Постанова 4850 № 200/829/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року справа №200/829/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (повний текст складено в м. Слов`янську Донецької області 16 березня 2020 року) у справі № 200/829/20-а (суддя в 1 інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі УВДФСС, відповідач) в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати страхових виплат та зобов`язати нарахувати та сплатити заборгованість з жовтня 2016 року по травень 2018 року на банківський рахунок № НОМЕР_1 в ТВБВ № 10004/01 філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ЕДРПОУ 09334702, МФО 335106. (арк.справи 1-3) Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 200/829/20-а позовні вимоги задоволено, внаслідок чого: визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області та зобов`язано відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат за період з жовтня 2016 року по травень 2018 року на банківський рахунок № НОМЕР_1 в ТВБВ № 10004/01 філії-Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ЕДРПОУ 09334702, МФО 335106. (арк.справи 43-48) Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. (арк.справи 55-65) Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_2 , фактичне місце проживання, згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.06.2018 року № 0000564832: АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що 01.02.2016 року по 31.08.2016 року позивач перебувала на обліку у ВВД ФССНВВ України у м.Добропіллі Донецької області, де отримувала щомісячні страхові виплати у зв`язку із трудовим каліцтвом, що сталося 29.05.2004 року. З 01.09.2016 року виплати позивачу припинені, згідно протоколу засідання комісії № 9а від 25.08.2016 року, що підтверджено листом ВВД ФССНВВ України у м.Добропіллі Донецької області від 15.12.2016 року №01/12-03/1341. Позивач зверталася із заявами про виплату раніше призначеної страхової виплати до Слов`янського відділення 29.09.2016 року та 27.04.2018 року, однак страхові виплати не були призначені позивачу у зв`язку з непідтвердженим місцем фактичного проживання/перебування. 23.06.2018 року позивач звернулася із заявою про виплату раніше призначеної страхової виплати до Слов`янського ВВДФСС України в Донецькій області і постановою від 16.07.2018 року №0536/6319/6319/40 позивачу продовжені раніше призначені щомісячні страхові виплати з 01 червня 2018 року. 22.11.2019 року позивачем подано письмову заяву щодо виплати заборгованості по страховим виплатам за період з жовтня 2016 року по травень 2018 року. 25.11.2019 року відповідач повідомив, що заборгованість по страховим виплатам буде виплачена після прийняття окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України, відповідно до постанови КМУ від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови КМУ від 08.06.2016 року №365». Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, колегія суддів дійшла наступного. Частиною першою статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. За приписами частини п`ятої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком […]. Згідно з частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України Про оплату праці. Судом встановлено, що тільки з 15 грудня 2019 року позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 1105-XIV без особливостей, що передбачені для внутрішньо переміщених осіб. Постановами Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 531, від 05 листопада 2014 року № 637 та від 07 листопада 2014 року № 595, а також постановою правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам. Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення антитерористичної операції до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади, або які не встали на облік як внутрішньо переміщені особи. Ці підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. До жодного із законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної або постановлення на облік. Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб та Закон України Про боротьбу з тероризмом не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і страхові виплати, як і не наділяє органи фонду соціального страхування України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення страхових виплат, як це прямо встановлено Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування і тим більше, не встановлює права вчинити це автоматично на підставі інформації, отриманої від управління праці та соціального захисту населення, Держприкордонслужби або іншого державного органу про відсутність внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання чи про її повернення до покинутого місця проживання і не повернення назад. Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені саме Конституцією та законами України. Разом з тим реалізація прав позивача (на отримання заборгованості по страховим виплатам) була обмежена положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, що не відповідає та суперечить Конституції України. Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У рішенні у справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення). При застосуванні норм права суд враховує висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 243/3505/16-ц, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Таким чином колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною та про зобов`язання нарахувати та виплатити заборгованість зі страхових виплат з жовтня 2016 року по травень 2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 200/829/20-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 200/829/20-а залишити без змін. Повне судове рішення складено 10 червня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п.3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Е.Г. Казначеєв І.Д.Компанієць