Постанова КЦС ВС № 693/1065/19

Постанова Іменем України 15 липня 2020 року м. Київ справа № 693/1065/19 провадження № 61-22508св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Жашківського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Іванова Л. В., стягувач - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Руденко Ю. О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року у складі судді Пічкура С. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренка Ю. В., Храпка В. Д., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та рішень судів У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив замінити стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 52129756 (про стягнення аліментів із заявника на утримання сина ОСОБА_3 ) та зобов`язати головного державного виконавця Жашківського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Жашківський РВ ГТУЮ у Черкаській області) винести постанову про заміну сторони виконавчого провадження. На обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2003 року ухвалено утримувати із ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно на користь ОСОБА_2 , яка є законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту набрання рішенням законної сили та відкриття державним виконавцем виконавчого провадження про стягнення аліментів, законний представник набуває статус стягувача і має право отримувати та розпоряджатися коштами, що призначені для утримання неповнолітньої дитини. З 12 травня 2019 року син заявника ОСОБА_3 набув повну цивільну дієздатність, оскільки йому виповнилась 18 років і тому він є правонаступником діючого стягувача ОСОБА_2 та стороною відповідного виконавчого провадження. Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження залишено без задоволення. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сторона виконавчого провадження, зокрема стягувач ОСОБА_2 , з виконавчого провадження не вибувала, а тому немає підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 12 листопада 2019 року ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 , на користь якої заявник сплачує аліменти, не вибувала із виконавчого провадження, інших обставин, які б свідчили про неможливість її участі у виконавчому провадженні, судом не встановлено, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 . Крім того, дитині, на утримання якої було стягнуто судом аліменти, вже виповнилось 18 років, а тому стягнення таких періодичних платежів підлягає припиненню. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій формально підійшли до розгляду справи та позбавили конституційного права ОСОБА_3 отримати в законному порядку майно, що належить йому відповідно до закону. Заміна сторони у виконавчому провадженні може відбуватися не тільки на підставі статті 55 ЦПК України та глави 47 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), але й на підставі статті 179 Сімейного кодексу України (далі - СК України), відповідно до якої кошти, що одержані на утримання дитини, є її власністю і дитина має право розпоряджатися цими коштами. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року). Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Статтею 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно з частинами першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. З огляду на викладені норми закону правонаступництво у виконавчому провадженні означає перехід прав і обов`язків сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) від однієї особи (правопопередника) до іншої особи (правонаступника), у зв`язку з правонаступництвом у матеріальних правовідносинах. Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України). Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Звертаючись із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, ОСОБА_1 просив замінити стягувача у виконавчому провадженні про стягнення аліментів у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , на користь якого стягуються аліменти, досяг повноліття. Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що підстави переходу права вимоги за рішенням суду про стягнення аліментів до ОСОБА_3 відсутні, оскільки правонаступництва у цих правовідносинах не відбулося. Досягнення дитиною повноліття, її право на самостійне одержання коштів та самостійне розпорядження ними не є підставами для такого правонаступництва без дотримання передбаченої статтею 442 ЦПК України та частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» умови вибуття сторони виконавчого провадження. Згідно із статтею 129 Конституції України та статті 2 ЦПК України однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. За змістом статті 129-1 ЦПК України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Статтею 18 ЦПК України визначено обов`язковість судового рішення. У контексті положень статей 129, 129-1 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 2, 18 ЦПК України виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі. У пункті 40 рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Європейський суд з прав людини зазначав, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті

6. Верховний Суд виходить з того, що судове рішення є актом судового розгляду справи, його метою є досягнення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, воно є обов`язковим до виконання. У резолютивній частині рішення суду знаходить відображення присуд суду, оскільки викладено висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог. Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2003 року ухвалено утримувати аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17 листопада 2003 року і до повноліття дитини, але не менше встановленого законом мінімуму. Отже, на підставі рішення суду виникло правовідношення, в якому ОСОБА_4 зобов`язана утримувати неповнолітнього сина ОСОБА_5 за встановлених судом умов, визначених відповідно до закону. Посилання заявника на те, що заміна сторони у виконавчому провадженні має відбуватися на підставі статті 179 СК України, є безпідставним з огляду на таке. Відповідно до статті 179 СК України самостійне отримання аліментів неповнолітньою дитиною є її правом. ОСОБА_3 не звертався до суду за захистом своїх прав. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України встановлено такий спосіб утримання дитини батьками, як сплата аліментів за рішенням суду одним із батьків на користь іншого з батьків, з ким проживає дитина. Згідно з частиною першою статті 6 СК України передбачено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Тому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, ОСОБА_3 досяг повноліття, і стягнення періодичних платежів щодо виплати аліментів має припинитися. Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які надали належну оцінку всім обставинам справи, а зводяться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко