Постанова 4856 № 560/1728/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1728/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 23 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. , за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , третя особа - Дочірнє підприємство "Західдорвибухпром" ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною, визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною відмови в призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, визнання незаконним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного фонду України №221250001212 від 31.10.2019 року. Позивач просила зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати їй періоди роботи на посадах майстра- з 24 вересня 2009 року по 12 вересня 2010 року, виконувача обов`язків виконроба -з 13 вересня 2010 року по 12 вересня 2011 року, майстра гірничого- з 13 вересня 2011 року по 18.10.2019 року Хмельницької дільниці бурово - вибухових робіт та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 18.10.2019 року. Крім того, позивач просила допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць та встановити судовий контроль за виконанням рішення. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Пенсійного фонду України №221250001212 від 31.10.2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по Списком №2. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи на посадах майстра з 24 вересня 2009 року по 12 вересня 2010 року, виконуючої обов`язки виконавця робіт з 13 вересня 2010 року по 12 вересня 2011 року, майстра гірничого з 13 вересня 2011 року по 18.10.2019 року Хмельницької дільниці бурово - вибухових робіт, призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №2 з 18.10.2019 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-1V. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць. В решті позову про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати протягом місяця суду звіт про виконання рішення суду - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУПФУ в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим порушує питання про про його скасуванні з прийняттям нового рішення про відмову у позові. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що підстав для призначення позивачці пільгової пенсії за Списком №2 у віці 52 роки немає у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Зазначає, що підстави для врахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 24.09.2009 року по 12.09.2010 року, з 13.09.2011 року по 26.10.2018 року на посаді майстра гірничого та з 13.09.2010 року по 12.09.2011 року на посаді виконуючої обов`язки виконавця робіт відсутні, оскільки згідно наданих документів (наказу № 76-К від 20.09.2010 року та наказу № 68/2-к від 06.09.2011 року) позивач додатково суміщала виконання обов`язків за посадою завідувача складом вибухових матеріалів, яка не передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №

461. Скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково визначено роботу позивачки на посаді завідувача складом ВМ як роботу за сумісництвом, оскільки сумісництво передбачає укладення двох трудових договорів. Судом не взято до уваги, що згідно наказу №76-к від 20.09.2010 позивачку звільнено з посади майстра Хмельницької дільниці БВР та призначено виконуючою обов`язки виконроба дільниці з оплатою праці згідно штатного розпису з виконанням обов`язків завідуючого складом ВМ з оплатою 50% окладу. Відповідно до наказу №68/2-к від 06.09.2011 позивачку з 13.09.2011 переведено майстра гірничого з оплатою згідно штатного розпису та доручено виконання обов`язків зав.складом вибухових матеріалів з оплатою 50% посадового окладу зав.складом. Встановлений відсоток оплати праці, записи в трудовій книжці та копії первинних документів, вказує скаржник, свідчать про роботу позивачки в межах одного трудового договору на посаді, яка не є пільговою, тобто , мало місце суміщення професій, а відтак, вона не могла виконувати роботу виконроба та майстра протягом 80% робочого часу, як це передбачено п.2 Порядку

383. Пенсійний орган також звертає увагу на дискреційні повноваження щодо призначення пенсії, чого не врахував суд першої інстанції при вирішенні спору. У відзиві ОСОБА_1 вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Суд у даній справі встановив такі обставини. 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку. До заяви ОСОБА_1 додала необхідний пакет документів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №221250001212 від 31.10.2019 ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Листом від 07.11.2019 №36421/03 відповідач повідомив позивача про результати розгляду заяви про призначення пенсії і зазначив, що підстави для врахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи на посаді майстра з 24 вересня 2009 року по 12 вересня 2010 року, виконувача обов`язків виконавця робіт з 13 вересня 2010 року по 12 вересня 2011 року, майстра гірничого з 13 вересня 2011 року по 18.10.2019 року Хмельницької дільниці бурово - вибухових робіт відсутні, оскільки згідно наданих документів ОСОБА_1 додатково суміщала виконання обов`язків за посадою завідувача складом вибухових матеріалів, яка не передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461. Крім того, зазначена посада не підлягала атестації згідно наказу від 08.09.2008 року №50, а згідно наказу від 01.06.2012 року №27 завідувачу складу вибухових матеріалів не підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №2. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 35 років 8 місяців 12 днів, пільговий стаж роботи відсутній. Вважаючи право на пенсійне забезпечення порушеним, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що пільговий стаж ОСОБА_1 по Списку № 2 підтверджений належним чином, а тому рішення про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Отже, на час звернення з заявою до пенсійного органу позивачці потрібно мати не менше 8 років стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383). Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України. Судом встановлено, що згідно записам трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 23.09.1985, на підставі наказу №128-к від 21.09.2009 року позивач призначена майстром Хмельницької дільниці БВР з виконанням обов`язків завідуючої складом, відповідно до запису №12 від 13.09.2010 (наказ №76-к від 20.09.2010) позивача переведено на посаду в.о. виконроба з виконанням обов`язків завідуючої складом вибухових матеріалів, та згідно запису №13 від 13.09.2011 на підставі наказу №68/2-к від 16.09.2011 ОСОБА_1 переведено на посаду майстра гірничого Хмельницької дільниці БВР. Дані аналогічного змісту містяться також у особовій картці працівника - ОСОБА_1 від 04.01.2016, довідці уточнюючий характер роботи № 10 від 26.10.2018 виданої Дочірнім підприємством "Західдорвибухпром" ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", довідці про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій за результатами атестації робочих місць за умовами праці № 283 виданої 18.10.2019 Дочірнім підприємством "Західдорвибухпром" ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" та довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній виданій Дочірнім підприємством "Західдорвибухпром" ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" 26.10.2018 №9. Судом також встановлено, що на вказаних посадах ОСОБА_1 працювала повний робочий день, їй була нарахована та виплачена заробітна плата, що підтверджується відомостями про нараховану та виплачену заробітну плату згідно даних персоніфікації з 1 липня 2000 року. Згідно довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій за результатами атестації робочих місць за умовами праці № 283 від 18.10.2019 року, виданої Дочірнім підприємством "Західдорвибухопром" ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пільгову пенсію, зараховано такі періоди : 1. з 24 вересня 2009 року - до 12 вересня 2010 року з 13 вересня 2011 року - до даного часу робота на посаді майстер гірничий ДП "Західдорвибухопром" 2.з 13 вересня 2010 року - до 12 вересня 2011 року робота на посаді в.о. виконавця робіт ДП "Західдорвибухопром" Згідно д пп.2 п.2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначена робота дає право на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку за рахунок коштів ДП "Західдорвибухопром" . Довідкою також підтверджено, що на вказаних посадах ОСОБА_1 працювала повний робочий день. (а.с.26). Стосовно доводів апеляційної скарги, що правові підстави для зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 24.09.2009 року по 12.09.2010 року, з 13.09.2011 року по 26.10.2018 року на посаді майстра гірничого та з 13.09.2010 року по 12.09.2011 року на посаді виконуючої обов`язки виконавця робіт відсутні, оскільки згідно наданих документів (наказу № 76-К від 20.09.2010 року та наказу № 68/2-к від 06.09.2011 року) позивач додатково суміщала виконання обов`язків за посадою завідувача складом вибухових матеріалів, яка не передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461, а окрім того, зазначений період роботи не підтверджується результатами атестації робочого місця, колегія суддів зазначає наступне. Згідно пункту 9 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 р. за № 1451/11731, пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками, призначаються за Списком № 2, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1, а інша в Списку № 2 та на загальних підставах, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1 або Списку № 2, а інша цими Списками не передбачена. Встановлено, що на підставі наказів №№ 76-к від 20 вересня 2010 року, № 68/2-к від 06 вересня 2011 року за виконання обов`язків завідувача складом вибухових матеріалів ОСОБА_1 здійснювалась доплата 50% посадового окладу, на нараховану та виплачену заробітну плату за сумісництвом сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України. Окрім того, згідно картки - фотографії робочого дня виконавця робіт Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", коефіцієнт тривалості перебування працівника в шкідливих та небезпечних умовах праці протягом зміни становить 96,9%. П. 2 Порядку №383 передбачає, що під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. Судом враховано письмові пояснення надані до справи Дочірнім підприємством "Західдорвибухпром" ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" на якому працювала позивач, що позивач, окрім основної роботи майстра, виконуючої обов`язки виконавця робіт, майстра гірничого Хмельницької дільниці бурово - вибухових робіт по сумісництву виконувала обов`язки завідувача складом вибухових матеріалів у вільний від роботи час. Також, в матеріалах справи наявні копії наказу про результати атестації робочих місць від 08.09.2008 року №50, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 майстру гірничому та виконавцю робіт, наказу про результати атестації робочих місць від 01.06.2012 року №27, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 майстру гірничому, виконавцю робіт. Суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що в матеріалах справи наявні копії наказу про результати атестації робочих місць від 08.09.2008 року №50, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 майстру гірничому та виконавцю робіт, наказу про результати атестації робочих місць від 01.06.2012 року №27, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 майстру гірничому, виконавцю робіт. Відповідно до вимог статті 105 Кодексу законів про працю України визначено умови оплати праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Так, відповідно до цієї статті працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Водночас, статтею 102-1 цього Кодексу передбачено, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України. Так, сумісництво передбачає виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Питання роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій регулюються постановою Кабінету Міністрів України № 245 від 03 квітня 1993 року та Положенням про умови роботи за сумісництвом, затвердженим наказом Мінпраці, Мін`юсту та Мінфіну № 43 від 28 червня 1993 року. З працівником, який працює за сумісництвом, укладаються окремі трудові договори: за основною роботою і за сумісництвом. На відміну від сумісництва, додаткова робота у порядку суміщення професій (посад) провадиться працівниками за одним трудовим договором, на одному підприємстві, в установі, організації поряд з основною роботою і в межах установленої тривалості робочого дня (робочої зміни). При цьому, обмеження щодо призначення пенсії на пільгових умовах, вказані у пункті 9 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, стосуються лише сумісництва посад, а не їх суміщення. Отже, у відповідача відсутні підстави розповсюджувати на позивача й дію пункту 9 Порядку. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач працювала повний робочий день на посадах, які дають їй право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а відтак робота поза робочим часом за сумісництвом не може перешкоджати реалізації права на зарахування відповідного періоду роботи до пільгового за Списками №2 та на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку пропорційно до наявного стажу. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 06 грудня 2019 року у справі №500/1561/17. Таким чином, фактично відповідачем протиправно до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах не зараховано позивачу: періоди роботи на посадах майстра з 24 вересня 2009 року по 12 вересня 2010 року, виконувача обов`язків виконроба з 13 вересня 2010 року по 12 вересня 2011 року, майстра гірничого з 13 вересня 2011 року по 18.10.2019 року Хмельницької дільниці бурово - вибухових робіт. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що право призначення пенсії покладено на управління Пенсійного фонду, і це є виключно їх дискреційними повноваженнями, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Така правова позиція узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15. За таких обставин, на думку колегії суддів, з метою ефективного відновлення порушеного права ОСОБА_1 , її позов підлягає задоволенню, в тому числі і щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах . Доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 23 липня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.