Постанова 4814 № 552/761/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/761/20 Номер провадження 22-ц/814/1735/20Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Прядкіної О.В., суддів: Кузнєцової О.Ю., Обідіної О.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 травня 2020 року, прийнятого під головуванням судді Кузіної Ж.В. в м. Полтава у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н від 21 лютого 2011 року, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 17 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з невиконанням умов договору утворилась заборгованість у розмірі 25452,18 грн., що складається з наступного: 15524,90 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2465,37 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України, 5773,71 грн. - нарахованої пені, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1188,20 грн. - штрафу (процентна складова). Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» вказану заборгованість та судові витрати у розмірі 2102 грн. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Рішення оскаржило АТ КБ «ПриватБанк», яке в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача судові витрати. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 лютого 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, ліміт по якому в подальшому збільшено до 17 000 грн. Відповідачем була заповнена Анкета - заява позичальника, у якій указано, що вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. В свою чергу позичальник зобов`язався забезпечити повернення кредиту. За розрахунками банку станом на 08.12.2019 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість яка становить 25452,18 грн., що складається з наступного: 15524,90 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2465,37 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України, 5773,71 грн. - нарахованої пені, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1188,20 грн. - штрафу (процентна складова). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд своє рішення мотивував тим, що позивачем погашено: заборгованість за поточним тілом кредиту 23819,98 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту 1675,29 грн., заборгованість по пені 200 грн., всього 25 695,27 грн. , а тому зробив висновок, що відповідачем повернута сума фактично отриманих коштів. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої ; якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту,заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України, пеню, штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20 грудня 2010 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/ternns/ як невід`ємні частини спірного договору. Однак, з матеріалів справи не вбачається, що саме з даним Витягом з Умов відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо користування кредитними коштами та щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Як вірно зазначив суд першої інстанції, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути; укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.Drivatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21.02.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18.02.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за порушення умов договору, пені та штрафів. Оцінюючи підставність заявлених вимог, колегія суддів вбачає, що з розрахунку заборгованості станом на 08.12.2019року вбачається, що заборгованість. за поточним тілом кредиту становить 0,00 гривень. За таких обставин позивачем належним чином не обґрунтована заборгованість за простроченим тілом кредиту, при тому, що заборгованість за тілом кредиту дорівнює 0,00 гривень. Адже згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Тобто, вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту не ставилось, то районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Отже, колегія суддів погоджується із висновком районного суду, який узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 04 вересня 2019 року справа № 550/109/18 та від 03 липня 2019р. у справі № 342/180/17. ПАТ КБ «ПриватБанк» до апеляційної скарги додає довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 21.02.2011 року ( а.с.150). При цьому банк не заявляє клопотання про приєднання вказаної довідки та не наводить взагалі наявності поважних причин, які б унеможливлювати пред`явити зазначений доказ в суді першої інстанції. Між тим, як вбачається з матеріалів справи до позовної заяви банку, яка надіслана до суду 18 лютого 2020 р., не додано довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 21.02.2011 року, а на а.с.18 міститься витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який не підписаний позичальником. Згідно із ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Позивач 23 квітня 2020 року, електронною поштою направив суду відповідь на відзив з додаванням відповідних документів, серед яких відсутня довідка від 21.02.2011 року ( а.с.78-89). При цьому колегія суддів також звертає увагу на відсутність посилань на зазначену довідку в тексті відповіді банку. Отже, достовірно встановлено, що довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 21.02.2011 року не надавалась позивачем суду першої інстанції, а тому не могла бути ним оцінена. Відповідно до ч.3,6 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Виходячи з наведеного, посилання в апеляційній скарзі на вказану довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» від 21.02.2011 року не може бути прийняте, оскільки банком не обґрунтована неможливість її подання до суду першої інстанції за відсутності будь- яких перешкод для цього. Таким чином, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 травня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий-суддя О. В. Прядкіна Судді: О.Ю. Кузнєцова О. І. Обідіна Повний текст постанови складено 28.07.2020 р.