Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 343/376/20

Справа № 343/376/20 Провадження № 22-ц/4808/805/20 Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Василишин Л.В., Матківського Р.Й. секретаря Маслей А.М. з участю апелянта та його представника ОСОБА_1 , позивача та її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Долинського районного суду, ухвалене у складі судді Лицура І.М. 17 березня 2020 року в м. Долина, в с т а н о в и в: 27.02.2020 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів. Позов мотивувала тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з нею та знаходиться на її повному утриманні та вихованні. Відповідач свої батьківські обов`язки щодо дитини не виконує, не приймає участі у її вихованні та не надає матеріальної допомоги на її утримання, хоча є здоровою працездатною особою, інших утриманців та стягнень по виконавчих документах не має, працює за кордоном. Посилаючись на наведене, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Заочним рішенням Долинського районного суду від 17.03.2020 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання їх неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн. щомісячно з часу звернення в суд з даним позовом з 27.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави 840,80 грн. судового збору. Рішення мотивовано тим, що відповідач ухиляється від належного виконання своїх батьківських обов`язків, коштів на утримання дитини не надає, хоча працює за кордоном, аліментів нікому не сплачує, є здоровим, тобто може надавати матеріальну допомогу (аліменти) на утримання своєї неповнолітньої дочки. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення перебував за кордоном, а тому не мав можливості в повній мірі захистити свої права та інтереси. Його представником була подана заява про перегляд заочного рішення, яка судом залишена без задоволення. Розглядаючи дану заяву, суд не врахував той факт, що у нього відсутнє постійне місце роботи, що підтверджується наданою ним довідкою із сільської ради. Також суд не взяв до уваги його доводи про те, що його заробітки носять непостійний, мінливий характер і такий розмір аліментів, який просить стягнути позивачка, є для нього непосильним. Крім того, судом не враховані надані ним докази про здійснення покупок дитині та надання ним коштів на утримання дитини. Стверджує, що він не заперечує свого обов`язку щодо сплати аліментів на утримання дочки, однак в змозі сплачувати аліменти в розмірі 1 500 грн. щомісячно. З наведених підстав просить оскаржуване рішення в частині розміру стягуваних аліментів змінити та стягнути з нього на корись позивачки 1 500 грн. щомісячно, а в іншій частині рішення залишити без змін. ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечила. Зазначила, що відповідач безпідставно посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи 17.03.2020 року, оскільки в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення йому судової повістки, яку отримала його мама, що в силу ч. 3 ст. 130 ЦПК України вважається належним повідомленням. При цьому відповідач не повідомив суд про причини неявки та не надав жодного доказу на підтвердження факту перебування за кордоном, а тому підстав для скасування заочного рішення у суду не було. Також позивач вказала, що з метою якнайкращого забезпечення потреб дитини вона зверталася в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів, за якою був виданий судовий наказ про стягнення з нього аліментів на утримання їхньої дочки в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, що забезпечувало б дитині необхідний мінімум. Проте, за заявою відповідача вказаний судовий наказ було скасовано. Оскільки між ними не досягнуто згоди з приводу способу виконання батьком його обов`язку утримувати дочку, то вона змушена була звернутися в суд з даним позовом. Щодо посилань відповідача на подані ним квитанції, то такі свідчать про часткову участь батька у додаткових витратах на дитину, що нею не заперечується, та лише підтверджують його спроможність сплачувати аліменти. Посилаючись на наведене, просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів. Позивач та її представник апеляційну скаргу не визнали з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просили залишити скаргу без задоволення. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони з 19.11.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Долинського районного суду від 20.06.2019 року розірвано (а.с. 8). Від шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.01.2014 року (а.с. 6). Дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні (а.с. 51). Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України). За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною 1 ст. 184 СК України встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Врахувавши наведені положення закону та вимоги позовної заяви ОСОБА_4 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що з відповідача слід стягувати аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі. Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму на одну дитину віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року 2 218 гривень, з 1 липня 2 318 гривень, з 1 грудня 2 395 гривень. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що малолітня дочка сторін проживає разом із матір`ю та знаходиться на її утриманні. Доказів незадовільного стану здоров`я сторін чи їхньої спільної дочки ОСОБА_6 матеріали справи не містять. Відповідач офіційно не працевлаштований, про що свідчать довідки Великотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 24.02.2020 року №323 та від 18.05.2020 року №569 (а.с. 29, 85), однак періодично виїжджає за кордон, що підтверджується копією його паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 82-84). Інших утриманців та стягнень за виконавчими документами відповідач не має. Позивач має постійне місце праці і стабільний заробіток. Проте, наведена обставина залишилась поза увагою суду. З урахуванням встановлених обставин справи та положень ст. 180 СК України щодо обов`язку обох батьків утримувати дитину, колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір стягуваних аліментів з 2 500 грн. щомісячно до 2 000 грн. щомісячно. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Заочне рішення Долинського районного суду від 17 березня 2020 року в частині розміру стягуваних з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити, зменшивши суму стягуваних аліментів з 2 500 грн. щомісячно до 2 000 грн. (двох тисяч гривень) щомісячно з часу звернення в суд з даним позовом з 27.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. В решті заочне рішення Долинського районного суду від 17 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча М.Д. Горейко Судді: Л.В. Василишин Р.Й. Матківський Повний текст постанови складено 24 липня 2020 року