Постанова Дніпровський апеляційний суд № 208/1964/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/864/20 Справа № 208/1964/20 Суддя у 1-й інстанції - Савранський Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. та стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп., за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року ОСОБА_1 24 березня 2020 року о 13.30 год. біля буд. 43 по пр. Свободи в м. Кам`янському, керуючи автомобілем «ЗАЗ Lanos», н/з НОМЕР_1 , при виїзді з місця паркування, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota Camry», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що не був присутній у судовому засіданні під час розгляду справи, копію оскаржуваної постанови отримав 24 червня 2020 року. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження механічних пошкоджень транспортних засобів, а лише посилання на такі пошкодження на схемі місця ДТП. Звертає увагу, що в резолютивній частині постанови не зазначено за вчинення яких саме дій, передбачених ст. 124 КУпАП, він визнаний винуватим. Зазначає, що справу було розглянуто за його відсутності без належного повідомлення. Вказує, що ознайомився з протоколом лише в суді, а до цього не бачив, оскільки працівник поліції змусив його підписати пустий бланк, погрожуючи, що не дасть тимчасове посвідчення. Зазначає, що ніякого ДТП не було, а схема місця ДТП складена з порушенням вимог закону: схема місця ДТП складена не на тому місці ДТП, на яке вказував потерпілий, а там де його на своїй машині наздогнав потерпілий. Звертає увагу, що потерпілий ні у письмових поясненнях, ні у судовому засіданні не вказував про наявність у його транспортного засобу пошкоджень, крім того до страхової компанії з приводу пошкоджень також не завертався. Звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення його та захисника про дату та час розгляду справи, крім того судом не було допитано свідка ОСОБА_3 . Суд апеляційної інстанції, заслухавши ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 23 квітня 2020 року. З матеріалів слідує, що оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримав 24 червня 2020 року, апеляційна скарга ним подана до суду першої інстанції 01 липня 2020 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 24 червня 2020 року, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Отже, учасник процесу, який задіяний в ході судового розгляду, зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП крім іншого, встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як слідує з матеріалів справи 06 квітня 2020 року ОСОБА_1 та його захисник Сілкін О.Г. були присутні у судовому засіданні в суді першої інстанції, надали свої пояснення та заперечення на складений протокол про адміністративне правопорушення, а також клопотання про закриття адміністративної справи та про виклик свідка ОСОБА_3 . Крім того, в подальшому неодноразово повідомлялись про дату та час розгляду справи, проте не з`являлись у судові засідання, що вказує на зловживання ними своїми процесуальними правами та затягування розгляду справи з метою уникнення від адміністративної відповідальності. З урахуванням викладеного судом першої інстанції при розгляді справи без участі правопорушника та його захисника були дотримані вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки останні надали свої пояснення та заперечення щодо протоколу про адміністративне правопорушення, були повідомлені про дату та час розгляду справи, а також жодних клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надавали, а тому відповідні доводи ОСОБА_1 є необгрунтованими. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Адміністративним порушенням відповідно до ст. 124 КУпАП визначається порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. При цьому Правилами дорожнього руху України, зокрема, передбачено: - п. 10.9 під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції у відповідності до вищезазначених вимог закону належним чином з`ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та фактичних обставинах ДТП, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення, складеному уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП, схемі місця ДТП з фототаблицями, диску з відеозаписом події ДТП, рапорті поліцейського, а також на інших наявних доказах у справі. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин ДТП, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. З матеріалів справи слідує, що дії працівників поліції повністю відповідали приписам норм нормативно-правових актів, а саме наказу МВС від 07 листопада 2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», законів України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію» та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо завдання транспортним засобам механічних пошкоджень, то вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, схемою місця ДТП, відповідно до якої у транспортних засобів наявні пошкодження лакофарбового покриття бамперів, а також наданими у суді першої інстанції поясненнями потерпілого ОСОБА_2 . Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 про те, що схемам місця ДТП складена не на місці ДТП, на яке вказував потерпілий, оскільки спростовуються наданими у судовому засіданні суду першої інстанції поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , відповідно до яких ДТП відбулось по пр. Свободи біля буд. 43 на місці паркування, як про це і зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та у схемі місця ДТП. При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року. Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот