Ухвала КАС ВС № 480/2521/19

УХВАЛА 23 липня 2020 року м. Київ справа № 480/2521/19 адміністративне провадження № К/9901/17679/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 480/2521/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати п. 1 Наказу № 1013 від 10 червня 2019 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Конотопського відділу поліції" про накладання на старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 Конотопського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 214 о/с "По особовому складу" від 11 червня 2019 року щодо звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 Конотопського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, з 11 червня 2019 року; - поновити позивача на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 Конотопського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з компенсацією заробітної плати за час вимушеного прогулу з 11 червня 2019 року до дня поновлення на роботі. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, у задоволені позову відмовлено. Слід зазначити, що судом першої інстанції справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 10 червня 2019 року № 1013 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни та наказ від 11 червня 2019 року по особовому складу № 214 про звільнення його зі служби в поліції з посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 Конотопського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області прийняті у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію», Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року N 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» та відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, відтак є правомірними та не підлягають скасуванню, а тому підстави для задоволення позову відсутні. У поданій касаційній скарзі позивач, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ст. 13 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України). Згідно ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас п. 2 ч. 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Згідно п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Наведені обставини свідчать, що спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, справа є незначної складності. У поданій касаційній скарзі позивач зазначає, що вона має фундаментальне та виняткове значення, однак при цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або фундаментального значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Також, посилання скаржника на те, що розгляд даної справи становить значний суспільний інтерес, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наявність «суспільного інтересу» як обставина, яка може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями як-от: 1) суспільна значущість, тобто вплив на права не окремої людини, а спільноти індивідуумів, які можуть стверджувати, що мають охоронюваний законом інтерес щодо предмета спору (кількісний критерій); 2) інтенсивність втручання в сферу реалізації законного інтересу, тобто встановлення певних обтяжень для групи осіб майнового чи немайнового характеру, пов`язаних із предметом позову, та, переважно, але не винятково, триваючий характер дії таких обтяжень або обмежень у реалізації прав щодо певного суспільного блага (якісний критерій). У світлі обставин цієї справи та з обґрунтувань касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав, які б дозволили стверджувати, що вона становить значний суспільний інтерес. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судовому рішенні судів першої та апеляційної інстанції обставинами справи не дає підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Посада публічної служби, яку обіймав позивач (старший сержанти поліції, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 Конотопського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області) та у зв`язку з проходженням служби на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу ч. 2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України. Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 480/2521/19. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов