Постанова 4855 № 640/24136/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24136/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2020 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» (надалі за текстом - «ТОВ «ПФК») звернулось до суду з позовними заявами про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0005961401 від 10.09.2019 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 31 236 655 грн; податкового повідомлення-рішення № 0005971401 від 10.09.2019 р. про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 58 143 227 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0005981401 від 10.09.2019 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 528 722 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 132 181 грн. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Аспектенерго», ПП «Промпотреб», ТОВ «Облоптвугілля», ТОВ «Сантрейд Компані» суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2020 р. справи за цими позовами об`єднано в одне провадження. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі Офіс великих платників податків ДПС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що перевіркою не підтверджується реальність здійснення господарських операцій у зв`язку з відсутністю ланцюга постачання. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, наполягаючи на законності та обгрунтованості судового рішення, зазначає про те, що він не може нести відповідальність за можливі порушення, допущені його контрагентами. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.05.2019 р. по 31.07.2019 р. посадовцями Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ПФК». Результати перевірки оформлено актом № 2347/28-10-14-01-01/31076956 від 07.08.2019 р. Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги ст.ст. 134, 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого: завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на 58 143 227 грн.; занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на 31 068 395 грн.; завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 4 998 412 грн. Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним. Відповідно до договору № 262/15 від 17.04.2015 р. ТОВ «Аспектенерго» зобов`язалось передати у власність ТОВ «ПФК» товар, а останнє прийняти та оплатити його. На підставі цього договору були складені видаткові та податкові накладні на поставку вугілля на суму 94 115 384 грн. 22 коп., без урахування ПДВ. Згідно договору № 401/15 від 02.06.2015 р., видаткових та податкових накладних позивач придбав у ПП «Промпотреб» (попередня назва ПП «Каптосервіс») вугілля на суму 82 935 209 грн. 13 коп., без урахування ПДВ. За даними договору № 478/15 від 30.06.2015 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «ПФК» придбало у ТОВ «Облоптвугілля» вугілля на суму 4 617 348 грн. 38 коп., без урахування ПДВ. Відповідно до договорів № 748/18 від 08.10.2018 р. та № 850/18 від 06.12.2018 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «Сантрейд Компані» здійснило поставку позивачеві вугілля на суму 105 304 861 грн. 59 коп., без урахування ПДВ. Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми включив до складу витрат та податкового кредиту. Разом з тим, за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Аспектенерго», ПП «Промпотреб», ТОВ «Облоптвугілля», ТОВ «Сантрейд Компані» вугілля самостійно не видобували та у контрагентів не придбавали. Із наведеного відповідач дійшов висновку, що ТОВ «ПФК» здійснено безпідставне документальне оформлення безтоварних господарських операцій із вищезазначеними контрагентами-постачальниками. З урахуванням наведеного Офісом великих платників податків ДФС області прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0005961401 від 10.09.2019 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 31 236 655 грн., у тому числі 24 989 327 грн. за основним платежем та 6 247 331 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0005971401 від 10.09.2019 р. про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 58 143 227 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0005981401 від 10.09.2019 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 528 722 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 132 181 грн. Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об`єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника. На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів; специфікацій; прибуткових накладних; видаткових накладних; актів прийому-передачі вугільної продукції; рахунків; платіжних доручень; залізничних накладних; посвідчень про якість; карток рахунків 6311, 2081 та актів на списання на підтвердження використання отриманого товару у власній господарській діяльності, які свідчать, що зобов`язання між позивачем та його контрагентами виконувались у повному обсязі. Таким чином, у ТОВ «ПФК» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум доходів, витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Аспектенерго», ПП «Промпотреб», ТОВ «Облоптвугілля», ТОВ «Сантрейд Компані». Помилковим є посилання Офісу великих платників податків ДПС на те, що неможливо встановити походження придбаного позивачем товару. По-перше, такий висновок відповідачем зроблено без проведення перевірки контрагентів позивача, а виключно на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних. По друге, при дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Водночас, у цій справі відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 28 липня 2020 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко