Постанова 4814 № 542/141/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 542/141/17 Номер провадження 22-ц/814/1042/20Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М.М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Панченка О.О., суддів: Дорош А.І., Пікуля В.П. за участю секретаря Філоненко О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року, ухваленого у складі головуючого судді Оксенюка М.М., дата складання повного тексту - 27 січня 2020 року та на додаткове рішення цього ж суду від 05 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Малоперещепинської (Пологівської) сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Новосанжарська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, - В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог У лютому 2017 року представник позивачів за довіреністю ОСОБА_4 звернулася в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду із позовом до ОСОБА_1 , Малоперещепинської (Пологівської) сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, в якому просила визнати недійсним заповіт від 18 липня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 54, складений від імені ОСОБА_6 та посвідчений секретарем Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Кальною Н.О. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 . Після смерті останнього залишилося спадкове майно. Позивачі, у встановлений законом строк, звернулися до Новосанжарської державної нотаріальної контори, та прийняли спадшину. Під час оформлення спадщини в Новосанжарській державній нотаріальній конторі спадкоємці дізналися про існування заповіту, який складений 18 липня 2016 року на випадок смерті спадкодавцем та посвідчений секретарем Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Кальною Н. О., на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Вищезазначений заповіт позивачі вважають недійсним з підстав того, що він не міг бути складений в сільській раді, так як спадкодавець за станом здоров`я не міг прибути до сільської ради. Спадкодавець за станом здоров`я, не міг усвідомлювати значення своїх дій та самостійно поставити підпис у заповіті. Підпис у заповіті вчинений не спадкодавцем, а іншою особою. Крім того, заповіт складений не уповноваженою особою, так як на секретаря Пологівської сільської ради не покладалися обов`язки щодо вчинення нотаріальних дій. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року, та додатковим рішенням цього ж суду від 05 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Новосанжарська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним - задоволено повністю. Визнано заповіт ОСОБА_6 , який складений 18 липня 2016 року на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, зареєстрований в реєстрі за № 54 - недійсним. Стягнуто з кожного Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати в сумі 351,50 грн. Стягнуто з кожного Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 18 396,49 грн. Рішення суду мотивовано тим, що заповіт спадкодавцем не підписувався, тому є недійсним. Судом встановлено, що під час посвідчення оспорюваного заповіту у секретаря Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Кальної Н.О., були відсутні повноваження на вчинення нотаріальних дій. Ухвалюючи додаткове рішення у даній справі, суд першої інстанції вважав доведеною суму, понесених позивачами у справі, судових витрат. Позиції осіб, які беруть участь у справі Короткий зміст вимог апеляційної скарги З вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а надані відповідачем докази безпідставно не прийняті до уваги. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що спадкодавець під час складання оспорюваного заповіту міг усвідомлювати значення своїх дій та самостійно ставити підпис, зазначені факти були підтверджені поясненнями свідків. Вказує, що спадкодавець у психіатра чи у лікаря нарколога на обліку не перебував, на розлади пам`яті не скаржився. Вважає, висновок суду першої інстанції, щодо посвідчення оскаржуваного заповіту неповноважною особою, помилковим, оскільки розпорядженням Пологівського сільського голови від 25.12.2015 року на секретаря сільської ради Кальну Н .О . покладено обов`язки на вчинення нотаріальних дій у Пологівській сільській раді, яке ніким не оскаржено та не скасовано. ОСОБА_1 зазначає, що почеркознавча експертиза від 29 жовтня 2019 року, яка покладена в основу оскаржуваного рішення, була проведена експертом без достатніх об`єктів дослідження, оскільки позивачами не було надано додатково умовно-вільних зразків почерку та підписів спадкодавця. Посилається на те, що суд першої інстанції відхилив клопотання його представника про призначення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи, яка викликає сумніви у правильності її проведення. Щодо стягнення судових витрат понесених позивачами та їхнім представником, апелянт вказує, що представником позивачів не було додержано процесуальних строків подачі відповідних доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, окрім того судом першої інстанції стягнуто витрати, які не підлягають відшкодуванню, а саме, витрати за виготовлення копій запису судових засідань, витрати пов`язані з перекладом довіреності та витрати на поштові послуги. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначали, що суд першої інстанцій повно та всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив законне і обгрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно змісту заповіту складеного 18 липня 2016 року від імені ОСОБА_6 , спадкодавець зробив розпорядження, яким заповів: земельну ділянку (пай) розміром 4,860 га, яка належала йому згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія РЗ № 671129 від 27 червня 2003 року та житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 , земельну ділянку, розміром 0,33 га, яка належала йому згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія І- ПЛ № 027036 від 07 квітня 1998 року ОСОБА_1 ; земельну ділянку (пай) розміром 4,13 га, яка належала йому згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ПЛ№ 001289 від 07 жовтня 2002 року ОСОБА_2 ; земельну ділянку (пай) розміром 4,13 га, яка належала йому згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ПЛ № 181677 від 15 грудня 2004 року ОСОБА_3 . (т.1 а.с. 87) Заповіт складений в приміщенні сільської ради, посвідчений секретарем Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Кальною Н.О., зареєстрований в реєстрі за №

54. Згідно рішення Пологівського сільської ради від 05 листопада 2015 року вбачається, що Кальна Н.О. , обрана секретарем вказаної сільської ради. (Т. 1 а.с. 110). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Встановлено, що при розгляді вищевказаної справи проведено судову почеркознавчу експертизу № 1478-1481, якою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі « ПІДПИС » в оспорюваному заповіті виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Рукописний запис «За расечі заповіт записано вірно змін доповнень немає» виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Рукописний запис « ОСОБА_6 » у журналі реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у секретаря сільської ради під час посвідчення спірного заповіту були відсутні повноваження на посвідчення оспорюваного заповіту, оскільки до суду не надано належних та допустимих доказів щодо покладення виконавчим комітетом Пологівської сільської ради обов`язків вчиняти нотаріальні дії. Взявши до уваги висновок експерта № 1478-1481 від 29 жовтня 2019 року за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи по матеріалам даної справи, суд першої інстанції вважав встановленим факт, що заповіт спадкодавцем не підписувався, тому прийшов до висновку, що права позивачів підлягають захисту, шляхом визнання оспорюваного заповіту недійсним, на підставі ч 2 ст. 1257 ЦК України. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України). Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 1215 ЦК України). Частиною другою статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Стаття 215 ЦК України регламентує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). На дату складення оспорюваного заповіту вимоги до його форми та порядку посвідчення були визначені главою 85 книги шостої ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок). Відповідно до частин першої - третьої та четвертої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). (частина друга статті 207 ЦК України) За змістом статті 37 Закону України «Про нотаріат», пункту 1.2. розділу І Порядку, у редакції чинній на час складання спірного заповіту, право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування. Статтею 1251 ЦК України також передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Розглядаючи даний спір суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що у секретаря сільської ради під час посвідчення вищевказаного заповіту були відсутні повноваження на посвідчення оспорюваного заповіту, оскільки рішенням Пологівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 05 листопада 2015 року, відповідно до ч.4 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», доручено секретарю сільської ради Кальній Н.О. здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету сільської ради та покладено обов`язки на вчинення нотаріальних дій у Пологівській сільській раді. ( т.5 а.с. 233) Відповідно до пункту 1.4 розділу ІІІ Порядку № 3306/5, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. У даній справі встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі « ПІДПИС » в оспорюваному заповіті виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Рукописний запис «За расечі заповіт записано вірно змін доповнень немає» виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Рукописний запис « ОСОБА_6 » у журналі реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою, що підтверджується висновком судового експерта № 1478-1481 від 29 жовтня 2019 року (т.5 а.с. 33 - 38). Встановивши зазначені факти, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що оспорюваний заповіт є недійсним, виходячи з того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, застосувавши до спірних правовідносин вимоги ч. 2 ст. 1257 ЦК України. Оспорюваний заповіт не підписаний заповідачем, а отже за змістом і формою не відповідає вимогам статті 1247, частини другої статті 207 ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування № 3306/5, тому на підставі частини першої статті 1257 ЦК України він є нікчемним. Як роз`яснено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо). Відповідно до роз`яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: "кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину". З урахуванням встановлених обставин у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що заповіт, складений 18 липня 2016 року на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є нікчемним в силу вимог закону, на підставі чого оскаржуване судове рішення необхідно змінити, з мотивів викладених у даній постанові. Доводи апеляційної скарги про те, що під час складання оспорюваного заповіту спадкодавець міг усвідомлювати значення своїх дій та самостійно ставити підпис, що підтверджується показами свідків у даній справі, є неспроможними, оскільки висновком експерта № 1478-1481 від 29 жовтня 2019 року встановлено що підпис в оспорюваному заповіті виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що почеркознавча експертиза від 29 жовтня 2019 року, яка покладена в основу оскаржуваного рішення, була проведена експертом без достатніх об`єктів дослідження, виходячи з наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що за клопотанням позивачів ухвалами Новосанжарського районного суду Полтавської області від 27 липня 2018 року, від 12 жовтня 2018 року (т. 2 а.с. 168-171, т. 3 а.с. 23-26) та ухвалами Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2019 року, від 08 травня 2019 року (т.4 а.с. 188-190, 218-219), було витребувано оригінали документів із зразками підпису ОСОБА_6 (договори оренди землі, платежі за оплату комунальних послуг, повідомлення та заяви про переоформлення особового рахунку, договори страхування, заяви про видачу паспортів, технічна документація на земельні ділянки, матеріали спадкової справи, тощо). Вказані документи були досліджені експертом, яким була надана відповідна оцінка викладена у висновку експерта № 1478-1481 від 29 жовтня 2019 року. Колегія суддів наголошує, що питання достатності зразків підписів та матеріалів наданих для дослідження, вирішується безпосередньо спеціалістами в галузі судових експертиз відповідно до вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень від 08 серпня 1998 року № 53/5, затверджених Наказом Міністерства юстиції України. Окрім того, доводи апелянта, про те, що представником позивачі не було дотримано процесуальних строків подачі відповідних доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог ст. 246 ЦПК України, в судовому засіданні 21 січня 2020 року (до судових дебатів), представником позивача було заявлено клопотання під технічне фіксування про необхідність надання ним доказів понесених позивачами судових витрат. У строки визначені законом вказані докази були надані до суду. (т. 5 а.с. 155-187) . В матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, які достовірно підтверджують розмір понесених позивачами судових витрат, які судом першої інстанції у повній мірі досліджено та надано відповідну правову оцінку. Щодо результатів розгляду справи Згідно пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів третього та четвертого частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року слід змінити встановивши нікчемність заповіту ОСОБА_6 , складеного 18 липня 2016 року на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідчсеного секретарем Пологівської сільської ради Новосанжарського району, Полтавської області, зареєстрованого в реєстрі за №

54. Додаткове рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року слід залишити без змін. Щодо судових витрат За приписами часини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи по суті у задоволенні скарги відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, ч.4 ст.376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року - змінити. Встановити нікчемність заповіту ОСОБА_6 , складеного 18 липня 2016 року на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідчсеного секретарем Пологівської сільської ради Новосанжарського району, Полтавської області, зареєстрованого в реєстрі за №

54. Додаткове рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 липня 2020 Головуючий суддя О.О. Панченко Судді: А.І. Дорош В.П. Пікуль