Постанова 4857 № 260/152/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/152/20 пров. № А/857/7168/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І. за участі секретаря судового засідання Гнідець Р.І., представник позивача: не з`явився представник відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року про закриття провадження щодо частини позовних вимог у справі № 260/152/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції - Ващилін Р. О., час ухвалення рішення - 12:06 год, місце ухвалення рішення - м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення - не зазначено,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Одеської митниці ДФС, в якій просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією (ЕМД) від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279; 2) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС кошти на відшкодування шкоди у розмірі 374730,23 грн.. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Одеську митницю Держмитслужби. 02 квітня 2020 року Одеська митниця Держмитслужби надіслала до суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду з мотивів пропуску позивачем 6-місячного строку звернення до суду. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року задоволено частково клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду. Залишено без розгляду позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби в частині визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією (ЕМД) від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року закрито провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС коштів на відшкодування шкоди у розмірі 374730,23 грн.. Не погодившись з даною ухвалою суду, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу суду як протиправну. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Враховуючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Одеської митниці ДФС та заподіяними збитками ФОП ОСОБА_1 , а також позадоговірний характер правовідносин між ними, було прийнято рішення пред`явити позов саме в порядку адміністративного судочинства. Від відповідачів відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Судові засідання щодо розгляду апеляційної скарги були призначені на 20.07.2020 та 27.07.2020, та проведені без участі представників сторін. Колегія суддів вважає необґрунтованим клопотання представника позивача адвоката Попюк М.І. про відкладення розгляду справи, а тому залишає його без задоволення. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд заяви за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 22 вересня 2017 року між ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та ТзОВ «Укртафт» (замовник) було укладено договір-доручення №13-17/3, за умовами якого замовник доручає експедитору організувати транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, наданих ним для перевезення автомобільним транспортом згідно заявки. На виконання умов даного договору ФОП ОСОБА_1 за допомогою транспортного засобу Daf державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 здійснено перевезення вантажу з м. Тбілісі (Грузія) до м. Одеса. Однак в ході доставки вантажу до місця призначення на території Одеського морського торговельного порту ТзОВ «Євротерминал», що відноситься до відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-центральний» Одеської митниці ДФС, у зв`язку з нездійсненням митного оформлення товару за електронною митною декларацією №UA500010/2018/000279 від 18.01.2018 відбувся простій транспортного засобу позивача. Митне оформлення товару за електронною митною декларацією № UA500010/2018/000279 від 18.01.2018 завершено Одеською митницею ДФС лише 03 вересня 2018 року. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Враховуючи залишення без розгляду позову в частині визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС, спір про відшкодування відповідачем 1 шкоди носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пункт 1 ч. 1 ст. 4 КАС України надає визначення поняттю «адміністративна справа», відповідно до якого такою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Пункт 2 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлює, що публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг, або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Положення ч. 1 ст. 5 КАС України гарантують кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо така вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. При цьому вказаною процесуальною нормою встановлено перелік можливих позовних вимог, які забезпечують належний спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивачів. Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України до принципу диспозитивності у адміністративному судочинстві, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як видно з матеріалів справи (з урахуванням залишення позову без розгляд в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС), предметом розгляду в такій є виключно вимога про стягнення з Одеської митниці ДФС на користь позивача коштів на відшкодування шкоди. Однак, згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Зі змісту цієї норми випливає, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень в межах публічно-правових відносин; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції, а вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Класична інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом у рішенні по справі «Сокуренко і Стригун проти України» та згідно п.24 цього рішення полягає у такому: «Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». Дана правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). Згідно ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. З метою забезпечення кращого захисту прав, свобод фізичних та юридичних осіб в різних сферах суспільних правовідносин, здійснення якісного та неупередженого судочинства, належної організації діяльності судів України, запроваджено систему спеціалізації судів при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З цією метою процесуальними кодексами, зокрема, врегульовані питання щодо предметної підсудності спорів у всіх суспільних правовідносинах, які підлягають оскарженню в судовому порядку, тобто чітко визначено конкретні категорії справ, які має право розглядати суд певної юрисдикцію, що покладено в основу функціонування системи судочинства України. Тому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції. Враховуючи залишення без розгляду позову в частині визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС, спір про відшкодування Одеською митницею ДФС шкоди носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції, що такі вимоги слід вирішувати судом в порядку господарського судочинства. Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Виходячи з наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС коштів на відшкодування шкоди у розмірі 374 730,23 грн.. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ч. 4 ст. ст.229, ст. ст. 243, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року про закриття провадження щодо частини позовних вимог у справі № 260/152/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду з підстав, визначених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді М. А. Пліш Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 27 липня 2020 року.