Постанова 4805 № 295/5544/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/5544/20 Головуючий у 1-й інст. Палазюк В. М. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Шевченко В. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року м. Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Шевченко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Андрушівського районного суду Житомирської області від 09.07.2020 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Пилипчука І.Д., В С Т А Н О В И В: Постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 09.07.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. Судом встановлено, що 29 квітня 2020 року о 23 годині 35 хвилин в м. Житомирі по вул. М. Грушевського, 61, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2111040, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосування приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження закрити. Вважає, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено за допомогою у приладу "Драгер ", результати якого у будь-якому разі не могли бути визнані допустимим доказом, так як прилад "Драгер " не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та є несертифікованим приладом, що відповідно до вимог Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ №1413/27858 та положень ч.2 ст.266 КУпАП унеможливлювало використання цього приладу працівниками поліції. Зазначив, що в протоколі не зазначено, який саме прилад «Драгер» було застосовано, не вказано його номер та технічний стан, а тому немає підстав вважати, що роздруківка тестування на алкоголь за допомогою приладу «Драгер», відповідно до якого рівень алкоголю становив 1,87 проміле, відноситься саме до того приладу, який був застосований при проведенні освідування на стан алкогольного сп`яніння. Вказав, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальний технічних засобів складено іншою особою, ніж протокол про адміністративне правопорушення та ним не підписано. З вказаним актом його не ознайомлювали та такий акт для підпису не надавався. Послався на те, що в поясненнях свідків також відсутні дані про те, що він погодився із результатами, що є порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735. Зазначив, що судом першої інстанції не могли бути визнані у якості належних та допустимих доказів вини пояснення свідків, оскільки суд першої інстанції безпосередньо не допитував їх, відтак не повинен посилатись на пояснення свідків, які не були безпосередньо допитані судом. Вказав, що протокол про адміністративне правопорушення не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення за допомогою відеозапису. Не зазначено яким прибором проведено цей відеозапис, а тому цей відеозапис є неналежним та недопустимим доказом. Послався на те, що судом першої інстанції розглянуто справу у його відсутність, не зважаючи на те, що подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину внаслідок пандемії коронавірусу COVID-19, тим самим, суд позбавив можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП. Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Пилипчука І.Д., які підтримали доводи апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.245,251,252,280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати усі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та не надав належної оцінки наявним у справі доказам, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. З матеріалів справи вбачається, що вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов до обґрунтованого висновку, що вони у їх сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом підтверджують вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні вказаного правопорушення. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за зазначених у постанові обставин, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених судом доказах. Пунктом 2.9А ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Обґрунтованість висновку суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР № 290765 від 29.04.2020 року, відповідно до якого 29 квітня 2020 року о 23 годині 35 хвилин в м. Житомирі по вул. М. Грушевського, 61, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2111040, номений знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, в присутності двох свідків у встановленому законом порядку проводився із застосування приладу «Драгер», результат якого показав 1.87 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП(а.с.1). Зазначений протокол складено відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року N1452/735 (далі Інструкція), посвідчений підписом посадової особи, яка складала протокол - інспектором взводу №2 роти №1 БУПП в Житомирській області лейтенантом поліції - ОСОБА_4 Вказаний протокол підписано ОСОБА_1 , якого було ознайомлено з правами, передбаченими ст.62 Конституції України, ст.268 КУпАП. Будь-яких зауважень з приводу обставин, викладених у протоколі, останній не зазначав (а.с.1). Доводи апелянта про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено номер спеціального технічного засобу, на висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 не впливають. Крім того, такий номер зазначено у чек-тесті з приладу Драгер, за допомогою якого було проведено освідування цієї особи та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальний технічних засобів ( а.с.2-3). Висновок суду підтверджується також Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальний технічних засобів за допомогою приладу ARHF 0022 ALKOTEST 6820, результат якого показав позитивну пробу- 1,87 проміле. Вказаний акт складено інспектором взводу №2 роти №1 БУПП в Житомирській області лейтенантом поліції - ОСОБА_4 за участю свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які засвідчили своїми підписами вказаний результат. В графі «з результатами згоден» ОСОБА_1 будь - яких заперечень чи пояснень не надав та проставив свій підпис (а.с.3). Доводи апелянта на те, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальний технічних засобів складено іншою особою, ніж протокол про адміністративне правопорушення та ним не підписано є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_1 зі скаргами на дії працівників поліції не звертався, їх дії при складанні протоколу не були визнані неправомірними. Окрім того, вина ОСОБА_1 підтверджується результатами проходження тестування на місці за допомогою приладу «Драгер 6820» від 29.04.2020 року, результат тесту - 1,87 проміле, що засвідчено особистим підписом ОСОБА_1 (а.с.2). Суд 1-ї інстанції, дослідивши обставини справи, дійшов до обґрунтованого висновку, що дії працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння, відповідають вимогам ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження апелянта, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу Драгер, який не дозволений до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а тому результати такого тесту не можна вважати належним доказом, апеляційний суд вважає безпідставними. Виріб медичний «Drager Аlcotest 6820» був зареєстрований в Україні згідно Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 р. № 1497 (далі - Постанова КМУ № 1497), що підтверджується наявністю даних щодо Свідоцтва про державну реєстрацію № 7261/2007 від 10.02.2010 р. (Наказ Державної служби України з лікарських засобів від 10.02.2010 р. №95). Термін дії до 10.02.2015 р. 01.07.2015р. введений в дію Технічний регламент щодо медичних виробів (далі - ТР), затверджений Постановою КМУ віл 02.10.2013 р. № 753, згідно якому введення в обіг та/або в експлуатацію медичних виробів дозволяється після підтвердження відповідності їх вимогам цього ТР, а Постанова КМУ № 1497 втратила чинність. Реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення згідно ТР не ведеться. Включення згідно Постанови КМУ № 1497 виробу у реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення означало можливість його ввезення на митну територію України та введення їх у експлуатацію (початок використання). Закінчення терміну дії свідоцтва означало припинення можливості їх ввезення та введення у експлуатацію, але не впливало на вироби, які вже були введені у експлуатацію - використовувались у практиці. Загалом, процедура реєстрації (перереєстрації) стосувалась виробника та дистриб`ютора і не стосувалась користувача, який вже використовує виріб. Використання медичних виробів "Газоаналізатори Drager Аlcotest 6820" , які були завезені та реалізовані на території України і введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії Свідоцтва та знаходження його у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10.02.2010 р. по 10.02.2015 p. є можливим, за умови додержання вимог щодо повірки (калібрування), що підтверджує вірність результатів вимірювання. Як вбачається з матеріалів справи, вимірювальний прилад Drager Alcotest 6820 пройшов державну реєстрацію в Україні, комплектується свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (останнє періодично видається після процедури калібрування та повірки терміном дії 1 рік). Згідно даних чек-листу Drager Alcotest 6820, за допомогою якого пройшов огляд ОСОБА_1 , останнє калібрування цього приладу відбулося 22.10.2019 року (а.с.2). Належних доказів, на підтвердження того, що використання вказаного приладу в Україні заборонено, під час апеляційного розгляду не було надано. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , вони були запрошені працівниками поліції для засвідчення проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, після продування останнім приладу «Драгер», результат показав 1,87 проміле, про що, засвідчили своїми підписами (а.с.4,5). Посилання апелянта на те, що пояснення вказаних свідків не можуть братися до уваги, оскільки вони не були допитані у судовому засіданні, є неспроможними та суперечать вимогам ст.251 КУпАП. Суд першої інстанції, дослідивши письмові пояснення вказаних свідків та інші докази, наявні в матеріалах справи у їх сукупності, надав належну правову оцінку кожному доказу з точки зору їх достатності та допустимості відповідно до вимог ст.252 КУпАП, та дійшов до висновку, що пояснення свідків є належними та допустимими доказами, які узгоджуються з іншим доказами у справі та доводять винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. Обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення відображені також у рапорті поліцейського ОСОБА_4 , відповідно до якого, близько 23:30 год. 29.04.2020 року під час патрулювання був зупинений транспортний засіб ВАЗ 2111040 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Даний транспортний засіб рухався із ввімкненою аварійною сигналізацією та буксирувався іншим транспортним засобом. У ході спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах з порожнини рота, нестійка хода. У встановленому законом порядку, водій в присутності двох свідків погодився пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», результат якого показав позитивну пробу 1,87 проміле, після чого відносно водія було складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.6). В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 не заперечував факт зупинки його автомобіля працівниками поліції 29.04.2020року під час керування ним транспортним засобом. В матеріалах справи також наявний відеозапис (відеофайл 202200430070904000001) з веб камери поліцейського, з якого вбачається, що працівник поліції, який представився лейтенантом поліції ОСОБА_4 , роз`яснив свідкам, що вони запрошені в якості засвідчення проходження водієм, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння чи відмову від проходження такого огляду. В подальшому, працівник поліції запропонував водію, а саме ОСОБА_1 , 1984р.н., пройти вказаний огляд за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки, на що останній погодився. Крім того працівником поліції було надано можливість водію вибрати самостійно герметично запакований мундштук, та працівником поліції зроблено контрольний забір повітря вказаним приладом на підтвердження відсутності алкоголю. Після продувки ОСОБА_1 приладу «Драгер», результат тесту показав 1.87 проміле. Вказаний результат було продемонстровано свідкам (а.с.7). Згідно відеофайлу 202200430070904000001 вказаного відеозапису, відеозапис розпочато 29.04.2020 року о 23 годині 36 хвилин 57 секунді та закінчено о 23 годині 39 хвилин 54 секунді, тобто є безперервним, повним, який в повній мірі відображає події, зазначені в протоколі. Посилання апелянта на те, що відеозапис є неналежним та недопустимим доказом, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення відеозаписом, є безпідставними. Відсутність даних про записуючий пристрій, не свідчить про його недопустимість, оскільки його якість та обсяг відображають з достатньою повнотою обставини зазначені в протоколі, та дотримання працівниками поліції вимог закону. Доказів того, що даний відеозапис сфальсифіковано чи на ньому відображено інші обставини, ніж зазначені у протоколі, матеріали справи не містять та ОСОБА_1 не спростовані. Апеляційний суд визнає неспроможними доводи апеляційної скарги стосовно порушення під час розгляду справи судом першої інстанції прав ОСОБА_1 , передбачених ст.268 КУпАП. Адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.276 КУпАП, надійшли до Богунського районного суду м. Житомира 12.05.2020 року. За клопотанням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , постановою даного суду від 28.05.2020 року адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності направлено за підсудністю до Андрушівського районного суду. Відповідно до телефонограми Андрушівського районного суду від 12.06.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд справи призначений на 26.06.20 року(а.с.18). Крім того, судом першої інстанції на адресу ОСОБА_1 направлялись судові повістки про день та час розгляду справи, однак судові повістки поверталися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»(а.с.20,23). Разом з тим, в матеріалах справи наявні клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з карантином, що також враховано судом першої інстанції (19,21). Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи зазначені обставини, а також те, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, згідно ч.3 ст.268 КУпАП, не є обов`язковою, суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість проведення судового розгляду у відсутність ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, а його неявку до суду - як намагання ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1ст.130 КУпАП. Отже, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом права на справедливий судовий захист під час винесення оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Крім того, ОСОБА_1 та його представник - адвокат Пилипчук І.Д. приймали участь у судовому засіданні апеляційного суду та, користуючись своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, надавали пояснення, мотивуючи свою позицію. Як вбачається з матеріалів справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, надав належну правову оцінку кожному доказу з точки зору їх достатності та допустимості для прийняття відповідного процесуального рішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено інші, не дослідженні судом докази, якими б спростовувались висновки суду 1-ї інстанції та які не були предметом перевірки під час судового розгляду. Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи, будь-яких клопотань не заявлялось. На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду 1-ї інстанції є законною та обґрунтованою, а адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, та визначено судом першої інстанції з урахуванням обставин справи та даних про особу правопорушника. Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Андрушівського районного суду Житомирської області від 09.07.2020 року відносно ОСОБА_1 - без змін. Постанова суду набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Житомирського апеляційного суду В.Ю. Шевченко