Постанова 4805 № 935/1771/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/1771/19 Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З. Категорія 39 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого - судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кучерявого О.В. без участі сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Пасічного Т.З. у цивільній справі №935/1771/19 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: У вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі-Банк) звернувся до суду з позовом. Банк просив постановити рішення, яким стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 26.08.2010 року в сумі 108556,04 грн. та судові витрати в розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитного договору від 09.02.2016 року, остання своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 27.08.2019 року у відповідачки перед банком виникла заборгованість за кредитом в загальній сумі 108556,04 грн., в тому числі 18146,49 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 83064,02 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 1700 грн. заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи: 500 грн.(фіксована складова), 5145,53 - процентна складова. Заборгованість позичальник у добровільному порядку не погашає, що змусило банк звернутись до суду із зазначеним позовом. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 18146,49 грн. заборгованості за договором та 1921 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове - про відмову в позові, посилаючись на те, що позов є недоведеним. Крім того, зазначає, що з позовом про стягнення заборгованості за цим же договором Банк вже звертався до суду і позовна заява була залишена без розгляду ухвалою від 19.08.2019 року. Апеляційна скарга не містить доводів в частині рішення про відмову в позові. Тому в цій частині законність оскаржуваного рішення не перевіряється. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2010 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Згідно із наданим Банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 27.08.2019 року становить в загальній сумі 108556,04 грн., в тому числі 18146,49 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 83064,02 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 1700 грн. заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи: 500 грн.(фіксована складова), 5145,53 - процентна складова. Задовольняючи позов в частині стягнення простроченого тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що вказана заборгованість випливає із умов договору. Проте, погодитися з висновками суду неможливо. Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, відсотками, штрафами. Як на підставу своїх позовних вимог про погашення кредиту, позивач посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», які не підписані відповідачкою ОСОБА_1 . В даному випадку правовідносини між сторонами регулюються лише заявою відповідача, яка не містить суми отриманого кредиту (кредитного ліміту), процентів за користування кредитом, строку виконання кредитного договору та інших відомостей. Умови та правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою, які затверджені наказом позивача, які не підписано відповідачем, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 26.08.2010 року. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутні умови договору про суму кредиту, розмір та порядок нарахування процентів, про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання тощо. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву від 26.08.2010 року. Надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту (бажаний кредитний ліміт), сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, наданий банком до матеріалів справи розрахунок суми боргу та роздруківка про рух коштів по рахунку також не містить розміру кредитного ліміту, який був встановлений позивачем та який є базою нарахування боргу у зв`язку невиконанням умов, що передбачені в анкеті-заяві. Таким чином, ПАТ КБ «ПриватБанк» не доведено на підставі належних та допустимих доказів розмір отриманих ОСОБА_1 кредитних коштів від банку, тому відсутня процесуальна можливість у суду дослідити та перевірити проведені позивачем нарахування заборгованості відповідача та встановити їх обґрунтованість. Разом з тим, статтею 12 ЦПК України визначено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За таких обставин, суд першої інстанції помилково вважав про можливість стягнення простроченого тіла кредиту. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. У зв`язку з наведеним оскаржуване рішення в частині задоволених вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову в позові. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 травня 2020 року в частині стягнення заборгованості за договором і судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову в позові. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: