Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6544/19

Головуючий І інстанції: Білова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 р. Справа № 520/6544/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2019, повний текст складено 02.12.19 по справі № 520/6544/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Харківської міської ради від 19.12.2018 № 1373/1842 "Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок" в частині п. 42 додатку 1 щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки у АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га (ділянка 1) та ведення садівництва площею 0,1010 га (ділянка 2), зобов`язати Харківську міську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки їй у власність. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року закрито провадження у справі. Роз`яснено, що даний спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства України. Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема зазначила, що за наслідком прийняття відповідачем оскаржуваного рішення речових прав не виникла, з огляду на що даний спір носить саме адміністративний характер, а не цивільний. Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до судового засідання не прибули. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у щорічній відпустці колегією суддів не приймається до уваги, оскільки не містить поважних причин неприбуття до судового засідання та відповідних підтверджень повідомлених обставин. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів погоджується з висновком суду з наступних підстав. Так, рішенням 17 сесії Харківської міської ради 4 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» від 19.11.2003 № 233/03 (п. 1.70) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 2200 кв.м (площею 1000 кв.м для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1200.0 кв.м для ведення садівництва) по АДРЕСА_1 , громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , за якими було зареєстровано право власності на житловий будинок відповідно до довідки КП Харківське міськБТІ від 09.10.2003 № 1803002. Рішенням Харківської міської ради від 19.12.2018 № 1373/1842 "Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок" (п.42 додатку 1) позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки у АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га та ведення садівництва площею 0,1010 га (ділянка 2). Відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки відповідач зазначив, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 142251116 від 23.10.2018) в актуальній інформації про об`єкт нерухомого майна зазначено, що житловий будинок літ.«А-1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1209983663101) на праві спільної часткової власності належить: - ОСОБА_2 - 32/100 (номер запису про право власності 20023063 від 13.04.2017); - ОСОБА_3 - 1/12 (номер запису про право власності 20023242 від 13.04.2017); - ОСОБА_1 (номер запису про право власності 19699123 від 02.03.2017) і 43/100 (номер запису про право власності 19698988 від 02.03.2017); - ОСОБА_4 (номер запису про право власності 20023168 від 13.04.2017). Рішенням 17 сесії Харківської міської ради 4 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» від 19.11.2003 № 233/03 (п. 1.70) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 2200 кв.м (площею 1000 кв.м для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1200.0 кв.м для ведення садівництва) по АДРЕСА_1 було надано громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Заяв від власників житлового будинку щодо внесення змін до п.1.70 зазначеного рішення в зв`язку зі зміною прав власності на житловий будинок до Харківської міської ради не надходило. Заява (клопотання) від 29 жовтня 2015 року про передачу земельних ділянок у приватну власність надійшла тільки від ОСОБА_1 , що суперечить ч. 1 ст. 89 Земельного кодексу України. Також у рішенні зазначено, що згідно з актом обстеження земельної ділянки № 475/17 від 11.05.2017 Департаменту територіального контролю Харківської міської ради конфігурація житлового будинку не відповідає технічному паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 від 11.02.1999 № 1843/12 (влаштовано прибудову до житлового будинку літ. «А-1», яка частково вийшла за межі земельної ділянки, передбаченої проектом землеустрою, та частково розташована на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_2 ). На суміжну земельну ділянку по АДРЕСА_1 обліковується державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований за № 4511 від 10.07.2002 за ОСОБА_2 . Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок розроблено в супереч рішення 17 сесії Харківської міської ради 4 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» від 19.11.2003 № 233/03, яке згідно зі ст. 50 Закону України «Про землеустрій» є його складовою частиною і передбачає дозвіл на розробку проекту землеустрою всім співвласникам житлового будинку за адресою - АДРЕСА_1 , з метою передачі їм у власність земельних ділянок, а не одному співвласнику, що є підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у приватну власність. Із оскаржуваного рішення встановлено, що відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою та у передачі земельної ділянки у власність позивачу, Харківська міська рада виходила з того, що набуття права власності на всю земельну ділянку одним із співвласників будинку, який на ній розташований, буде суперечити ч. 2 ст. 89 Земельного кодексу України. Отже, відповідач прийнявши оскаржуване рішення, заперечує право позивача на отримання у власність всієї земельної ділянки під житловим будинком, оскільки, на його думку, таким правом наділені в силу закону також інші особи. Враховуючи викладене колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції щодо виникнення у даному випадку виникнення спору між сторонами стосовно наявності або відсутності у позивача речового права відносно всієї земельної ділянки за адресою: вул. Гагаріна 20 , а також наявних речових прав інших осіб на частини такої земельної ділянки. З цього приводу, слід звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформованій у постанові від 21.03.2018 по справі № 536/233/16-ц при розгляді питання юрисдикції земельних спорів. Так, спірним у зазначеній справі було рішення органу місцевого самоврядування про відмову у затвердженні проекту землеустрою та відміну рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні виходила з того, що реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Тобто рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Якщо ж особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. Також, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 по справі № 820/4149/17 про визнання протиправною відмови Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу ділянки у власність предметом спору є захист інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яке не було реалізовано внаслідок відмови відповідача в погодженні проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку не встановлено. Так, за обставинами справи Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача про встановлення невідповідностей у проекті землеустрою, а саме: матеріали геодезичних вишукувань частково не відповідають вимогам Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.04.1998 № 56; перелік обмежень не відповідає додатку 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого становою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 зі змінами; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 № 376; експлікація земельних угідь складена не вірно. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкту владних повноважень, яке перешкоджає йому в оформленні документів на земельну ділянку. Приватний інтерес позивача на час звернення до суду із адміністративним позовом відсутній. Таким чином, обґрунтовуючи віднесення вказаного спору до юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз наведених у постанові норм Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Чинним законодавством передбачено, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких відповідні органи приймають одне з можливих рішень. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, так само як і відмова у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Так, у даній справі відповідачем при прийнятті спірного рішення встановлено наявність існуючого речового права інших, ніж позивач, осіб на спірну земельну ділянку, з огляду на що слід враховувати наявність в інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. За таких обставин судом першої інстанції вірно встановлено, що поданий позов направлений на захист приватного інтересу позивача щодо набуття права власності на всю земельну ділянку, на якій розташований будинок, в якому позивач має лише частку у власності. Отже, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду по справах № 536/233/16-ц, № 820/4149/17, колегія суддів погоджується із виснвоками суду першої інстанції, що даний спір не є публічно правовим, у зв`язку з чим має розглядатися в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження по справі. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 по справі № 520/6544/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов