Постанова 4876 № 904/278/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/278/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач) суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., секретар судового засідання: Вітко Г.С., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2020 ( суддя Красота О.І.) у справі №904/278/20 за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів в сумі 254 415,50 грн. ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" і просить суд стягнути штраф за несвоєчасну доставку вантажів в сумі 254 415,50 грн. та судовий збір. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач доставив позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв`язку із чим сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу складає 254 415,50 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2020 року по справі №904/278/20 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця", (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", (49038, м.Дніпро, вул.Дмитра Яворницького, 108, ЄДРПОУ 40081237) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310, ЄДРПОУ 00186520) 254 415,50 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 816,23 грн. Рішення обґрунтовано тим, що штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно зі статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. 2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2020 у справі №904/278/20 та ухвалити рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, стягнути з позивача понесені судові витрати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступне: - необґрунтованим є висновок суду про те, що збільшення термінів доставки по накладним не застосовується, оскільки цей висновок зроблений без врахування Інформаційного листа ВГСУ від 04.04.2012 року № 01-06/420/2012 «Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів. Висновок суду про правильність розрахунку штрафу спростовується тим, що у накладних міститься відмітка в графі 49 про збільшення терміну доставки згідно з п.2.9 Правил обчислення термінів доставки; - судом не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Cуду від 21.02.2020 року по справі № 910/1524/19, згідно якої сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею обчислюється, виходячи із даних щодо суми провізної плати; - також зауважує, що збитки від несвоєчасної доставки вантажів самого позивача - відсутні, однак, зазначена обставина не була оцінена судом першої інстанції. 3.Узагальнені доводи інших учасників справи. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2020 у справі № 904/278/20, в якому він просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного Господарського суду від 18.05.2020 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2020 у справі №904/278/20 та призначено до розгляду у судове засідання на 23.06.2020 року. 23.06.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.07.2020 року. В судовому засіданні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства. 21.07.2020 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2020 у справі № 904/278/20 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини. У липні 2019 року Відповідачем до станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці здійснено перевезення вантажу (кварцит), одержувачем яких являється Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ". Вказані перевезення оформлені залізничними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи: №33922642, 33925512, 33931445, 33931478, 33931528, 33931643, 33951146, 33966953, 33971821, 33974601, 33981333, 34013961, 34022798, 34022806, 34059360, 34059386, 34096974, 34099929, 34143016, 34145672, 34209999, 34233619, 34233643, 34235820, 34207712, 34207720, 34207779, 34278119. (а.с.18-67). Під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на зазначених залізничних накладних. Позивач вказує на те, що оскільки порушення термінів доставки, визначених статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу становлять від 3 до 8 діб, то це є підставою для нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. Сума штрафу, відповідно до розрахунку доданого до позовної заяви, складає 254 415,50 грн. (а.с.15-17).

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст. 916 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України). Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Матеріалами справи підтверджується, що позивач є одержувачем за всіма транспортними накладними, які є у матеріалах справи (а.с. 18-67). Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі-Правила) визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200, 150 км відповідно. Згідно з пунктом 1.2 Правил, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Пунктом 2.1 Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При цьому пунктом 2.4 Правил визначено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. В п.2.10. Правил визначено, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Відповідно до пункту 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантаж вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. Календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, у зв`язку із чим, сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу складає 254 415,50 грн. Зазначений у пункті 116 Статуту штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. З накладних вбачається, що вантаж було вивезено одержувачем (позивачем) впродовж доби після одержання відповідного повідомлення. Розрахунок позивача відповідає пункту 116 Статуту залізниць України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається. Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу. Стосовно доводу скаржника про неврахування місцевим господарським судом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.02.2020 року у справі №910/1524/19, колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Частиною першою статті 307 Господарського кодексу України встановлено обов`язок вантажовідправника сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату. Статтею 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства. За змістом пунктів 2, 3 розділу I Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, вбачається, що тарифи, збори та плати, наведені у цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування для всіх суб`єктів господарювання, які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом. Державні регульовані тарифи встановлюються, зокрема, на внутрішні вантажні перевезення, що здійснюються на лініях широкої та європейської колій загальної мережі залізниць України, користування вагонами і контейнерами перевізника, роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника. Пунктами 6, 11 розділу I Збірника тарифів визначено, що тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті від виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом №4 залізниць України; плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в розділі II цього Збірника. Для розрахунку плати за перевезення вантажів потрібно визначити належність вагона - перевізника, власний або орендований, у якому пред`являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему; при перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної для вагонів перевізника та вагонної складових плати (тарифу), що передбачено підпунктом 1.1.5 пункту 1.1 розділу II Збірника тарифів. Після встановлення номера тарифної схеми, що відповідає даному виду відправки та перевезенню, необхідно звернутись до таблиць розділу IV цього Збірника, в яких наведені базові ставки плати за перевезення відповідно до відстані перевезення (підпункт 1.1.11 пункту 1.1 розділу II Збірника тарифів). Отже, законодавцем передбачено встановлення державних регульованих тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, що зумовлює визначення плати за перевезення вантажу залізницею із застосуванням тарифних схем, що встановлені розділом IV "Ставки плати за перевезення" Збірника тарифів на перевезення вантажів. Пунктом 1.2 розділу IV Збірника тарифів передбачено, що плата за тарифними схемами визначається залежно від відстані перевезення, а, відтак, є провізною платою, що справляється перевізником за доставку вантажу залізницею до станції призначення. Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу є системою цінових ставок та правил їх застосування, за якими провадяться розрахунки за перевезення залізницями, тоді як збори - цінові ставки, за якими провадяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу. За змістом пункту 3 розділу I Збірника тарифів убачається, що поряд з платою за перевезення (провізною платою) державні регульовані тарифи також встановлюються на користування вагонами перевізника та роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника. Плата за користування вагонами та збори нараховуються за ставками, які діяли в ті дні, коли надавалися послуги, а додаткові витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, що не залежали від перевізника, нараховуються за ставками, що діють на дату виникнення цих витрат (пункт 9 розділу I Збірника тарифів). Отже, Статутом залізниць України та Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом визначено різновиди платежів, що сплачуються відправником вантажу на користь залізниці за перевезення вантажу до станції призначення, а саме тариф на перевезення вантажу як "провізна плата" за перевезення вантажу у вагонах перевізника, власному чи орендованих вагонах або перевезення вагонів у порожньому стані, що не включає вартості робіт і послуг залізниці, пов`язаних з перевезенням вантажу (суми зборів), а також "інші платежі", які включають збори за виконання робіт та надання послуг залізницею, пов`язаних з перевезенням вантажів (плата за користування вагонами перевізника, плата за проїзд провідників, плата за охорону та супроводження), та додаткові витрати під час перевезення вантажу, не передбачені тарифами та зумовлені причинами, що не залежать від залізниці як перевізника. Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено накладну як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем; відповідно до пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Додатком №1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком №2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів. Так, до накладної залізницею-перевізником вносяться відомості щодо провізної плати (графа 31), плати за проїзд провідника (графа 32), плати за охорону вантажу залізницею (графа 33), інших платежів, сплачених на станції відправлення (графи 35, 36, 37), а також усього суми платежів, сплачених відправником (графа 34). Відтак, у графі 34 залізничної накладної відображається загальна сума платежів, сплачених відправником на користь залізниці та зазначених у графах 31-33, 35-37 такого перевізного документа, у тому числі провізної плати як плати за перевезення, та зборів за роботи і послуги, надані залізницею під час перевезення вантажу. Законодавцем розмежовано поняття "провізна плата", яка є регульованим державою тарифом за надання залізницею послуг з перевезення вантажів, та "інші платежі", що справляються за надання (виконання) інших, пов`язаних з перевезенням послуг і робіт. Пунктом 116 Статуту залізниць України визначено шкалу розрахунку штрафу, що підлягає до сплати залізницею одержувачу вантажу за порушення термінів його доставки, розмір якого залежить від кількості прострочених діб доставки вантажу та розраховується у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, сплаченої відправником на користь залізниці-перевізника. Тобто сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею обчислюється, виходячи із даних щодо суми провізної плати, зазначеної у конкретній залізничній накладній (графа 31), на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу залізничним транспортом, що узгоджується з приписами частини третьої статті 313 Господарського кодексу України, пунктів 6, 23 Статуту залізниць України, пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів. З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював розрахунок штрафу виходячи з суми провізної плати, вказаної в графі 31 кожної конкретної залізничної накладної (а.с. 15-17), а отже, висновок місцевого господарського суду щодо правильності розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, наданого позивачем, відповідає правовим позиціям, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/1524/19, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №910/141666/18, а відтак посилання скаржника на ігнорування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду є недоречним. Стосовно ствердження скаржника про те, що висновок суду про правильність розрахунку штрафу спростовується відміткою у накладних в графі 49 про збільшення терміну доставки згідно з п.2.9 Правил обчислення термінів доставки колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у накладних №33922642, 33925512, 33931445, 33931478, 33931528, 33931643, 33951146, 33966953, 33971821, 33974601, 33981333, 34013961, 34022798, 34022806, 34059360, 34059386, 34096974, 34099929, 34209999, 34233619, 34233643, 34235820, 34207712, 34207720, 34207779, з урахуванням приписів пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, наявні відмітки в графі 49 накладних про затримку вагонів та про продовження термінів доставки вантажу. Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Пунктом 6 Статуту визначено накладну як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем; відповідно до пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Додатком № 1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком № 2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів. Згідно із статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів. Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №

334. За приписами частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з частиною 1 статті 231 ГК законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш, ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні. Відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника або інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Водночас слід відзначити, що перелік причин затримки, визначених у пункті 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, не є вичерпним. Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Згідно з пунктом 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби. Отже, наведені норми покладають обов`язок на відповідача у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу. Колегією суддів встановлено, що у зазначених вище залізничних накладних, з урахуванням приписів пункту 2.9 Правил, наявні відмітки в графі 49 про тривалість затримки та зазначені документи залізниці, на підставі яких затримка здійснена (акт). Разом з тим, наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов`язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантаж для збільшення терміну доставки вантажу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №910/6762/19, від 12.03.2020 у справі №905/912/19, від 02.12.2019 у справі №910/3745/19. Отже, виходячи із приписів Правил складання актів, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці. Колегією суддів встановлено, що жодних актів, на які міститься посилання у накладних (графа 49 - відмітки залізниці), які могли б засвідчувати причини затримки вантажів та підтверджувати відсутність вини залізниці, відповідачем суду не надано. Також відповідачем не надано жодного доказу, який би підтвердив, що за такими накладними саме відправником або одержувачем допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу. Враховуючи викладене, правильним є висновок суду про те, що збільшення терміну доставки по вищевказаним накладним не застосовується. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, про те що судом першої інстанції не була оцінена обставина щодо наявності збитків від несвоєчасної доставки вантажу, оскільки недотримання вимог Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 116 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 116 Статуту залізниць України, стягується із залізниці незалежно від наявності збитків.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду. Порушено право позивача на своєчасну доставку вантажів.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2020 у справі № 904/278/20 винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

10. Судові витрати. Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2020 у справі № 904/278/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст складено 27.07.2020 року. Головуючий суддя Л.М. Білецька Судді Ю.Б. Парусніков Т.А. Верхогляд