Постанова 4850 № 200/3134/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року справа №200/3134/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Блохіна А.А., секретар судового засідання Мирошниченко О.Л., за участю: представника позивача Бойка Ю.М., діє на підставі ордеру серії ХВ № 72028, представника відповідача Помалюк І.В., діє на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 200/3134/20-а (головуючий І інстанції Хохленков О.В., текст рішення складено у приміщенні суду за адресою: вул. Добровольського, 1, м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Приватного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ: В березні 2020 року Приватне акціонерне товариство «ДОНРИБКОМБІНАТ» (далі-позивач, ПрАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ», підприємство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі-відповідач, податковий орган) в якому просило скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 року № Ю-3371-25 в частині нарахування боргу в розмірі 201629,73 гривень як таку, що порушує права та законні інтереси позивача (а.с. 1-4). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року позов задоволено. Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 року № Ю-3371-25 в частині нарахування боргу в розмірі 201629,73 грн, як таку, що порушує права та законні інтереси позивача (а.с. 190-194). Відповідач, з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 травня 2020 року та прийняти нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача, станом на 31.12.2019 року становила 5434989,25 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 року № Ю-3371-25, згідно вимог чинного законодавства. Вважає, що норми п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання всіх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 вказаного Закону, а повинні застосовуватися відповідно до призначення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції. Також зазначив, що несплата ПрАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» єдиного внеску є прямим ризиком для найманих працівників позивача, які у майбутньому недоотримають зароблений розмір пенсії та недорахуються страхового стажу (а.с. 198-203). Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що ані добровільне нарахування єдиного внеску, ані здійснення господарської діяльності, ані виплата заробітної плати, не є підставою для того, аби не застосовувати положення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Вважає, що формування та направлення податковим органом вимоги про сплату недоїмки платникам податку, звільненим від його сплати, є порушенням прав таких платників, створює для платників загрозу порушення їх прав та спричиняє необхідність докладати додаткових зусиль щодо захисту своїх прав шляхом оскарження вказаних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду без змін. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував. Суд, заслухав суддю доповідача, пояснення представника відповідача перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, встановив наступне. Позивач ПрАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 00476625) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстроване за адресою: 84173, Донецька область, Слов`янський район, с. Мирне та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області. Основний вид економічної діяльності - КВЕД 03.12 Прісноводне рибальство. Головним управлінням ДПС у Донецькій області 14.01.2020 року складена вимога про зобов`язання Приватне акціонерне товариство «Донрибкомбінат» сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ю-3371-25 в розмірі 5434989,25 грн. (а.с.9). Позивачем оскаржується вимога лише в частині 201629,73 грн. з урахуванням зменшення суми вимоги на раніше оскаржені суми щодо яких вже прийняті рішення на користь позивача або щодо яких відкрито провадження в Донецькому окружному адміністративному суді. Не погодившись з винесеною вимогою № Ю-3371-25 від 14 січня 2020 року позивач звернувся зі скаргою № 0025/01 від 28.02.2020 року до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України прийнято рішення від 28 лютого 2020 року № 4622/6/99-00-08-06-01-06, «Про результати розгляду скарги», відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувана вимога без змін (а.с.10-11). Вважаючи вказану вимогу протиправною позивач звернувся до суду про її скасування. Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Спірним у цій справі є правомірність прийняття відповідачем зазначеної вимоги під час дії п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Судами встановлено, що позивач не згоден з вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 січня 2020 року № Ю-3371-25 в частині нарахування боргу в розмірі 201629,73 гривень, оскільки відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач звільнений від виконання обов`язків, щодо сплати єдиного внеску, отже, саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» було внесено зміни до Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено вважати п. 9-4. Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей. З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (надалі Закон № 1669) (в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст.1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває. На виконання Закону № 1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, с. Мирне Слов`янського району Донецької області . Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених статтею 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Суд апеляційної інстанції зазначає, що п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов`язків платника єдиного внеску щодо сплати єдиного внеску, а надає можливість тимчасово на період проведення антитерористичної операції, не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Як вбачається з матеріалів справи, спірна вимога сформована відповідачем у відповідності до вимог статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Таким чином, звільнення позивача від виконання своїх обов`язків щодо сплати єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірних вимог на момент їх складання, а тому правомірно задоволено позов. При розгляді даної справи судом враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 812/505/17, від 13.06.2018 року у справі № 812/1237/17, від 04.04.2019 року у справі № 805/4655/15-а, від 25.04.2019 року у справі № 805/4811/16-а. За таких обставин, з огляду на положення пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ у відповідача не було жодних правових підстав для виставлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка за своєю правовою природою є виконавчим документом за період з 14 квітня 2014 року, а тому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3371-25 від 14 січня 2020 року прийнята відповідачем необґрунтовано, з порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги ПрАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» підлягають задоволенню. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 200/3134/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 200/3134/20-а залишити без змін. Повний текст постанови складений та підписаний 29 липня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України, але не менш ніж строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). Суддя-доповідач: І.В. Геращенко Судді: Т.Г. Арабей А.А. Блохін