LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Сумський апеляційний суд581/171/20

від 29.07.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року м.Суми Справа №581/171/20 Номер провадження 22-ц/816/1483/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С. за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони: позивач Головне управління Національної поліції в Сумській області, відповідач ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області на ухвалу Липоводолинського районного суду Сумської області від 10 червня 2020 року про закриття провадження в складі судді Сізова Д.В., постановлену в смт. Липова Долина, повний текст якої складено 10 червня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 24 лютого 2020 року Головне управління Національної поліції в Сумській області (далі - ГУНП в Сумській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що із 09 грудня 2016 року по 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 працював поліцейським з обліку та збереження речових доказів і озброєння логістики Липоводолинського ВП Роменського ВП ГУНП в Сумській області та відповідно до своїх посадових обов`язків відповідав за дотримання правил, порядку та строків експлуатації інвентарного майна, яке отримано для колективного користування, зокрема за видачу пального і мастил на транспортні засоби. Він повинен був здійснювати прийом-передачу ввірених йому матеріальних цінностей та належним чином їх фіксувати у журналах та відповідних накладних, установлених згідно з нормативно-правовими актами. На підставі розпорядчого документа від 25 жовтня 2019 року № 1940, 29 листопада 2019 року проведено інвентаризацію фактичної наявності запасів паливно-мастильних матеріалів, у результаті якої виявлено нестачу бензину марки А-92 у кількості 620 л, бензину марки А-95 у кількості 180 л, бензину марки А-92 (талони) у кількості 350 л, загальною вартістю 31971 грн 60 коп. Відповідно до висновку службового розслідування від 05 грудня 2019 року комісією встановлено факт нестачі вказаних паливних матеріалів. За наявності укладеного 30 грудня 2015 року між ГУНП в Сумській області та ОСОБА_1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, останній несе повну матеріальну відповідальність за зберігання доручених йому установою матеріальних цінностей та зобов`язаний був вживати заходів щодо належного їх обліку, використання та списання. Через недотримання відповідачем вказаних положень ним була допущена нестача зазначених паливних матеріалів, а позивачу завдано збитків у розмірі 31971 грн 60 коп. Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з відповідача на свою користь 31971 грн 60 коп. майнової шкоди, завданої нестачею паливно-мастильних матеріалів. Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 10 червня 2020 року закрито провадження у даній справі та роз`яснено позивачеві право на звернення із вказаним позовом до Сумського окружного адміністративного суду. Повернуто ГУНП України в Сумській області, сплачений ним 19 лютого 2020 року судовий збір у розмірі 2102 грн за розгляд даної справи у Липоводолинському районному суді Сумської області. В апеляційній скарзі ГУНП в Сумській області, не погоджуючись з ухвалою суду та вважаючи її необґрунтованою, просить скасувати ухвалу про закриття провадження у справі, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскільки підстави позову випливають зі спірних відносин, що мають цивільно-правовий характер і він не пов`язаний безпосередньо зі здійсненням позивачем владних управлінських повноважень, тому спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатись. 27 липня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити без його участі та участі його представника. Зазначає, що у вирішенні питання щодо оскаржуваної ухвали покладається на розсуд суду. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі щодо відшкодування державі в особі Головного управління Національної поліції України в Сумській області шкоди, завданої ОСОБА_1 шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням служби в органах поліції (публічної служби), є публічно правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Тому суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі та роз`яснив позивачу право звернення до Сумського окружного адміністративного суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного. Підстави для закриття провадження у справі визначені ст. 255 ЦПК України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підлягає з`ясуванню, чи належить справа до юрисдикції суду загальної юрисдикції згідно зі ст. 19 ЦПК України. Відповідно, підставою для закриття провадження у справі згідно з вказаною нормою, є віднесення розгляду справи в порядку іншого судочинства. Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України). Як вбачається з матеріалів справи, ГУНП в Сумській області звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, ГУНП в Сумській області звернулося до суду з позовом щодо відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням служби в органах поліції (публічної служби). Відповідно до положень пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Отже, враховуючи вищевикладене, у межах цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18. Таким чином, оскільки спір у даній справі виник щодо відшкодування державі в особі ГУНП в Сумській області шкоди, завданої ОСОБА_1 шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням служби в органах поліції (публічної служби), безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що позов не пов`язаний зі здійсненням позивачем владних управлінських повноважень, тому спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та вважає заперечення позивача щодо юрисдикції суду необґрунтованими. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які б стали підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Керуючись ст. ст. 367 - 369, ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення. Ухвалу Липоводолинського районного суду Сумської області від 10 червня 2020 року про закриття провадження у справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: Т.А. Левченко С.С. Ткачук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»