Постанова 4851 № 520/9929/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 р.Справа № 520/9929/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Тимошенко Д.В., представника відповідача Маслюш С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.02.20 року по справі № 520/9929/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів,поновлення на посаді,зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та компенсації, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд: - визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області від 14.08.2019 № 818 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських ГУНП в Харківській області», згідно з яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог абз. 7, 8, 10 ч.1 та ч.2 розділу II, абз. 1-3 ч.2, ч.3 та ч.4 розділу IV правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, п. 3, п. 6, п. 7 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-УІІІ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» та п. 1 ч. 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, до дільничного офіцера поліції СППП Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Порфир`єва Вадима Анатолійовича застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області від 04.09.2019 № 321_о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) у званні старшого лейтенанта поліції з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Слобідського відділу поліції ГУНП в Харківській області, з 04.09.2019, на підставі наказу ГУНП в Х/о від 14.08.2019 №818); - поновити ОСОБА_1 в органах поліції на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Слобідського відділу поліції ГУНП в Харківській області, з 04.09.2019 року; - зобов`язати ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахувати і виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.09.2019 по день поновлення в органах поліції; - зобов`язати ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахувати і виплатити грошове забезпечення в розмірі 50% заробітної плати в період з 08.08.2019 по 04.09.2019, в зв`язку з невиплатою повного грошового забезпечення за цей період, через відсторонення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до закінчення досудового розслідування по кримінальному провадженню його визнали винним при проведенні службового розслідування. До нього застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення, однак не враховано його бездоганну поведінку. Також позивач зазначив, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення видано у період перебування його у відпустці. На думку позивача, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можна брати до уваги, оскільки вони зацікавлені особи та дисциплінарною комісією не вчинено всіх дії на об`єктивне проведення службового розслідування. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 вказаний позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано в частині, що стосується ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області від 14.08.2019 № 818 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських ГУНП в Харківській області». Визнано неправомірним та скасовано в частині, що стосується ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області від 04.09.2019 № 321_о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». Поновлено ОСОБА_1 в органах поліції на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Слобідського відділу поліції ГУНП в Харківській області, з 04.09.2019 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахувати і виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.09.2019 по день поновлення в органах поліції. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах поліції на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Слобідського відділу поліції ГУНП в Харківській області, з 04.09.2019 року. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахувати і виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.09.2019 по день поновлення в органах поліції у межах суми стягнення за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд дійшов помилкового висновку, що з пояснень, які викладені у висновку службового розслідування неможливо достеменно встановити, чи діяв позивач в межах необхідної оборони, чи грубо порушив громадський порядок своїми діями. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 21.07.2020 позивач та представники сторін підтримали свої правові позиції по справі. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом ГУНП в Харківській області від 14.08.2019 № 818 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області» до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, що виразилося в порушенні вимог абзаців 7, 8, 10 ч. 1 розділу II, абзаців 1 - 3 частини 2, частини 3 та частини 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пунктів 3,6,7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII та пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». 04.09.2019 наказом ГУНП в Харківській області № 321о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції згідно пункту 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Не погодившись із вказаними наказами позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при проведенні службового розслідування не вжито достатніх та необхідних заходів щодо встановлення обставин, які є необхідними для притягнення особи для дисциплінарної відповідальності, а висновок, складений за його результатами, не відповідає вимогам щодо повноти та об`єктивності і взагалі не підтверджує факту вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію". Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. У частині 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачені обов`язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини. Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції. Статтею 64 Закону України "Про Національну поліцію" визначена Присяга працівника поліції. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до частин 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Згідно з ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3)сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. У відповідності до п. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у ст. 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Перелічені у ст. 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини. Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами. Водночас, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. При цьому, п.6 та 10 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає дві самостійні підстави для звільнення зі служби в поліції: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Як свідчать письмові докази, Наказом ГУНП в Харківській області від 31.07.2019 № 1265 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування відносно поліцейських Слобідського ВП ГУНП в Харківській області, зокрема ОСОБА_1 (т.1, а.с.88-89). Підставою для проведення службового розслідування стало повідомлення до чергової частини УОАЗОР ГУНП в Харківській області про те, що 30.07.2019 близько 14.30 в трамваї №5, який рухався по вул. Морозова, м. Харкова стався конфлікт між дільничним офіцером поліції сектору превенції патрульної поліції Слобідського відділу поліції ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У висновку службового розслідування комісія встановила наступні обставини. 30.07.2019 близько 14.30 дільничний офіцер поліції СППП Слобідського ВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував на службі, у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї та рухався в якості пасажира у трамваї №5 по вул. Морозова м. Харкова. Під час руху трамваю між старшим лейтенантом поліції Порфир`євим В.А. та громадянкою ОСОБА_3 , 1951 р.н. виник конфлікт оскільки поліцейський відмовився поступитися сидячім місцем жінці, в ході конфлікту, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 висловлювався ненормативною лексикою на адресу громадянки ОСОБА_3 , поводив себе нестримано, недоброзичливо, нетактовно, неввічливо, не контролював свою поведінку, виявляв неповагу до старших за віком, не був об`єктивним в своїх діях. У зв`язку з такою поведінкою між ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 , 1951 р .н., який доводиться чоловіком громадянці ОСОБА_3 та який також знаходився у трамваї, виникла бійка. У ході бійки громадянин ОСОБА_2 та старший лейтенант поліції ОСОБА_1 отримали легкі тілесні ушкодження. Відомості про вказану подію слідчим відділом Слобідського ВП ГУНП в Харківській області були унесені до ЄРДР № 12019220540001783 від 30.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. 07.08.2019 дільничного офіцера поліції СППП Слобідського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Порфир`єва В.А. наказом ГУНП в Харківській області від 07.08.2019 № 240 о/с відсторонено від виконання службових обов`язків. В ході службового розслідування опитана ОСОБА_4 , 1988 р.н., пояснила, що 30.07.2019 приблизно о 14.15 на трамвайній зупинці «Завод ім. Малишева» вона сіла до трамваю, щоб поїхати на роботу. Під час руху трамваю в районі зупинки «Алея Слави» ОСОБА_4 почула, що між молодим чоловіком та жінкою виник конфлікт через те, що останній сидів на місці для інвалідів, а жінка просила його поступитись місцем для неї. Проте він у грубій формі, користуючись нецензурною лайкою, відмовив. Конфлікт тривав близько п`яти хвилин, у цей час до них підійшов інший чоловік похилого віку та зробив зауваження молодому чоловікові щодо його нетактовної поведінки відносно жінки. Після цього між чоловіками виник конфлікт, який переріс у бійку. Хто саме почав бійку, ОСОБА_4 не бачила. Молодий чоловік поводив себе агресивно та неадекватно, люди та жінки у трамваї почали кричати, на зупинці «Мухачова» водій трамваю здійснила зупинку, та всі пасажири вийшли на вулицю. ОСОБА_4 зателефонувала у поліцію. На зупинці вийшли вищевказані двоє чоловіків, перейшли дорогу та продовжили конфлікт, який припинили громадяни, що проходили повз них. Після цього на місце події прибули поліцейські УПП в Харківській області. Із засобів масової інформації ОСОБА_4 стало відомо, що молодий чоловік є поліцейським, а саме дільничний офіцер поліції Слобідського ВП, тому вищевказана подія ще сильніше обурила ОСОБА_4 та вона вважає, що дії, які вчинив поліцейський, недопустимі та дискредитують Національну поліцію України. В ході службового розслідування опитаний ОСОБА_2 , 1951 р.н., пояснив, що 30.07.2019 приблизно о 14.00 він, повертаючись з онкологічного центру разом із своєю дружиною ОСОБА_3 1951 р.н., на зупинці громадського транспорту «Завод ім. Малишева» сіли у трамвай № 5, який рухався у напрямку вул. Одеської у м. Харків. Через натовп людей ОСОБА_2 зайшов у середні двері трамваю, а його дружина у передні. На зупинці «Алея Слави» ОСОБА_2 побачив, як біля його дружини стоїть раніше не знайомий йому молодий чоловік та в агресивній формі щось їй пояснює. ОСОБА_2 направився до дружини. В момент, коли ОСОБА_2 наблизився до дружини та молодого чоловіка, останній нецензурною лайкою ображав її, на що ОСОБА_2 виказав йому вимогу вести себе тактовно. Після цього молодий чоловік наніс ОСОБА_2 удар кулаком в область лівої скроні і між ними розпочалася бійка. На станції «Мухачова» трамвай зупинився та водій трамваю гучно повідомила, що вона викликає поліцію і двері не відчинить до їх приїзду. Після цього на вимогу дружини ОСОБА_2 відпустив молодого чоловіка, проте останній встав та наніс ОСОБА_2 удар головою в область чола і вийшов із трамваю у напрямку заводу ім. Малишева. ОСОБА_2 направився за ним. Молодий чоловік, побачивши ОСОБА_2 , накинувся на останнього і між ними знову розпочалась бійка, проте двоє чоловіків, які проходили повз, припинили бійку та затримали молодого чоловіка. Після цього на місце події прибули поліцейські УПП, які на вимогу ОСОБА_2 викликали йому швидку медичну допомогу, оскільки останньому необхідно було зупинити кровотечу, в результаті прибуття карети швидкої медичної допомоги ОСОБА_2 було госпіталізовано до КНП «ХМКЛШНМД ім. проф. О.Г Мещанінова», де йому надали первинну медичну допомогу та у подальшому госпіталізували до першого хірургічного відділення, де він перебував на лікарняному з 30.07.2019 по 02.08.2019. Відповідно до висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 1067-2019, який проводив огляд ОСОБА_2 за його заявою, з урахуванням медичної документації встановлені наступні тілесні ушкодження: забита рана лобної ділянки, яка загоїлась з утворенням рубця; синці у правій навколоочній ділянці, у лівій навколоочній ділянці з розповсюдженням на ліву виличну ділянку, на згинальній поверхні правого передпліччя, на зовнішній поверхні лівого плеча, у правій бічній ділянці живота; садна у ділянці зовнішнього кута правого ока, у правій виличній ділянці, на правому схилі носу, а також на кінчику носу, вказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. В ході службового розслідування опитана ОСОБА_3 , 1951 р.н., підтвердила пояснення її чоловіка ОСОБА_2 . Також, ОСОБА_3 зазначила, що коли вона зайшла у трамвай, то побачила, що на місці для інвалідів сидів молодий чоловік, а біля нього стояли декілька жінок похилого віку. ОСОБА_3 попросила молодого чоловіка поступитись їй місцем, оскільки чоловік молодий та не є інвалідом. Молодий чоловік в агресивній формі, використовуючи образливі слова, відмовив їй. Відомості за фактом повідомлення про хуліганські дії, які мали місце 30.07.2019 на зупинці «Мухачова» у м. Харкові, цього ж дня СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області внесені до ЄРДР за № 12019220540001783 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Матеріали вказаного кримінального провадження направлені до Слобідського відділу Харківської місцевої прокуратури №

5. В ході службового розслідування опитаний старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , який пояснив, що 30.07.2019 він перебував на службі і близько 14.30 рухався у трамваї № 5, сидячи біля перших дверей трамваю, спиною до кабіни водія. На зупинці громадського транспорту «Завод ім. Малишева» у трамвай зайшла невідома йому жінка та стала біля нього. Через деякий час жінка звернулася до нього з вимогою поступитися їй сидячим місцем. ОСОБА_1 вказав на вільні місця у салоні та запропонував зайняти їх. Ця пропозиція обурила жінку і вона висловилася на його адресу образливими словами. У цей час до них підійшов невідомий чоловік, як в подальшому встановлено громадянин ОСОБА_2 , схопив ОСОБА_1 за шию та почав наносити удари по обличчю. ОСОБА_1 одразу виказав вимогу припинити протиправні дії, але ОСОБА_2 не виконав його вимог. Коли ОСОБА_1 почав підводитись, він отримав декілька ударів у пахову ділянку ногою від ОСОБА_2 , після чого останній наніс поліцейському удар головою в обличчя. В результаті ОСОБА_2 пошкодив собі ніс і розсік лоба та у нього почалася сильна кровотеча із носа. В подальшому ОСОБА_1 схопив невідомий йому молодий чоловік, який кинув його на підлогу та почав бити. Побиття ОСОБА_1 закінчилося лише на зупинці громадського транспорту «Мухачова». ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та жінка, як в подальшому було встановлено це була його дружина, вийшли з трамваю. Він пройшов повз них, маючи намір відійти та повідомити своєму керівництву про подію, яка сталася. В той самий момент дружина ОСОБА_2 почала кричати, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 є дільничним офіцером поліції та щоб його схопили. Після цього він одразу отримав від ОСОБА_2 удар ногою, поміж своїх ніг у пахову ділянку та останній почав наносити йому удари кулаком у потиличну ділянку голови. Свої протиправні дії ОСОБА_2 припинив лише після того, як побачив, що до місця події підійшли сторонні громадяни. Старший лейтенант поліції ОСОБА_1 зателефонував керівництву ВП та повідомив про вказану подію. Поліцейські УПП в Харківській області ДПП ПП України, які з`явились на місці події запросили його до свого автомобіля та відвезли до приміщення Слобідського ВП ГУНП в Харківській області. Старший лейтенант поліції ОСОБА_1 одразу повідомив про подію, яка сталася, свого керівника майора поліції ОСОБА_5 . Після цього він поїхав до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної допомоги, де його було оглянуто та він пройшов огляд на стан сп`яніння, результат огляду негативний. Старший лейтенант поліції ОСОБА_1 вважає, що подія, яка сталась за його участі, це провокація подружжя ОСОБА_6 , щодо нього, оскільки він приймав рішення за заявами ОСОБА_2 , які зареєстровані в ЖСО Слобідського ВП № 2360 від 28.01.2019 та № 10075 від 25.04.2019. У вказаних заявах останній скаржився на свого сусіда, який нібито самовільно захопив частину підвального приміщення. Звернення ОСОБА_2 були розглянуті ОСОБА_1 , складені відповідні довідки та матеріали були списані в архів, оскільки відносини, які виникли між ОСОБА_2 та його сусідом, були цивільно-правовими та можуть бути вирішені лише в судовому порядку. Також, ОСОБА_1 вважає, що подружжя ОСОБА_6 його ідентифікували, як їх дільничного офіцера поліції, та вирішили здійснити таку провокацію. У ході судового розслідування старший лейтенант поліції ОСОБА_1 зазначив, що тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не спричиняв, а діяв в межах необхідної оборони та намагався затримати особу, яка вчинила відносно нього злочин. Відповідно до висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 1045-2019, який проводив огляд старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за його заявою, з урахуванням медичної документації встановлені наступні тілесні ушкодження: синці на голові, на слизовій поверхні верхньої губи, на лівому передпліччі, на калитці, садна на тулубі; вказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Відомості про заподіяння тілесних ушкоджень старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області були внесені до ЄРДР 02.08.2019 за № 12019220540001810 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Досудове розслідування триває. За результатами розслідування відповідачем складено висновок службового розслідування відносно поліцейських Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 14.08.2019 року, який затверджений Начальником ГУНП в Харківській області генералом поліції третього рангу Валерієм Сокуренко (т.1, а.с.79-87). У висновку службового розслідування зазначено, що відомості про вчинення дисциплінарного проступку дільничним офіцером поліції СППП Слобідського ВП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 вважати підтвердженими. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог абз. 7, 8, 10 Ч.1 та ч.2 розділу II, абз. 1-3 ч.2, ч.3 та ч.4 розділу IV правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, п. 3, п. 6, п. 7 ч.3 СТ.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» та п. 1 ч. 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, до дільничного офіцера поліції СППП Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. На підставі висновку службового розслідування відповідачем прийняті оскаржувані накази. Відповідно до частини 3 статті 22 Дисциплінарного статуту - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Так, 04.09.2019 наказом ГУНП в Харківській області № 321о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції згідно пункту 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Суд зауважує, що дисциплінарне провадження передбачає порушення дисциплінарної справи, розслідування обставин проступку, розгляд справи посадовою особою, прийняття рішення за наслідками розгляду. Зокрема, висновок службового розслідування повинен містити привід для призначення службового розслідування, суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом`якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню, пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадського впливу, направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування. Судом встановлено, що висновок службового розслідування базується на поясненнях громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивача. Також у висновку зазначено, що в ході моніторингу мережі Інтернет з`ясовано, що вказана подія за участі старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 набула суспільний резонанс та висвітлена у регіональних та загальнодержавних засобах масової інформації. Аналізуючи результати службового розслідування, судом встановлено, що опитувана ОСОБА_4 не знає хто почав бійку та в своєму поясненні не вказує, що саме ОСОБА_1 перший почав конфлікт з застосуванням фізичної сили. Щодо пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 колегія суддів зазначає, що вони є повністю протилежними поясненням ОСОБА_1 з приводу конфліктної ситуації що трапилась 30.07.2019 року. Так у своїх поясненнях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначають, що саме позивач нецензурною лайкою ображав їх та наніс ОСОБА_2 удар кулаком в область лівої скроні і між ними розпочалася бійка. При цьому ОСОБА_1 у своїх же поясненнях, які зафіксовані у висновку службового розслідування вказує, що під час його розмови з ОСОБА_3 до них підійшов ОСОБА_2 , схопив його за шию та почав наносити удари по обличчю. Після чого він одразу виказав вимогу припинити протиправні дії, але ОСОБА_2 не виконав його вимог. Коли він почав підводитись, то отримав декілька ударів у пахову ділянку ногою від ОСОБА_2 , після чого останній наніс йому удар головою в обличчя. В результаті ОСОБА_2 пошкодив собі ніс і розсік лоба та у нього почалася сильна кровотеча із носа. Отже, з пояснень, які викладені у висновку службового розслідування неможливо достеменно встановити, чи діяв позивач у в межах необхідної оборони, чи грубо порушив громадський порядок своїми діями. Інших доказів, які підтверджували або свідчили про порушення позивачем службової дисципліни чи неналежного виконання службових обов`язків матеріали службового розслідування не містять. Крім того під час судового розгляду, судом першої інстанції допитано в якості свідка громадянку ОСОБА_7 , яка відповідно до вимог ч.3 ст.212 КАС України попереджена про кримінальну відповідальність за відомо неправдиві показання і відмову від давання показань (с.384, 385 Кримінального кодексу України). Так, громадянка ОСОБА_7 пояснила, що вона була свідком події, яка трапилась 30.07.2019 року у вагоні трамваю. Зі слів ОСОБА_7 , жінка, як потім вияснилось ОСОБА_3 , вживаючи нецензурну лайку, зверталась до ОСОБА_1 з вимогою поступитись місцем для сидіння. У той час до них підійшов чоловік, як потім вияснилось ОСОБА_2 та відразу почав бити ОСОБА_1 та ображати його нецензурною лайкою. ОСОБА_1 в цей час лише захищався від ударів ОСОБА_2 . Також свідок зазначила, що у ОСОБА_2 був дуже агресивний та емоціональний стан під час бійки, при цьому ОСОБА_1 виглядав дуже пригніченим та не проявляв ніякої агресії у відповідь. Також у судовому засіданні суду першої інстанції допитано в якості свідка громадянку ОСОБА_4 , яка відповідно до вимог ч.3 ст.212 КАС України попереджена про кримінальну відповідальність за відомо неправдиві показання і відмову від давання показань (с.384, 385 Кримінального кодексу України). Зазначений свідок надав аналогічні пояснення, які були зафіксовані у висновку службового розслідування. Таким чином, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які були на місці події по різному та протилежно висвітлюють конфлікту ситуацію, яка сталася 30.07.2019 року у вагоні трамваю між позивачем та подружжям ОСОБА_6 , що в свою чергу унеможливлює зробити висновок про вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. З висновку службового розслідування щодо позивача вбачається, що в ході проведення службового розслідування та при виданні оскаржуваних наказів, відповідачем не проведено об`єктивного, повного та всебічного дослідження обставин; не встановлено та не обґрунтовано, в чому полягає провина позивача, тяжкість вчиненого проступку; не доведено вину в скоєнні проступків, що, в свою чергу, спричинило застосування дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення з посади, що за даних обставин є надмірним та передчасним. Відповідачем, при звільненні позивача з посади, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу, не в повній мірі враховано сукупність обставин за яких вчинено дисциплінарний проступок, не встановлено розмір заподіяної шкоди, не врахована попередня поведінка позивача. В матеріалах службового розслідування відсутні докази врахування критеріїв, передбачених ст.19 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» при накладенні на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, неможливості застосування інших заходів дисциплінарного впливу та необхідності застосування крайнього виду дисциплінарного стягнення, а саме, звільнення зі служби в поліції. Також, у висновку службового розслідування від 14.08.2019 року не конкретизовано в чому саме виразилось порушення позивачем Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, та яка саме поведінка або вчинений ОСОБА_1 проступок, як працівника поліції, порушує закладені етичні, правові та службово- дисциплінарні норми поведінки, враховуючи те, що працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання. При цьому, матеріали службового розслідування не містять, та ГУНП в Харківській області в обґрунтування своєї позиції викладеної в висновку службового розслідування не зазначено доказів того, що ОСОБА_1 , як працівник поліції дискредитував авторитет поліції як у службовому, так і повсякденному житті, а його правовою поведінкою та правовою культурою порушено довіру та повагу до органів поліції, що могло б свідчити про недотримання ОСОБА_1 положень Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179. Крім того, у висновку службового розслідування від 14.08.2019 року не конкретизовано в чому саме виразились в діях позивача порушення Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», а також не зазначено доказів того, що ОСОБА_1 вчинив порушення положень зазначених Законів. Водночас, будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та добросовісно. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №826/1916/17 від 06.02.2020 року. Таким чином, відповідачем при проведенні службового розслідування не вжито достатніх та необхідних заходів щодо встановлення обставин, які є необхідними для притягнення особи для дисциплінарної відповідальності, а висновок, складений за його результатами, не відповідає вимогам щодо повноти та об`єктивності і взагалі не підтверджує факту вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ ГУНП в Харківській області від 14.08.2019 № 818 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських ГУНП в Харківській області» в частині, що стосується ОСОБА_1 підлягає скасуванню як протиправний. Як, наслідок, підлягає скасуванню і наказ ГУНП в Харківській області від 04.09.2019 № 321_о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» в частині, що стосується ОСОБА_1 , яким реалізовано наказ від 14.08.2019 №

818. Згідно статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до частин другої, третьої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Отже, позивач підлягає поновленню його на посаді з 04.09.2019 оскільки ОСОБА_1 згідно наказу ГУНП в Харківській області від 04.09.2019 № 321_о/с звільнено саме з 04.09.2019. Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахувати і виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.09.2019 по день поновлення в органах поліції - підлягає задоволенню. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, правомірно звернуто до негайного виконання. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року по справі № 520/9929/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 29.07.2020 року