставленої Порядком процедури перевірки виконаного позивачем практичного завдання шляхом використання спеціального програмного забезпечення, в якому на момент оцінювання та перевірки неможливо ідентифікувати автора роботи, та визначила з використанням спеціального програмного комплексу остаточний результат виконаного практичного завдання на підставі оцінок членів Комісії шляхом проставлення середнього арифметичного бала з округленням до найближчого цілого числа або числа з коефіцієнтом 0,5. Суд не виявив порушень порядку/процедури встановлення Комісією результатів виконаного позивачем 03 квітня 2018 року практичного завдання (потім затверджено рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 130/зп-18), які могли б слугувати приводом для перегляду цього рішення ВККС на підставі частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2509-VIII), або обставин, які в розумінні статті 88 Закону № 1402-VIII, є безумовними підставами для скасування рішення Комісії.

8. З огляду на наведене, доводи представника позивача стосовно відсутності чіткого регулювання процедури перегляду рішення Комісії у зв`язку із внесенням доповнень до частини до другої статті 85 Закону № 1402-VIII відповідно до Закону № 2509-VIII у контексті підстав цього позову не переконують, що Комісія за описаних обставин і наведеного правового регулювання спірних відносин діяла неправомірно чи вочевидь свавільно. На думку колегії суддів, мотиви, які викладено в заяві про перегляд Рішення, не містять достатніх підстав для того, щоб зобов`язати Комісію переглянути (по суті) рішення від 07 червня 2018 року № 130/зп-18 щодо результатів виконаного позивачем практичного завдання.

9. При вирішенні цієї справи колегія суддів взяла до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10 вересня 2019 року у справі № П/9901/978/18 (ухвалену за наслідками апеляційного перегляду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2018 року), фактичні обставини та правове регулювання спірних відносин у якій є подібними до тих, що є в цій справі. Підсумовуючи наведене, підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 05 листопада 2018 року в цій справі немає. Позаяк вимоги про зобов`язання Комісії розглянути по суті заяву судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1. від 23 серпня 2018 року про перегляд у пленарному складі рішення ВККС від 07 червня 2018 року № 130/зп-18 щодо виконаного нею практичного завдання в процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів є похідними від позовних вимог про визнання протиправним та скасування Рішення, підстави для їх задоволення теж відсутні. За правилами статті 139 КАС понесені позивачем витрати за подання цього позову у виді судового збору відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду - в и р і ш и в: У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю. Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст виготовлено 29 липня 2020 року. Головуючий суддя М. І. Смокович Судді М. В. Білак О. А. Губська О. В. Кашпур О. О. Шишов