Постанова 4855 № 640/24901/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24901/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Мельничука В.П., Собківа Я.М., секретаря Суркової Д.О., за участю представників сторін: від позивача - Зеленов А.С., від відповідача - Щекун О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства оборони України до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року, - В С Т А Н О В И В: 12 грудня 2019 року Міністерство оборони України (далі - позивач, апелянт, Міноборони України) звернулося у суд з позовом до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Департамент ДВС МЮ України) про визнання протиправною та скасування постанови від 20 листопада 2019 року про накладення штрафа за невиконання рішення суду. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення суду, на виконання якого відкрито виконавче провадження, виконано, про що відповідача було повідомлено. Однак, незважаючи на надання позивачем документів, що підтверджують виконання рішення суду, відповідач прийняв постанову про накладення штрафа. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують виконання рішення суду та відсутність підстав для накладення на позивача штрафа за його невиконання. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що рішення суду першої інстанції прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду відповідають обставинам справ. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав. Судом установлено, що 04 листопада 2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департамента ДВС МЮ України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року №753/8237/15. Постановою виконавця від 20 листопада 2019 року за невиконання рішення суду на боржника - Міністерство оборони України накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн., зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. У постанові зазначено, що станом на 19 листопада 2019 року боржником не повідомлено відділ про прийняте рішення про здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціалізовані збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, у редакції на 22 червня 2011 року, з урахуванням раніше здійснених виплат, таким чином боржником рішення суду не виконано. Уважаючи цю постанову протиправною, Міноборони України звернулось з відповідним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення Міністерством оборони України будь-яких дій на виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року №753/8237/15 та постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про відкриття виконавчого провадження від 04 листопада 2019 року . Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 статті 5 Закону України №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Пунктом 1 частиною 1 статті 3 Закону України №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до частини 1, пунктів 1 та 3 частини 1, пункта 22 частини 3 статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно статті 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналізуючи наведені положення законодавства слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19. Як убачається із матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року зобов`язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до пункта 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціалізовані збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 у редакції станом на 22 червня 2011 року, з урахуванням раніше здійснених виплат. Пунктом 2 Порядка та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціалізовані збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (далі - Порядок №499) у редакції, яка діяла станом на 22 червня 2011 року закріплено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи. Грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового оклада, оклада за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років. Постановою Кабінета Міністрів України від 25 липня 2011 року №815 «Про внесення змін до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», яка набрала чинності з 11 серпня 2011 року, в пункт 2 Порядка внесено зміни. Так, у пункті 2 в абзаці сьомому цифри і слово « 54-місячного» замінено цифрами і словом « 30-місячного», а грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення, виходячи з посадового оклада, оклада за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового оклада, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення. На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, рішенням від 17 березня 2017 року відмовлено у призначенні грошової допомоги. Підставою для такого рішення стало те, що за результатами прийняття рішень від 30 серпня 2011 року та 12 квітня 2012 року, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 203956,80 грн. (30 х 6798,56 грн. - грошове забезпечення). При цьому грошове забезпечення визначено, виходячи із його складових, зазначених у Порядку №499 в редакції, яка діяла з 11 серпня 2011 року. За результатами здійснення розрахунку одноразової грошової допомоги на підставі положень Порядка №499 у редакції станом на 22 червня 2011 року, Міноборони України встановило, що така допомога складає 174711,60 грн. (54 х 3235,40 грн. грошового забезпечення). Оскільки розрахована на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року сума є меншою за ту, яка вже оплачена ОСОБА_1 , підстави для здійснення будь-яких виплат відсутні. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з твердженням позивача про виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, а тому підстави для накладення штрафа за її невиконання відсутні. Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що стало підставою для неправильного вирішення справи. Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року скасувати. Позов Міністерства оборони України задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділа примусового виконання рішень Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20 листопада 2019 року про накладення на Міністерство оборони України штрафа в розмірі 5100,00 грн., винесену в рамках виконавчого провадження №60485812. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді В.П. Мельничук Я.М. Собків