Постанова 4814 № 554/2936/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/2936/19 Номер провадження 22-ц/814/1703/20Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2020 року (ухвалену суддею Андрієнко Г.В., повний текст ухвали складено 01 червня 2020 року) у справі за заявою ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення та вселення,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст.435 ЦПК України про відстрочення виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2020 року по справі № 554/2936/19. Посилається на те, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2020 року його зобов`язано усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення. У свою чергу виконання рішення суду для заявника та його сім`ї ускладнюється наявністю карантину у зв`язку з пандемією коронавірусу в світі. Іншого житла він не має, і в цей період не має можливості забезпечити проживання членів своєї сім`ї, оскільки проживання в готелі, як і оренда житла неможливі. Окрім цього, в провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за його позовом про визнання недійсними торгів, на підставі яких ОСОБА_2 став власником квартири. Також, на рішення суду від 10.01.2020 року подано апеляційну скаргу. Тому зазначає, що виконання вказаного рішення суттєво порушить права заявника та мешканців квартири, а також спровокує нові звернення заявника із судовими позовами про відшкодування моральних та матеріальних збитків, якщо факти, які перевіряються правоохоронними органами, знайдуть своє підтвердження. На підставі викладеного, просив суд задовольнити подану заяву. УхвалоюОктябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення та вселення. З вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 та подав на неї апеляційну скаргу, в якій прохав ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2020 року скасувати, та винести нове рішення, яким його заяву про відстрочку виконання рішення суду задовольнити. Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, упередженою, і такою, в основу якої покладено безпідставні та невірні тлумачення реальної ситуації. Зокрема вказує, що суд проігнорував наявність карантину, посилаючись на те, що готелі працюють, але карантин ніхто не скасовував, і питання стоїть не в тому, що готелі працюють, а в тому що він не може вільно спілкуватися з іншими особами, оскільки вони не бажають спілкуватися зо страху захворіти на коронавірус. Крім того, вказує, що незважаючи на наявні кримінальну справу щодо шахрайських дій відносно його майна, незважаючи на наявну цивільну справу за якою він стверджує про протиправність продажу, незважаючи на карантин, який ніхто не скасовував, йому було відмовлено. Тому вважає, що рішення суду першої інстанції є не тільки протиправним, але і негуманним та упередженим. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходив. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент апеляційного розгляду були присутні апелянт та його представник, інших осіб по справі, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення та вселення задоволено повністю; вирішено усунути ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, а саме: квартирою АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; вселено ОСОБА_2 в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с.62-65). Вказане рішення суду набрало законної сили, й стягувачем ОСОБА_2 отримано виконавчі листи для звернення рішення до примусового виконання (а.с.71). Однак, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання вищевказаного рішення суду, в якій посилався на те, що уведені в Україні карантинні заходи ускладнюють виконання рішення суду, а саме можливість вільного пошуку іншого житла, зокрема, найму готелю, квартири тощо, крім того, в судовому засіданні зазначено про обставини перебування в суді його позову про визнання електронних торгів недійсними та початку розслідування кримінального провадження за фактом можливого шахрайства з нерухомим майном заявника, у зв`язку з чим останній також не має змоги виконати рішення суду. Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було надано належних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому, зважаючи на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення відсутні, а подана заява є необґрунтованою та безпідставною, а відтак не підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід?ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим. Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Оцінюючи ці докази у їх сукупності і взаємному зв`язку та враховуючи фактичні обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що заявник не довів виключних обставин для надання відстрочки. Так, на підтвердження обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду, відповідачем зазначено, що він та його сім`я не мають іншого житла, однак жодного доказу суду не надано. При цьому, заявник послався лише на вимоги ст.435 ЦПК України, якою передбачено відстрочення, розстрочення виконання рішення суду, не зазначивши, чому саме потрібно відстрочити виконання рішення суду та на який період. Крім того, не вказав чому в рамках кримінального провадження, цивільної справ про оскарження порядку проведення торгів його квартири та апеляційного провадження по даній справі ним не вживалися заходи, які забезпечили йому перебування в квартирі до їх закінчення. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» дію карантину продовжено до 22.06.2020, 31.07.2020, 31.08.2020 року, проте з 22.05.2020 року дозволено діяльність готелів (крім функціонування ресторанів у готелях). А тому доводи заявника щодо неможливості пошуку іншого житла у зв`язку із вжитими урядом заходами, є непереконливими. Крім того, твердження сторони позивача щодо затягування процесу виконання рішення суду з боку відповідача не були спростовані під час розгляду даної заяви. Інших обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у тому числі за майновим станом або з об`єктивних причин, заявником не наведено. Отже, заявником не доведено наявність жодних виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ст.435 ЦПК України пов`язує можливість здійснити розстрочення або відстрочення виконання судового рішення. Ті обставини, на які посилається заявник в своїй заяві, не є винятковими, а зазначені доводи є недостатніми та спростовуються матеріалами справи. На теперішній час рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2020 року набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню. У свою чергу, невиконання рішення суду у визначені законом строки без відповідних правових підстав, передбачених законом, зокрема ст.435 ЦПК України, може призвести до порушення охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_2 , які підтверджені судовим рішенням, що не відповідатиме засадам цивільного законодавства, передбаченим ст.3 ЦК України. Таким чином, аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність обставин, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення суду або про неможливість його виконання. Доводи апеляційної скарги про те, що підставою для відстрочки виконання виконавчого листа є наявність карантину, який ніхто не скасовував, не є тими обставинами, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим. На думку колегії суддів, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права. Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та наявним у ній доказам, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає. Безпідставне та необґрунтоване розстрочення виконання рішення суду буде порушувати законні права та інтереси стягувача та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстав для її скасування не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови суду виготовлено 23 липня 2020 року. Головуючий: _____________ Г.Л. Карпушин Судді: ______________ Т.В. Одринська _____________ В.П. Пікуль