Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/6/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 23 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , за участю: секретаря судового засідання: Ткач В.В., представників позивача: Збавитель Ю.О., Ромащук В.М. представника відповідача: Тимошевська Ю.Й. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року (рішення прийнято у м. Вінниці, повний текст рішення складено 17.03.2020, час його прийняття не зазначено) у справі за адміністративним позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Центральна" Концерну "Військторгсервіс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

1. У грудні 2019 року Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Центральна" Концерну "Військторгсервіс" звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0007783306 від 16.12.2019 та №0007803306 від 16.12.2019.

2. У обґрунтування позову, позивач зазначив, що за результатами планової виїзної документальної перевірки Вінницької філії "Військторгсервіс" відповідачем складено акт №778/0515/35123573 від 14.11.2019, яким зафіксовано порушення п. п. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а також п.п. 1.4, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України. На підставі виявлених порушень відповідачем 16.12.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення №0007783306, яким до позивача в порядку п. 127.1 ст. 127 ПК України застосовано штрафні санкції в сумі 909004,38 грн, а також №0007803306, яким до позивача в порядку п. 127.1 ст. 127 ПК України застосовано штрафні санкції в сумі 64065,66 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. 3.1. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0007783306 від 16.12.2019 та №0007803306 від 16.12.2019. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Скаржник, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 4.1. Скаржник апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що, якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент сплачує з порушенням передбаченого ст. 168 ПК строку суму податку, застосуванню підлягає стаття 126 Кодексу. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати. Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі ст. 127 ПК. 4.2. При цьому, розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосувань збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Кодексу, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Судом встановлено, що в період з 25.10.2019 по 07.11.2019 посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку Вінницької філії "Військторгсервіс".

6. За результатами даної перевірки складено Акт №778/0515/35123573 від 14.11.2019, у висновках якого встановлено порушення позивачем п.п. 168.1.4, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 "е", п. 176.2 "а" ст. 176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 30.06.2019 в загальній сумі 1212135,56 грн, а також військового збору в сумі 88657,46 грн.

7. Не погоджуючись із висновками перевірки, 28.11.2019 позивачем подано заперечення на акт №778/0515/35123573 від 14.11.2019.

8. За наслідками розгляду заперечень позивача, Головне управління ДПС у Вінницькій області внесло зміни до п.п. 3.1.4.1, абз. 5 акту перевірки №778/0515/35123573 від 14.11.2019, виклавши його в іншій редакції, зокрема зазначивши, що початкове кредитове сальдо станом на 01.01.2017 складає 63972,59 грн (відповідно до акту попередньої планової перевірки №465/1401/35123573 від 23.05.2017).

9. На підставі встановлених перевіркою порушень, відповідачем 16.12.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення №0007783306, яким до позивача в порядку п. 127.1 ст. 127 ПК України застосовано штрафні санкції в сумі 909004,38 грн, а також №0007803306, яким до позивача в порядку п. 127.1 ст. 127 ПК України застосовано штрафні санкції в сумі 64065,66 грн.

10. Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

11. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування позивачем податків (ПДФО та військового збору) за період з 01.01.2017 по 30.06.2019, а не факт неперерахування ПДФО та військового збору (ненарахування, неутримання), тому за вказане порушення штрафні санкції, визначені п. 127.1. ст. 127 ПК України не застосовуються.

12. Також вказав, що підвищенні розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, тому застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні. Контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 50% та 75% суми податку, що була несвоєчасно перерахована до бюджету, однак, відповідачем не надано суду доказів прийняття податкового повідомлення-рішення, яким позивачу була б збільшена сума грошового зобов`язання за платежами податок на доходи фізичних осіб та військового збору двічі протягом року, що передував прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення. Це вказує на необґрунтованість застосування санкцій, визначених за порушення, яке полягає у ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податку на доходи фізичних осіб взагалі, та ще й як за порушення, що здійснені втретє.

13. Відповідач вважає, що приписами ст.127 ПК України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі й на податкового агента, саме за несплату (неперерахування податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідальність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням. Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушенні є повторюваність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень. ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Відповідно до визначення термінів, наведених у ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

15. Пункт 162.1 ст. 162 ПК України визначає, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (п.п. 162.1.1); фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п.п. 162.1.2); податковий агент (п.п. 162.1.3).

16. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує ст. 168 ПК України, п. 168.1, якої передбачає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

17. Відповідно до п.п. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

18. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

19. Для цілей цього розділу та п. 54.2 ст. 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

20. Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

21. Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 ПК України).

22. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України), тобто у строки вказані у ст. 168 ПК України. V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

23. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач, притягуючи позивача до відповідальності, неправомірно застосовано штрафні санкції передбачені ст. 127 ПК України, оскільки в даному випадку в діях позивача не вбачається повторності, позаяк вказані порушення податкового законодавства виявлені однією перевіркою, а відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень визначено розмір штрафу на підставі ст. 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі, нараховано з ознаками повторності та як за такі, що здійснені втретє. В даному випадку існує одне триваюче порушення щодо несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб, відповідальність за яке передбачена ст. 126 ПК України, а тому застосування санкцій, визначених за порушення, яке полягає у ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податку на доходи фізичних осіб взагалі, та ще й як за порушення, що здійснені втретє, є необґрунтованим.

24. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з урахуванням такого.

25. Положення ПК України чітко визначають момент узгодження грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов`язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.

26. Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 ПК України, яка серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (ст. 126 ПК України) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (ст. 127 ПК України).

27. Відповідно до ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

28. Вказане правопорушення полягає у виконанні платником податків обов`язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання після закінчення встановлених ПК України строків їх сплати, тобто таке порушення може мати місце, якщо контролюючий орган встановить, що платник податків сплатив узгоджене грошове зобов`язання, але несвоєчасно.

29. Згідно зі ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

30. Відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов`язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов`язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. В тому випадку, коли аналогічні дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

31. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку в діях позивача не вбачається повторності, оскільки вказані порушення податкового законодавства виявлені однією перевіркою, а відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень визначено розмір штрафу на підставі ст. 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі, нараховано з ознаками повторності та як за такі, що здійснені втретє.

32. Крім того, згідно із положеннями п. 115.1 ст. 115 ПК України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

33. У даному випадку існує одне триваюче порушення щодо несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб, відповідальність за яке передбачена ст. 126 ПК України, а тому застосування санкцій, визначених за порушення, яке полягає у ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податку на доходи фізичних осіб взагалі, та ще й як за порушення, що здійснені втретє, на переконання суду, є необґрунтованим.

34. З огляду на викладене, відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції, передбачені ст. 127 ПК України, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасував їх.

35. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

36. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

37. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

38. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

39. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

41. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 24 липня 2020 року. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.