Постанова 4850 № 200/2298/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року справа №200/2298/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Арабей Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року (повний текст складено в м. Словянську Донецької області) у справі № 200/2298/20-а (суддя в 1 інстанції - Шинкарьов І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Донецькій області в особі Краматорського міського відділення про визнання дій неправомірності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Донецькій області в особі Краматорського міського відділення (далі - УВДФСС, відповідач) в якому просив визнати протиправними дії про відмову в прийнятті довідки про заробітну плату; зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву про призначення виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, у зв`язку із втратою працездатності з урахуванням довідок про заробітну плату за період роботи з листопада 2001 року по жовтень 2002 року на шахті імені М.І. Калініна. (арк.справи 1-3) Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі № 200/2298/20-а позовні вимоги задоволено, внаслідок чого: визнано протиправними дії управління щодо відмови ОСОБА_1 в прийнятті відомостей які містяться у довідці про заробітну плату; зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, у зв`язку із втратою працездатності з урахуванням відомостей, що містяться у довідках про заробітну плату, за період роботи з листопада 2001 року по жовтень 2002 року на шахті імені М.І. Калініна. (арк.справи 48-52) Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. (арк.справи 55-58) Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11 червня 2019 року № 1426-5000141251 проживає у м.Краматорську, 09 січня 2020 року звернувся до відповідач з заявою про призначення страхових виплат, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався за час роботи на ВП «Шахта імені М.І. Калініна». До заяви надано копію довідки МСЕК, копії паспорту та ІПН, копії довідок з місця роботи шахти імені М.І. Калініна, копії довідок ТПО. Постановою Краматорського міського відділення від 17.02.2020 року №0526/10793/10793/50 відповідно до статті 36, 42 Закону України №1105 позивачу призначенні щомісячні страхові виплати з грудня 2019 року у розмірі 420,40 грн. Згідно повідомлення начальника Краматорського міського відділення № 25.01-03/731 від 25 лютого 2020 року позивачу відмовлено у прийнятті довідки про заробітну плату, у зв`язку з тим, що підприємство, яке видало довідки не перереєстровано на території підконтрольній органам державної влади. Позивач оскаржує вказані дії відповідача, як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства. Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, колегія суддів дійшла наступного. Частиною першою статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV). Згідно з ч. 4, 7, статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". Статтею 27 Закону України від 14 січня 1997 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначені підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. Так, виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами. Статтею 45 Закону № 1105-XIV визначений вичерпний перелік підстав для відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг. Так, згідно з частиною 1 вказаної статті Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку. Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом (частина 2 статті 45 Закону № 1105-XIV). Відповідно до пункту 1.5. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11, справа про страхові виплати потерпілого формується за бажанням потерпілого в управліннях (відділеннях) Фонду за місцем знаходженням страхувальника або за місцем його проживання. Матеріалами справи встановлено, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячних страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві на підставі довідок про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним старуванням № 5, 6 від 21 лютого 2020 року, яка видана ВП «Шахта імені «Михаїла Івановича Калініна» ДП «Макіїввугілля». Підставою для відмови у прийнятті довідки позивача про заробітну плату є те, що підприємство, яке видало довідки не перереєстровано на території підконтрольній органам державної влади. Колегія суддів вважає вищевказані дії відповідача протиправними, оскільки Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 р. N 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасового не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" м. Донецьк, (де діє юридична особа, які видала вказану довідку) віднесено до населеного пункту, на території якого державна влада не здійснює свої повноваження. Загальновідомою є та обставина, що усі органи, організації, установи державної форми власності, в тому числі і органи Пенсійного фонду України, були евакуйовані з території проведення АТО ще наприкінці 2014 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 N 595 на підконтрольну Українській державі територію і продовжили свою роботу за місцем евакуації. Відповідно, органи державної влади України, включно із Пенсійним фондом України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених "республік", а тому Пенсійний фонд України не має правової підстави для використання наданої представниками так званих "ДНР" та "ЛНР" інформації. Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб`єктів, названих Законів, з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях. Так, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При цьому згідно ч. 2 ст. 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Тобто, документи, видані державними органами та органами місцевого самоврядування так званої "Донецької народної республіки", згідно законодавства України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків. Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Колегія суддів зазначає, що надані позивачем для оформлення документи щодо підтвердження пільгового стажу - це фактично копії документів, що видані у 2001 році за місцем роботи позивача. Зазначена у довідці підприємства інформація містить у собі відомості щодо стажу позивача та заробітну плату, та інші відомості, які можуть бути використані відповідачем для розрахунку щомісячних страхових виплат позивача та фактично містить архівну інформацію, яка існувала ще за часів перебування вказаної юридичної особи під контролем української влади. Суд частково бере до уваги відомості, які зазначені у вказаній довідці від 21 лютого 2020 року № 5 та № 6 з огляду на фактичну неможливість позивачу в інший спосіб отримати відомості, зазначені в ній. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 (провадження № К/9901/2383/17). На підставі викладеного суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу в прийнятті довідки про заробітну плату не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправними, а тому суд вважає позовну вимогу про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, у зв`язку із втратою працездатності з урахуванням відомостей викладених у довідках про заробітну плату за період роботи з листопада 2001 року по жовтень 2002 року на шахті імені М.І. Калініна. обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню. У зв`язку з вищезазначеним, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в прийнятті відомостей які містяться у довідці про заробітну плату; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, у зв`язку із втратою працездатності з урахуванням відомостей, що містяться у довідках про заробітну плату за період роботи з листопада 2001 року по жовтень 2002 року на шахті імені М.І. Калініна є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі № 200/2298/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі № 200/2298/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 29 липня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п.3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Т.Г. Арабей І.Д. Компанієць