Постанова 4811 № 465/2142/20

Справа № 465/2142/20 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О. Провадження № 33/811/937/20 Доповідач: Гончарук Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі: судді апеляційного суду Гончарук Л.Я., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Галишина С.О., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 26 червня 2020 року, встановив: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп. на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 420 грн. 40 коп. Згідно постанови, ОСОБА_1 31.03.2020 року о 17:37 год. по вул. Пулюя,32 у м. Львові, керуючи автомобілем «TOYOTA» д.н.з. НОМЕР_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки, та її зміни, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «MITSUBISHI» д.н.з. НОМЕР_2 , завдав транспортним засобам механічних пошкоджень, чим порушив п.п. 1.5; 2.3б; 13.1 ПДР України, внаслідок чого на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №428634 від 03.04.2020 року. Не погоджуючись з даною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вказує, що під час перебування в поліції не погоджувався з тим, що ним вчинено ДТП, оскільки на його автомобілі відсутні будь-які пошкодження. Наголошує, що суд при винесенні постанови не звернув уваги на його пояснення, а лише взяв до уваги протокол вчинення адміністративного правопорушення, покази ОСОБА_2 та передивився відеозапис, де не видно чи був контакт між автомобілями. Заслухавши виступ захисника Галишина С.О., який підтримав подану апеляційну скаргу та вказав, що вина не є доведеною, відсутнє підтвердження про те, що ОСОБА_1 здійснив контакт з припаркованим авто, потерпілого ОСОБА_2 , який заперечив подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 заперечуючи апеляційну скаргу, пояснив, що сам ОСОБА_1 в поліції ствердив, що фарба, яка залишилась на автомобілі «MITSUBISHI», з його автомобіля «TOYOTA». Зазначив, що ОСОБА_1 до нього телефонував, хотів домовитись, пропонував відремонтувати авто в його майстрів. Вказав, що були переглянуті всі відеозаписи, інших автомобілів не було. Так, як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 при вищезгаданих обставинах справи вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. При цьому, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №428634 від 03.04.2020 року в якому ОСОБА_1 вказав дослівно: «старався дотриматись безпечного інтервалу щоб розминутись з зустрічним авто», копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №428635 від 03.04.2020 року, схемою місця ДТП, рапортом працівника поліції, письмовими поясненнями учасників ДТП, відеозаписом місця події, з якого видно, що 31.03.2020 року о 17:37 год. по вул. Пулюя,32 у м. Львові водій автомобіля «TOYOTA» д.н.з. НОМЕР_1 не зміг розминутись із зустрічним авто та здійснив наїзд на припаркований автомобіль «MITSUBISHI» д.н.з. НОМЕР_2 та з`їхав з місця ДТП, поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , вказані докази узгоджуються між собою та достовірність таких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, зобов`язаний був з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення застосовується до осіб, які як учасники дорожнього руху порушили правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Крім того, відповідно до роз`яснень, викладених у п.24 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП. На переконання апеляційного суду суд першої інстанції при розгляді справи № 465/2142/20 в повній мірі даної вимоги закону дотримався. На думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги та належним чином мотивував своє рішення. Щодо покликань в апеляційній скарзі про те, що суд при винесенні постанови не звернув уваги на його пояснення, а лише взяв до уваги протокол про адміністративне правопорушення, покази ОСОБА_2 та передивився відеозапис, де не видно чи був контакт між автомобілями, то слід зазначити, що такі є непереконливим, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції захисником правопорушника не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції не встановлено, тому, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 26 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Гончарук Л.Я.