Постанова 4870 № 914/274/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" липня 2020 р. Справа №914/274/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Кордюк Г.Т. суддів Кравчук Н.М. Мирутенка О.Л. Секретар судового засідання Матіїшин Х.В. розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комбінат міського господарства", б/н від 28.04.2020 (вх. №01-05/1637/20 від 14.05.2020), на рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2020 (повне рішення складено 31.03.2020) у справі №914/274/20 (суддя Галамай О.З.) за позовом Фізичної особи-підприємця Дмитрах Олега Львовича, м. Трускавець до відповідача: Комунального підприємства "Комбінат міського господарства", м. Дрогобич про стягнення 218 565, 91 грн. За участю представників від: позивача: Івашків Ю.В. - адвокат; відповідача: не з`явились; ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Дмитрах Олег Львович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" 262 568, 94 грн., з яких: 243 140, 43 грн. - заборгованість за надані послуги з врахуванням інфляції, 17 506, 41 грн. - 3% річних та 1 922, 10 грн. - пеня. Підставою для звернення з даним позовом слугувало неналежне невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором про закупівлю №15-1/02/18 від 15.02.2018 та договорами поставки №060116 від 05.01.2016 та №080418 від 06.04.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.02.2020 роз`єднано позовні вимоги у справі № 914/34/20 та виділено у самостійні провадження позовні вимоги за договором про закупівлю № 15-1/02/18 від 15.02.2018 та договором поставки № 080418 від 06.04.2018. Предметом позову у даній справі є стягнення з Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" на користь Фізичної особи-підприємця Дмитраха Олега Львовича 218 565, 91 грн., з яких: 172 118, 40 грн. - основний борг, 14 729, 02 грн. - 3% річних та 31 718, 49 грн. - інфляційні втрати. Підставою позову у даній справі є неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором про закупівлю № 15-1/02/18 від 15.02.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.03.2020 у справі №914/274/20 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" на користь Фізичної особи - підприємця Дмитраха Олега Львовича 218 565, 91 грн., з яких: 172 118, 40 грн. основного боргу, 31 718, 49 грн. інфляційних втрат, 14 729, 02 грн. 3% річних та 3 278, 49 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 337 118,40 грн. та сплати відповідачем лише 165 000 грн., позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 172 118, 40 грн. основної заборгованості. Окрім того, перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування сум, заявлених до стягнення, судом встановлено, що вимоги про стягнення 31 718, 49 грн. інфляційних втрат та 14 729, 02 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2020 у справі №914/274/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу відповідач зазначає, що видаткові накладні, які є підставою для стягнення заборгованості, з боку відповідача скріплені підписом невідомої особи, яка нібито отримала товар ( відсутні вказівка на посаду, ПІБ особи, що підписала видаткові накладні). Будь-яких інших документів, які б засвідчували факт здійснення поставки товару на користь відповідача, позивачем не надано. Окрім того, всупереч умовам договору, позивачем не надано відповідачу ні рахунку на оплату товару, ні акту приймання-передачі товару, ні товаро-транспортних накладних, ні документів про якість товару, що згідно з п.6.2.3. Договору є безумовною підставою для відмови відповідача від оплати за отриманий товар. З огляду на наведене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову та стягнення з нього на користь позивача заборгованості за договором, а також 3% річних та інфляційних втрат відсутні. 10.07.2020 до суду від Фізичної особи-підприємця Дмитрах Олега Львовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2020 у справі №914/274/20 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що стверджуючи, що видаткові накладні, які є підставою для стягнення заборгованості, скріплені підписом невідомої особи, відповідач не оспорює факту їх скріплення печаткою підприємства та не заперечує факту поставки йому товару за договором. Видаткові накладні надавались позивачем на підпис відповідачу та повертались з наявним підписом та печаткою. З частини видаткових накладних вбачається, що вони підписувались Красуляком В.С., який був головою тендерного комітету відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреністю та відгуком. Відтак, на переконання позивача, наявні в матеріалах справи видаткові накладні є належними доказами, які фіксують факт здійснення господарських операції та є підставою для покладення на відповідача обов`язку по проведенню розрахунків за отриманий товар. Окрім того, позивач зазначає, що умовами договору передбачено, що і доставка товару і розрахунки за отриманий товар здійснюються саме на підставі видаткових накладних, а не інших документів, а передання товарно-транспортних накладних договором не передбачено. Водночас, відповідач не звертався до позивача з вимогами надати будь-які документи чи з відмовою оплачувати за поставлений товар у зв`язку з відсутністю документації Відтак, позивач вважає, що доводи відповідача спрямовані на ухилення від виконання договірних зобов`язань. Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2 500 грн. Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/274/20 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" на рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2020 у справі №914/274/20 залишено без руху та зобов`язано апелянта надати суду протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі. 01.06.2020 до суду від Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" поступила заява, до якої скаржником додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі (платіжне доручення №2114 від 29.05.2020 на суму 4 917,74грн.). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" на рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2020 у справі №914/274/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 20.07.2020. В судове засідання прибув представник позивача. Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. 20.07.2020 на електронну адресу суду від Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" поступило клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Відповідно до ч.8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. Оскільки клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не містять кваліфікованого цифрового підпису, що підтверджується довідкою провідного спеціаліста відділу документального забезпечення Західного апеляційного господарського суду, суд не оцінює таке як належно підписаний документ та не розглядає вказане клопотання. Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях. Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України. Оскільки відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2020 у справі №914/274/20 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення. Окрім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 2 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу та надав суду копію акту №9-08/04/19 від 08.07.2020 прийому-передачі наданої правової допомоги у справі №914/274/20. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне: Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2018 ФОП Дмитрах Олег Львович (постачальник) та КП "Комбінат міського господарства" (замовник) уклали договір про закупівлю №15-1/02/18 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар - Код національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 14210000-6 - гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (щебінь, відсів, гравій, пісок), а саме, Лот № 1 Щебінь, а замовник - прийняти і оплатити такий товар. Сума договору становить Лот № 1 - 590 400 грн. у тому числі ПДВ 98 400, 00 грн. (п. 3.1 Договору). Згідно з п. 4.1 Договору оплата проводиться після поставки товару та пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару, видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі товару, з відтермінуванням платежу до 30 днів з дня отримання товару замовником. Датою поставки товару вважається дата його отримання замовником та оформлення видаткової накладної на товар (п. 5.1 Договору). Цей договір вважаться укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків до повного його виконання (п. 10.1 Договору). Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток. Окрім того, сторонами підписано технічну специфікацію № 1 на поставку щебеню на суму 590 400 грн., яка є додатком до Договору. На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 337 118, 40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № РН-0000058 від 20.02.2018 на суму 214 315, 20 грн. та № РН-0000059 від 22.02.2018 на суму 122 803, 20 грн., підписаними представниками двох сторін та скріпленими відтисками їх печаток, в яких міститься посилання на рахунки фактури № СФ-0000045 та № СФ-000004, відповідно, а також Договір. До кожної видаткової накладної позивачем надано суду рахунки-фактури № СФ-0000045 від 20.02.2018 на суму 214 315, 20 грн. та № СФ-0000046 від 22.02.2018 на суму 122 803, 20 грн., в яких містяться посилання на Договір. Відповідачем здійснено часткові оплати товару на загальну суму 165 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками про рух коштів позивача. В призначеннях платежів міститься посилання на рахунок № 45 та видаткову накладну № РН-0000058 від 20.02.2018. З метою досудового врегулювання спору позивачем скеровувались на адресу відповідача претензії №22/04 від 26.04.2019 та №4/12 від 09.12.2019 про сплату заборгованості. Однак такі залишені відповідачем без задоволення. Вказані обставини слугували підставою для звернення ФОП Дмитрах Олега Львовича до Господарського суду Львівської області з позовом у даній справі про стягнення з КП "Комбінат міського господарства" 218 565, 91 грн., з яких: 172 118, 40 грн. - основний борг за Договором, 14 729, 02 грн. - 3% річних та 31 718, 49 грн. - інфляційні втрати. Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне: Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 статті 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з п. 4.1 Договору оплата проводиться після поставки товару та пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару, видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі товару, з відтермінуванням платежу до 30 днів з дня отримання товару замовником. Датою поставки товару вважається дата його отримання замовником та оформлення видаткової накладної на товар (п. 5.1 Договору). Наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними та скріпленими відтисками печаток сторін без жодних зауважень та застережень, підтверджено факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 337 118,40 грн. Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок відповідач оплатив поставлений позивачем товар на загальну суму 165 000, 00 грн. Доказів виконання зобов`язань перед позивачем на суму 172 118, 40 грн. відповідач суду не надав. З приводу твердження апелянта про те, що видаткові накладні підписані з боку відповідача невідомою особою, а позивачем не надано інших документів, які б засвідчували факт здійснення поставки товару на користь відповідача, колегія суддів зазначає наступне: Відповідно до визначень термінів, що міститься в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( в редакції, чинній на момент здійснення спірних поставок) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"( в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. При цьому, колегія суддів зазначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію (в первинних документах), зокрема відсутність зазначення посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, за наявності на документі підпису матеріально-відповідальної особи, відомостей про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, не є підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулась, за умови, що достовірність здійснення господарських операцій за такими первинними документами підтверджена іншими належними доказами у справі. Відтак, відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі КП «Комбінат міського господарства» у здійсненні господарської операції за цими накладними (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17). Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі № 915/878/16. Відповідачем не доведено факту протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі. Окрім того, наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать про те, що відповідачем частково оплачено товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000045 від 20.02.2018, що свідчить про його обізнаність щодо поставки йому позивачем товару та схвалення дій щодо його прийняття. Водночас, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту неотримання товару. З приводу посилання апелянта на те, що всупереч умовам договору, позивачем не надано відповідачу інших документів (рахунку на оплату товару, акту приймання-передачі товару, товаро-транспортних накладних, документів про якість товару) колегія суддів зазначає, що за змістом п.п.4.1.,5.1. Договору поставка товару та розрахунки за нього здійснюється на підставі видаткових накладних. Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Тому відсутність в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, не може бути підставою для спростування факту здійснення господарських операцій між сторонами, враховуючи, що предметом укладених Договорів є саме поставка товару, а не транспортні послуги. Покликання апелянта на те, що ним не отримано рахунків на оплату товару судом оцінюється критично оскільки у підписаних сторонах видаткових накладних № РН-0000058 від 20.02.2018 та № РН-0000059 від 22.02.2018 міститься посилання на рахунки фактури №СФ-0000045 та № СФ-0000046, відповідно, позивачем надано суду вказані рахунки-фактури, а наявними в матеріалах справи банківськими виписками про рух коштів позивача підтверджується здійснення позивачем оплати, зокрема, на підставі рахунку № 45 від 20.02.2018 (Т.1., а.с. 74). Крім цього, суду не надано доказів звернення відповідача до позивача з вимогами про надання будь-яких документів, відмови відповідача від прийняття та оплати товару через відсутність документації щодо якості товару. Враховуючи викладене вище в сукупності, судова колегія дійшла висновку про отримання відповідачем продукції згідно видаткових накладних, долучених до матеріалів справи, здійснення часткової оплати за даними накладними і наявність заборгованості в сумі 172 118,40 грн., про стягнення якої прийнято оскаржуване рішення. Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши надані позивачем розрахунки позовних вимог, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 14 729,02 грн. 3% річних та 31 718,49 грн. інфляційних втрат. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2020 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України. Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2 500 грн. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно із частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. В матеріалах справи наявні подані позивачем: - договір про надання правової допомоги ( професійної правничої допомоги) №8/04 від 24.04.2020, укладений між ФОП Дмитрахом О.Л. та Адвокатським об`єднанням "Івашків і Партнери", відповідно до п.1.3. якого правова допомога надається адвокатом шляхом представництва прав та інтересів клієнта в Господарському суді Львівської області та за необхідності в судах апеляційної та касаційної інстанцій у справі за позовом клієнта до КП "Комбінат міського господарства" про стягнення заборгованості за договорами про закупівлю №15-1/02/18 від 15.02.2018 та договорами поставки №060116 від 05.01.2016 та №080418 від 06.04.2018. Пунктом 3.4. договору сторони погодили розмір гонорару за надання правової допомоги в розмірі 1000 грн. за годину роботи адвоката; - ордер серія ВС №1018618 від 08.07.2020, виданий АО "Івашків і Партнери" на надання правової допомоги ФОП Дмитрах О.Л. у Західному апеляційному господарському суді адвокатом Івашків Ю.В.; - акт №9-08/04/19 від 08.07.2020 прийому-передачі наданої правової допомоги за договором №8/04 від 24.04.2020 у справі №914/274/20 на суму 2500 грн., в якому сторонами зафіксовано вид наданих юридичних послуг та кількість затрачених годин, а саме: ознайомлення із апеляційною скаргою (0 год. 15 хв.); складення та подання відзиву на апеляційну скаргу (2 год. 15 хв.), всього - 2 год. 30 хв. З матеріалів справи вбачається, що відзив на апеляційну скаргу підписаний представником ФОП Дмитрах О.Л. - адвокатом Івашків Ю.В. Відповідно до ч.ч.4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №902/347/18. Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із апеляційним розглядом справи, не надходило. Зважаючи на все викладене вище в сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 500грн. судових витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, - Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2020 у справі №914/274/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" - без задоволення.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, 15, ідентифікаційний код 32300054) на користь Фізичної особи-підприємця Дмитраха Олега Львовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. На виконання постанови Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

5. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України. Головуючий суддя Кордюк Г.Т. Суддя Кравчук Н.М. Суддя Мирутенко О.Л. Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.07.2020