Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/7301/19

Головуючий І інстанції: Бідонько А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 р. Справа № 520/7301/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2020, повний текст складено 31.01.20 по справі № 520/7301/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області про визнання незаконними та скасування вимог, визнання дій протиправними, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області: № Ф-2774-53 від 15.05.2019 про сплату боргу недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 21030,9 грн.; визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо нарахування позивачу заборгованості (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з січня 2017 по квітень 2019 (включно) у сумі 21948,96 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано незаконною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № Ф-2774-53 від 15.05.2019 про сплату боргу недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 21030,9 грн. Визнано незаконними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з січня 2017 по квітень 2019 (включно) у сумі 21948,96 грн. Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначає, що позивач як самозайнята особа зобов`язаний формувати та подавати звіт до 01 травня року, що настає за звітним періодом. У випадку відсутності доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, та сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3982, виданого на підставі рішення Донецької КДКА № 38 від 29.06.11, зареєстрований в органах Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України за місцем реєстрації як самозайнята особа - адвокат. 20.12.2016 до Ради адвокатів Харківської області ОСОБА_1 подано заяву про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка отримана 22.12.2016 та зареєстровано за вх. № 3615. Однак, Радою адвокатів Харківської області дані стосовно рішення про зупинення ОСОБА_1 права на зайняття адвокатською діяльністю до ЄРАУ не внесено. 25.04.2019 позивачем звернувся до Ради адвокатів Харківської області щодо надання копії рішення про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю. У квітні 2019 Головою Ради адвокатів Харківської області дані щодо зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю внесені до ЄРАУ, про що 13.05.2019 позивачем отримано витяг з ЄРАУ. 14.05.2019 до Харківського управління Головного управління ДФС у Харківській області позивачем подано заяви за формами ОПП-8 та 7-ЄСВ, для зняття з обліку як платника податків і зборів. Головним управлінням ДФС у Харківській області ОСОБА_1 виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2774-53 від 15.05.2019 про сплату боргу недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 21030,9 грн. Також, позивачу Головним управлінням ДФС у Харківській області виставлено податкові вимоги № Ф-2774-53-У від 14.11.2018, № Ф-2774-53-У від 04.02.2019 про сплату боргу недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове держав соціальне страхування на суми 15819,54 грн. та 2457,18 грн. Відповідно до інформації Харківського управління Головного управління ДФС в Харківській області від 07.05.207 № 11766/фоп/20-40-53-06-24 за період 2017, 2018, 1 квартал 2019 позивачу нарахована недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 21030,9 грн. та повідомлено по наявність недоїмки за квітень 2019 у сумі 918,06 грн. Отже, загальна сума нарахованої ОСОБА_1 недоїмки становить 21948,96 грн. Позивач, не погоджуючись із вимогою відповідача та діями щодо нарахування суми недоїмки, звернувсь до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності у податкового органу підстав для нарахування позивачу заборгованості (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з огляду на відсутність провадження позивачем адвокатської діяльності та отримання від неї доходів. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону; Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. В силу ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Статтею 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. При цьому, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовані відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Таким чином, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Так, при винесенні оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) податковим органом не врахована інформація щодо зупинення/припинення чи анулювання згідно із законодавством свідоцтва про здійснення незалежної професійної діяльності № 3982, 26.06.2011 Харківською обласною кваліфікаційно - дисциплінарною комісією адвокатів на підставі рішення від 26.06.2011 № 38, оскільки як встановлено вищезазначена інформація не була вчасно внесена до ЄРАУ. Податковим органом визначено, що заборгованість позивача виникла на підставі того, що протягом 2017, 2018 та по квітень 2019 останнім не сплачувався єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне страхування. У той же час, у ході судового розгляду встановлено, що з серпня 2016 позивач перебуває в трудових відносинах з Чугуївським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до наказу № 5-к від 25.08.2016 на посаді начальника відділу організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з адвокатами. Відповідно до довідки № 13 від 05.06.2019, виданої Чугуївським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, позивач у період з січня 2017 по травень 2019 отримував у зазначеній установі дохід, із якого роботодавцем сплачений єдиний соціальний внесок у розмірі 78248,71 грн. Доказів отримання позивачем у вказаний період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально не встановлено. Враховуючи, що факту провадження позивачем адвокатської діяльності у період з 2017, 2018 та 1 квартал 2019, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у податкового органу відсутні підстави для нарахування позивачу заборгованості (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з січня 2017 по квітень 2019 (включно) у сумі 21948,96 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності їх задоволення. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 по справі № 520/7301/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов