Постанова Київський апеляційний суд № 758/8544/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 1[1] Справа № 33/824/1009/2020 Категорія: ч.1 ст.173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 16 липня 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року, в с т а н о в и в : Відповідно до постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року, ОСОБА_1 ,яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а провадження по даній справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Як встановлено постановою судді, ОСОБА_1 28 травня 2019 року об 11 годині 30 хвилин по АДРЕСА_1 , вчинила конфлікт із сином ОСОБА_2 , чим вчинила психологічне насильство в сім`ї. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 13.01.2020 року та закрити справу про адміністративне правопорушення. Разом з поданою апеляційною скаргою, апелянт подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 13.01.2020 року. В обґрунтування поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що 13.01.2020 на її прохання надати копію постанови по справі, їй була надана відповідь, що вона її зможе отримати в канцелярії через дванадцять днів, у зв`язку з чим, вона, знаючи, що копія постанови має бути надана не пізніше трьох днів з дня її винесення або надсилається особі, щодо якої її винесено, звернулась до канцелярії на третій день, проте їй відмовили. Після чого, копію оскаржуваної постанови від 13.01.2020 вона одержала лише 24.01.2020 в канцелярії суду. В самій апеляційній скарзі, апелянт зазначає про те, що суддя у своїй постанові від 13.01.2020 посилається на ст. 38 КУпАП і на п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, при цьому, не розглядаючи п. 1 та п. 6 ст. 247 КУпАП, відповідно до яких, на думку апелянта, суд мав би закрити справу протягом доби після одержання її судом, так як відсутні будь-які докази події і складу адміністративного правопорушення, через відсутність самої події. Крім того, як вважає апелянт, мав бути скасований і протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він був складений через 16 днів після заявленої події (а не протягом 24 годин після неї, як цього вимагає КУпАП), екземпляр якого не був їй вручений, а також, він складався без її присутності і не містить її підпису. Звертає увагу апелянт і на те, що саме вона викликала 28 травня 2019 року поліцію, тому що її син ОСОБА_2 у цей день ображав її та провокував конфлікт. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. По-перше, враховуючи обставини, наведені у клопотанні ОСОБА_1 щодо причин пропуску строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, вважаю, що цей строк підлягає поновленню, оскільки його було пропущено з поважних причин. По-друге, незважаючи на наведені в оскаржуваній постанові обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення не ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Зокрема, як передбачено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вказаною нормою закону встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до п. 4. ч. 1 ст.1 Закону України «Про попередження насильства у сім'ї» психологічним насильством в сім'ї є насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю. З аналізу норм вказаних Законів вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідно до обставин даної справи, може мати місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї. Між тим, матеріали справи про адміністративне правопорушення, у тому числі протокол про адміністративне правопорушення серії ГР 190013 від 12 червня 2019 року, який було складено щодо ОСОБА_1 , немістять у собі беззаперечних та об'єктивних даних, які б дозволили зробити висновок про вчинення останньою домашнього насильства психологічного характеру, а саме вчинення таких дій відносно її сина ОСОБА_2 . Зокрема у згаданому вище протоколі про адміністративне правопорушення прямо зазначено, що «25.05.19 об 11:30 год., за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем ведення спільного побуту та проживання спричинила побутовий конфлікт із сином гр. ОСОБА_2 , чим своїми діями вчинила психологічне насильство по відношенню до нього.». Водночас, обставини домашнього насильства, описані у згаданому протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно члена її сім'ї ОСОБА_2 , а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди його психічному здоров`ю. Більш того, як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для складання вищевказаного протоколу стали заява та пояснення ОСОБА_2 , в яких останній звинувачував свою матір у застосуванні психологічного насильства під час побутового конфлікту. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 28.05.2019 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП до протоколу долучено не було і до суду не надавалось. Незважаючи на вказані обставини, а також на заперечення ОСОБА_1 фактів, викладених у заяві її сина та протоколі про адміністративне правопорушення, суддя, який розглядав справу про адміністративне правопорушення, в порушення вимог, передбачених ст.ст. 245, 280 КУпАП, не вжив всіх заходів для забезпечення всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин даної справи та її вирішення в точній відповідності з законом, у зв`язку з цим при розгляді справи не були з`ясовані всі обставини, які мають значення для правильного її вирішення. Під час апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції вживав заходів для забезпечення участі в судовому засіданні ОСОБА_2 з метою перевірки законності оскаржуваного судового рішення, однак останній жодного разу до суду не з`явився, так само як і не з`явився викликаний за його клопотанням співробітник поліції Бондаренко С.В., який складав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . З огляду на це, оцінка, яку суддя надав наявним у справі доказам не може бути визнана такою, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, а оскаржувана постанова - законною та обґрунтованою. За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає необхідним, за наслідками її розгляду, прийняти рішення, яким вказану апеляційну скаргу задовольнити, постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі щодо неї - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 цього Кодексу. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постановисудді Подільського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року щодо неї. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, - скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 цього Кодексу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.О. Новов Головуючий у 1-й інстанції - суддя Зубець Ю.Г.