Постанова Київський апеляційний суд № 760/25275/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/7142/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №760/25275/19 23 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Стрижеуса А.М. при секретарі - Масловській К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Якуб Ганни Олександрівни на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Козленко Г.О., у цивільній справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: 04 вересня 2019 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право здійснення господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». За адресою: АДРЕСА_1 проживає відповідач, який є споживачем послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води. Проте, відповідач своєчасно не сплачував кошти за спожиті послуги з централізованого опалення, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.08.2019 року складає 43478,52 грн. На вказану суму боргу нараховано інфляційну складову боргу у розмірі 1527,21 грн., а також 3% річних на суму заборгованості у розмірі 425,90 грн. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь: заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 43478,52 грн.; заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 1527,21 грн. та 3% річних у розмірі 425,90 грн., а всього 1953,11 грн.; судовий збір у розмірі 1921 грн. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року у задоволені позову Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 15 березня 2020 року представник позивача Якуб Ганна Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, так як судом не враховано, що відповідач подав відзив до Солом`янського районного суду м. Києва на позовну заяву без доказів надсилання його копії позивачу. Також, в порушення вимог ст. 178 ЦПК України, судом не надано можливості позивачу надіслати відповідь на відзив відповідача, викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві обґрунтувань та позбавлено позивача права подати клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Зазначала, що, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав відключення споживача від мережі централізованого опалення чинне законодавство не передбачає. При цьому, відповідачем не надано КП «Київтеплоенерго» належних доказів на підтвердження того, що його квартира в установленому законом порядку була відключена від загальнобудинкової системи централізованого опалення. Таким чином, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано вимоги Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, а тому не надано вірної правової оцінки документам, доданим відповідачем до відзиву та порушено норми матеріального права. Вважає, що надані відповідачем документи на підтвердження встановлення ним автономної системи опалення в квартирі АДРЕСА_2 , не можуть бути належними доказами у справі №760/25275/19. Крім того, відповідач кожного місяця отримував платіжні документи, в яких зазначалось: ПІБ, кількість зареєстрованих осіб, тариф, сума до сплати, розмір заборгованості, тощо, проте з приводу здійснення неправомірного нарахування заборгованості та/або перерахунку відповідач до позивача не звертався. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. У судовому засіданні представник позивача Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Боката Анна Валеріївна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 проживає відповідач ОСОБА_1 , який є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. З 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Згідно розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2018 року по 31.07.2019 року борг ОСОБА_1 становить 43 478,52 грн. Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» посилалося на те, що відповідач користується послугами з централізованого опалення, проте не виконує свої зобов`язання по оплаті вартості отриманих ним вказаних послуг у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка разом з інфляційними втратами та 3% річних підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відмовляючи в задоволенні позову Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що квартиру відповідача АДРЕСА_2 від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, в ній встановлено автономну систему опалення, а тому відповідач не користується послугами позивача з надання послуг з центрального опалення і підстав для стягнення з нього заборгованості немає. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає, з огляду на наступне. Обгрунтовуючи свої висновки про те, що квартира АДРЕСА_2 була від`єднана від загальнобудинкової системи централізованого опалення, а тому відповідач не користується послугами позивача з централізованого опалення і підстав для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за вказані послуги немає, суд першої інстанції посилався на заперечення відповідача, акт огляду квартири відповідача від 09.10.2019 року, складений ТОВ " Житло Комфорт Сервіс" та на довідку ТОВ " Житло Комфорт Сервіс" про відсутність у відповідача заборгованості з утримання та управління будинками та комунальних послугах на 30.09.2019 року. Колегія суддів вважає, що вказаним доказам та запереченням відповідача судом першої інстанції надана невірна правова оцінка, що призвело до ухвалення помилкового рішення, з огляду на таке. Заперечення відповідача не є доказом у справі, а є думкою відповідача щодо пред`явлених до нього позовних вимог. З наданого відповідачем акту огляду від 09.10.2019 року, складеного комісією у складі: голови комісії: заступника директора ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» Івлєв В.А. , членів комісії: головного інженера ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» Житніковим І.О. , начальником відділу аварійно-ремонтної служби і технічного обслуговування Дмитришина Р.Л. , затвердженого директором ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» Поліщук О.Б. вбачається, що за результатами обстеження виявлено, що квартира АДРЕСА_2 від`єднана від загальнобудинкової системи централізованого опалення зі встановленням заглушок та облаштуванням видимих розривів; лічильники гарячого водопостачання змонтовані та опломбовані постачальником послуг; на загальнобудинкових стояках гарячого водопостачання демонтовані відгалуження на рушникосушарки та проведено їх зварювання. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25). Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26). Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок № 4), визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг. Порядком № 4 установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення, він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 внесено зміни до Порядку № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише у будинку в цілому. Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком № 4 процедури. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15. Також такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 03.12.2019 року по справі № 216/6655/15-ц, від 04.09.2019 року по справі № 209/4403/13-ц, від 28.08.2019 року по справі № 209/4814/15-ц, від 14.08.2019 року по справі № 361/2073/2015-ц, від 25.07.2019 року по справі № 361/5676/15-ц, від 25.03.2019 року по справі № 576/2554/14-ц. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком № 4 процедури. Інших підстав чинне законодавство не передбачає. В матеріалах справи відсутні докази прийняття міжвідомчою комісією рішення щодо відключення квартири відповідача від внутрішньо будинкової мережі централізованого опалення, а тому таке відключення квартири здійснено відповідачем самовільно, з порушенням встановленого порядку. Натомість позивачем доведено факт надання послуг з постачання централізованого опалення до будинку АДРЕСА_3 . З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що надані відповідачем акт огляду від 09.10.2019 року, довідка ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» №41 від 10.10.2019 року не є належними доказами на підтвердженням факту відключення у встановленому законом порядку квартири відповідача від мережі централізованого опалення та факту не надання позивачем вказаної послуги відповідачу. Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надаються послуги з централізованого опалення не грунтується на встановлених обставинах справи та досліджених судом доказах. Обгрунтованими є доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що відповідач, в порушенні вимог п.2 ч.5 ст.178 ЦПК України, подаввідзив на позов до Солом`янського районного суду м. Києва без доказів йогонадсилання позивачу, що не було враховано судом першої інстанції та призвело до позбавлення позивача права надіслати відповідь на відзив на спростування доводів відзиву. Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що квартиру АДРЕСА_2 від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення в установленому законом порядку, в ній встановлено автономну систему опалення, а тому відповідач не користується послугами позивача з надання послуг з централізованого опалення і підстав для стягнення з нього заборгованості немає. З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, колегія суддів враховує наступне. Між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання та споживання комунальних послуг з централізованого опалення, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630). Відповідно до пункту 8 зазначених вище Правил №630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно з частиною другою ст.638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частиною 2 ст.642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Ці договори були складені на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У силу ч.2. ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції від 09.06.2018 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 викладено правовий висновок, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. З досліджених судом доказів достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_2 та є споживачем послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України). За змістом частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України). Оскільки самовільне відключення від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення споживача від оплати за послуги з теплопостачання, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за фактично надані йому послуги з централізованого опалення ґрунтуються на вимогах законодавства. Згідно розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2018 року по 31.07.2019 року борг ОСОБА_1 становить 43478,52 грн. Відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості та не спростовано розрахунок заборгованості, наданого позивачем. За таких обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави ставити під сумнів розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 43478,52 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.10.2018 року по 31 липня 2019 року в сумі 425,90 грн. та на підтвердження вказаної суми боргу надав власний розрахунок. Перевіряючи правильність вказаного розрахунку 3% річних за формулою: % = сума боргу*процентну ставку/100%/365*кількість днів, колегія суддів встановила, що за жовтень 2018 року 3% дорівнюють 4,86 грн. (1906,18*3/100/365*31); за листопад 2018 року 3% становлять 22,09 грн. (8959,84*3/100/365*30); за грудень 2018 року - 41,73 грн. (16376,31*3/100/365*31); за січень 2019 року - 65,17 грн. (25576,48*3/100/365*31); за лютий 2019 року - 77,32 грн. (33599,21*3/100/365*28); за березень 2019 року - 107,53 грн. (42200*3/100/365*31); за квітень 2019 року - 107,21 грн. (43478,52*3/100/365*30); за травень 2019 року - 110,78 грн. (43478,52*3/100/365*31); за червень 2019 року - 107,21 грн. (43478,52*3/100/365*30); за липень 2019 року - 110,78 грн. (43478,52*3/100/365*31). Всього за період з 01 жовтня 2018 року по 31 липня 2019 року 3% річних становлять 754,68 грн. Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 425,90 грн., а тому, з урахуванням вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, за якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог, саме вказана в позовній заяві сума 3 % річних в розмірі 425,90 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1527,21 грн. за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року та на підтвердження вказаної суми боргу надав власний розрахунок. Перевіряючи правильність розрахунку інфляційних втрат за формулою: інфляційні втрати = сума боргу*індекс інфляції/100-сума боргу, колегія суддів встановила, що за жовтень 2018 року інфляційні втрати дорівнюють 32,41 грн. (1906,18*101,70/100-1906,18); за листопад 2018 року інфляційні втрати становлять 125,44 грн. (8959,84*101,40/100-8959,84); за грудень 2018 року - 131,01 грн. (16376,31*100,80/100-16376,31); за січень 2019 року - 255,76 грн. (25576,48*101/100-25576,48); за лютий 2019 року - 168 грн. (33599,21*100,50/100-33599,21); за березень 2019 року - 379,81 грн. (42200*100,90/100-42200); за квітень 2019 року - 434,79 грн. (43478,52*101,00/100-43478,52); за травень 2019 року - 304,35 грн. (43478,52*100,70/100-43478,52); за червень 2019 року - -217,39 грн. (43478,52*99,50/100-43478,52); за липень 2019 року - -260,87 грн. (43478,52*99,40/100-43478,52). Всього за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року інфляційні втрати становлять 1353,31 грн. З огляду на те, що позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року в сумі 1527,21 грн., проте, при перевірці вказаного розрахунку колегією суддів було встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період становлять суму 1353,31 грн., то саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Враховуючи, що відповідач в установлені законом строки не виконував свого обов`язку щодо оплати наданих йому позивачем послуг з централізованого опалення, що призвело до виникнення заборгованості, колегія суддів вважає, що за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 01.10.2018 року по 31.07.2019 року з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 425,90 грн. та інфляційні втрати в сумі 1353,31 грн. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Якуб Ганни Олександрівни підлягає частковому задоволенню, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 43 478,52 грн., 3 % річних в розмірі 425,90 грн. та інфляційних витрат в сумі 1353,31 грн. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В ході розгляду даної справи Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 1921 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн., а всього 4802,50 грн. Позовні вимоги та апеляційна скарга задоволені частково на 99,6%, тому з урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають судові витрати у загальному розмірі 4783,29 грн. Отже, з урахуванням вимог ч.10 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 4783,29 грн. Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги»,Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України від 21 липня 2005 року № 630, Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, ст.ст. 526, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 81, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника позивача Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Якуб Ганни Олександрівни задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ - 40538421) заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 43 478,52 грн., 3 % річних в розмірі 425,90 грн., інфляційні витрати в сумі 1353,31 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ - 40538421) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4783,29 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 27 липня 2020 року. Головуючий: Судді: