Постанова 4824 № 757/29202/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/5095/2020 справа №757/29202/17-ц ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , та за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Вовка С.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", ОСОБА_3 про встановлення факту цензури та відшкодування моральної шкоди,- встановив: В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким встановити факт, що ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" 25 липня 2013 року знищено художній твір - картину "Коліївщина: Страшний Суд", виконану автором - ОСОБА_1 на стіні в приміщенні виставкового комплексу "Мистецький Арсенал", шляхом її зафарбовування чорною фарбою як акт цензури; зобов`язати ОСОБА_3 спростувати інформацію щодо твору ОСОБА_1 , шляхом публікації відповідного спростування у інтернет-виданні "Українська правда"; стягнути з ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" 10000 грн. моральної шкоди. Вимоги обґрунтовує тим, що був запрошений взяти участь у виставці "Велике і Вічне", що проходила 27 липня - 29 вересня 2013 року у "Мистецькому Арсеналі", для створення картини "Коліївщина: Страшний Суд" на стіні приміщення. У зв`язку із тим, що станом на 25 липня 2013 року картина не була завершена, відповідачем прийнято рішення про те, що твір експонуватись не буде, а стіна була зафарбована. При цьому йому, як автору, не була надана можливість зробити фотографію чи копію останньої версії картини (зображення), чим порушено статтю 12 Закону України "Про авторське право та суміжні права". Зазначені обставини встановлені рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року у справі №757/7903/15-ц. Посилається на те, що картина виконувалася для виставки "Велике і Величне", що була присвячена 1025-річчю хрещення Русі та демонструвала українське мистецтво від найдавніших часів по сьогодення. Ідея і тематика картини мала на увазі використання класичного біблійного сюжету Страшного Суду , в якому грішники отримують свою кару: у вогні пекла горять здирники, п`яниці, корумповані вельможі та слуги порядку, продажні лікарі, священики із зірваними хрестами, тобто ним зображувались актуальні проблемні теми у суспільстві: народні протести, резонансні події у Врадіївці, поневіряння заробітчан, корупція та безчинства "слуг народу". У творі були зображені виживаючі з останнього верстви населення, залишені напризволяще пенсіонери, безправні меншини, позбавлені пільг чорнобильці-ліквідатори. Також на розписі був зображений Ісус Христос . Ісус спустився з небес до людей та разом з ними вирішує долю грішників. У роботі також мав бути присутній елемент раю на землі, який у зв`язку зі знищенням роботи не був відображений. Причинами зафарбування картини названо її невідповідність узгодженим вимогам, при цьому домовленість стосувалась лише назви картини та тематики, але, як зазначає позивач, зміст картини був незручним для певних верств владоможців. Позивач уважає, що мала місце цензура, що також убачається з інтерв`ю ОСОБА_3 інтернет-виданню "Українська Правда" (цитата: "Це був зважений крок керівника, який вболіває за свою справу, за свою команду і відчуває на собі тягар відповідальності за всю інституцію"). Вказує, що знищення картини з мотивів цензури призвело до порушення прав на свободу вираження поглядів, ідей та художньої творчості, що призвело до душевних страждань та спричинило моральну шкоду. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" 10000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення в частині відмови у задоволенні встановлення факту цензури скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог. В апеляційній скарзі посилається на підстави позову, задум картини, порушені особисті немайнові права, а також на те, що дії відповідача є актом цензури і визнання цього факту на підставі рішення суду буде належним способом захисту порушеного права. Вказує на помилковість висновків суду, що картина знята з експонування у зв`язку із її незавершеністю, оскільки питання кінцевого вигляду картини не узгоджувалось. Вказує на помилковість висновків про зміну сюжету, оскільки, крім назви для картини та дотримання тематики виставки, інших вимог не висувалось, при цьому сама картина не містила зображень конкретних людей, а лише образи верств суспільства та актуальні проблеми суспільства. Посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що застосування цензури фактично визнано відповідачем. Зазначає, що під час вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції невірно визначив поняття "причинно-наслідковий зв`язок", не звернувши уваги на те, що підставою для відшкодування моральної шкоди слугує саме застосування цензури. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення, виключивши з мотивувальної частини наступне: "... З матеріалів справи та письмових заперечень сторони відповідача встановлено, що, зокрема, підставою для зафарбування муралу, на якому містився результат творчої діяльності позивача, стали загальнолюдські почуття моралі, толерантності до міжконфесійної злагоди та повага до митрополита Володимира. Такі дії ДП "Мистецький Арсенал" свідчать про втручання у творчий процес і здійснення цензури у творчій діяльності ОСОБА_1 , що відповідно до вищенаведених норм права є недопустимим та призвело до порушення прав останнього. Суду не надано будь-яких доказів з приводу того, що вжиті стороною відповідача заходи були необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров`я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, або такі обмеження встановлені законом. Також під час розгляду справи суду не надано доказів відступу ОСОБА_1 від обумовленої сторонами моделі та концепції майбутнього зображення картини "Коліївщина: Страшний суд", із яких критеріїв виходив відповідач стверджуючи про такий відступ. ... Суд враховує, що обмеження митця (позивача) у свободі висловлення (втілення) ним творчих поглядів у незаборонений законом спосіб завдає йому моральних страждань. Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій ДП "Мистецький Арсенал", які виразилися у застосуванні цензури по відношенню до ОСОБА_1 , останньому спричинено моральну шкоду, яка виходити із засад розумності, виваженості та справедливості становить 10 000, 00 грн. При цьому належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з ДП "Мистецький Арсенал" на його користь моральної шкоди без встановлення юридичного факту цензури, адже такий факт становить причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями ДП "Мистецький Арсенал" та спричиненою ОСОБА_1 моральною шкодою, що не потребує додаткової констатації у резолютивній частині рішення. Суд не приймає до уваги наданий стороною відповідача як доказ відсутності факту цензури висновок експерта у галузі права від 26 лютого 2018 року, оскільки ФОП ОСОБА_8 не залучався судом в порядку статті 73 ЦПК України та як експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків." Також просить рішення в частині стягнення моральної шкоди скасувати, у позові відмовити. В апеляційній скарзі посилається на те, що суд не надав оцінки попередньому рішенню суду у справі №757/7903/15-ц з приводу цих саме подій та фактично надав повторну оцінку подіям, отже просить виключити зазначені вище абзаци. Вказує, що попереднім рішенням вже вирішено питання про відшкодування моральної шкоди, відтак рішення у цій справі накладає повторну відповідальність, що є недопустимим. Посилається на безпідставність висновків про цензуру. Позивач має зображення картини і може вільно їх використовувати. Вказує, що замальовування обґрунтовано його незавершеністю та неможливістю у зв`язку із цим експонуватись поруч з іншими творами. Окрім того, вказує, що картина негативно характеризувала суддів та священників, що підривало авторитет цих інститутів. Вказує, що суд не надав оцінки заяві про позовну давність. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 представник ОСОБА_1 посилається на те що підстави позову у справі №757/7903/15-ц були іншими, ніж у цій. Так, вказує, що у справі №757/7903/15-ц посилання на цензуру було використано як намаганням пояснити дії відповідача, а підставами позову були виключно обставини порушення авторських прав. В цій же справі, підставами позову є захист права на свободу думки і слова, художньої творчості, вираження власних поглядів і переконань. З огляду на зазначене вважає безпідставними доводи апеляційної скарги в частині того, що судом не надано оцінки рішенню у справі №757/7903/15-ц. Зазначає, що факт застосування цензури підтверджується самим Мистецьким арсеналом у заяві від 18 липня 2017 року; текстом в статті ОСОБА_3 "Суд над великим і величним" від 26 січня 2018 року, витягом з річного звіту Мистецького арсеналу за 2017 рік. Звертає увагу, що картина не містила зображень конкретних людей, а лише образи певних соціальних верст, поведінка яких викликає обурення у суспільстві, що відповідало назві твору. Вважає, що спричинення моральної шкоди належним чином обґрунтовано. Щодо неприйняття судом до уваги висновку експерта зазначає, що такий судом не прийнято до уваги правомірно. В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Барбашин С.Д. доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 підтримали, проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 заперечували. Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Подоляк В.Г. підтримав подану нею апеляційну скаргу та заперечував проти апеляційної скарги позивача. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції уважав установленим факт того, що підставами для зафарбування муралу стали загальнолюдські почуття моралі, толерантності до міжконфесійної злагоди та повага до митрополита Володимира, вказав, що наведене свідчить про втручання у творчий процес і здійснення цензури у творчій діяльності ОСОБА_1 , проте відмовив у задоволення вимог щодо встановлення акту цензури та задовольнив вимоги в частині відшкодування моральної шкоди. Суд, мотивуючи недоведеністю, відхилив заперечення відповідача про те, що ОСОБА_1 відступив від обумовленої сторонами моделі та концепції майбутнього зображення картини. Відмовляючи у задоволенні вимог про встановлення акту цензури, суд вказав, що належним та ефективним способом захисту порушеного права є відшкодування моральної шкоди без встановлення юридичного факту цензури, оскільки такий факт становить причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та спричиненою моральною шкодою, що не потребує додаткової констатації у резолютивній частині рішення. Проте колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке. Конституція України проголошує заборону цензури (стаття 15). Відповідно до статті 309 ЦК України фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості. Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається. Гарантією здійснення цього права є заборона здійснювати цензуру творчої діяльності. Під поняттям "цензура" слід розуміти будь-яку вимогу, спрямовану, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації (стаття 24 Закону України "Про інформацію"). Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року у справі №757/7903/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди та виплату компенсації за порушення авторських прав, яким вирішено стягнути з ДП "Мистецький Арсенал" на користь ОСОБА_1 1000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди установлено, що 27 липня - 29 вересня 2013 року у "Мистецькому Арсеналі" проходила виставка "Велике і Величне", на якій було представлено мистецькі твори із колекцій художніх, історичних та археологічних музеїв України. Позивач був запрошений взяти участь у виставці для створення картини "Коліївщина: Страшний суд" безпосередньо на стіні (муралу) в приміщенні "Мистецького Арсеналу". Розмір відведеної для Твору площі на стіні був орієнтовно 5х11 метрів. Позивачу були надані з боку відповідача відповідно сам мурал (тобто стіна), матеріали (фарби), проектор для використання у роботі. У зв`язку з тим, що станом на 25 липня 2013 року картина не була завершена, відповідачем було прийнято рішення про те, що твір експонуватись не буде та відповідно стіна була зафарбована. Висновок суду першої інстанції у справі, що переглядається апеляційним судом, про здійснення відповідачем цензури творчості позивача ОСОБА_1 є помилковим, оскільки зняття твору з експозиції не є тотожним забороні або перешкоджанню поширенню інформації. Використання такого способу зняття з експозиції як замалювання картини зумовлено способом виконання зображення, а саме нанесення зображення безпосередньо на стіну (мурал), та не є застосуванням контролю за змістом і розповсюдженням інформації з метою обмеження або недопущення її поширення. Отже вимоги в частині встановлення факту цензури задоволенню не підлягають із викладених вище мотивів. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо доведеності факту цензури відхиляються колегією суддів, оскільки такі доводи зводяться до власної суб`єктивної оцінки позивачем певних обставин, яка не ґрунтується на нормах матеріального права. Колегія суддів погоджується з доводами відповідача щодо недоведеності позовних вимог в частині моральної шкоди з огляду на таке. Згідно із ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Сутність компенсації моральної шкоди як способу захисту цивільних прав полягає у покладенні на правопорушника юридичного обов`язку компенсувати потерпілому втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, спричинених порушенням його блага і прав, а головна мета такої компенсації - надання можливості потерпілій особі за її допомогою відновити втрачену душевну рівновагу. Звертаючись з вимогами про відшкодування моральної шкоди у цій справі, позивач обґрунтовує спричинення такої шкоди фактом застосування цензури до його творчості. З огляду на те, що судом не установлено вчинення відповідачем таких дій, які б свідчили про факт цензури щодо творчості позивача, підстав для відшкодування моральної шкоди не убачається, отже суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення цих позовних вимог. Доводам апеляційної скарги щодо виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції певних висновків колегія суддів оцінки не надає, оскільки рішення суду підлягає скасуванню з мотивів, викладених вище. Відповідно до статті 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", ОСОБА_3 про встановлення факту цензури та відшкодування моральної шкоди - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 липня 2020 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова