Постанова 4812 № 487/8499/14-ц

24.07.20 22-ц/812/1120/20 Справа №487/8490/14-ц Провадження № 22-ц/812/1120/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 24 липня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 січня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Щербиною С.В., повний текст складено 28 січня 2020 року, у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за недовраховану електроенергію,- В С Т А Н О В И В У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго», правонаступником якого є акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі - АТ «Миколаївобленерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку боргу за недовраховану електроенергію. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначало, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами електроенергії, яку постачає ПАТ «Миколаївобленерго, за вказаною адресою відкрито особовий рахунок №0765124. 09 березня 2014 року під час технічної перевірки дотримання вимог діючих Правил користування електричною енергією було встановлено порушення, що виразилось в самовільному підключенні електроустановок, струмоприймачів електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю електропостачальника відкритою проводкою, що не можливо виявити при контрольному огляді приладу обліку з порушенням схеми обліку. За вказаним порушенням було складено акт №Д7761, який підписаний представниками енергопостачальника, споживач від підпису відмовився. Зазначає, що 12 травня 2015 року вказаний акт було розглянуто комісією, за участю споживача та було прийнято рішення про нанесення споживачем збитків товариству на суму 20259,96 грн., що є реально спожитою, але неврахованою приладом обліку споживача та несплаченою електроенергією, розрахунок боргу проведений за три роки з 09 березня 2011 року. Враховуючи вищенаведене просили стягнути з відповідачів в солідарному порядку 20259, 96 грн. боргу за недовраховану електроенергію. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. 14 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав заяву про перегляд вищезазначеного заочного рішення. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2019 року заяву задоволено, заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2015 року скасовано, справу призначено до розгляду. Рішенням того ж суду від 16 січня 2020 року у задоволенні позову ПАТ «Миколаївобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за недовраховану електроенергію відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 станом на 09 березня 2014 року не була споживачем електричної енергії, тому не несла відповідальність за порушення Правил користування електричною енергією. В той же час зазначав, що вказані у позові порушення ПКЕЕН з боку відповідачів не покладають на них обов`язків щодо відшкодування шкоди за порушення ПКЕЕН щодо самовільного підключення. Більш того, для задоволення позову щодо відшкодування заподіяної шкоди позивачеві в даному випадку потрібна обов`язкова сукупність таких ознак: дії відповідачів повинні були неправомірними, між вказаними діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, є вина зазначеної особи. Вказана сукупність таких ознак стороною позивача не доведена, а твердження позивача про заподіяння шкоди саме відповідачами в даному випадку ґрунтується на припущеннях, оскільки стороною позивача не доведено які саме неправомірні дії вчинили відповідачі, який причинний зв`язок існує між вказаними діями і шкодою та чим доведена вина останніх. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, в частині відмови у стягненні боргу за недовраховану електроенергію з ОСОБА_2 , позивач подав на нього апеляційну скаргу. Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказували, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Просили про його скасування та ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 боргу за недовраховану електричну енергію задовольнити. Відповідачі правом на подачу відзив не скористалися. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 станом на 09 березня 2014 року не була споживачем електричної енергії, тому не несе відповідальність за порушення Правил користування електричною енергією, а також не доведена позивачем, які саме неправомірні дії вчинили відповідачі, який причинний зв`язок існує між вказаними діями і шкодою та чим доведена вина останніх. Твердження позивача про заподіяння йому шкоди ґрунтується на припущеннях Колегія суддів погоджується з таким висновком частково виходячи з такого. Правовідносини в сфері постачання та споживання електричної енергії регулюються нормами ст. 714 ЦК України, Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення (далі ПКЕЕн), затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 року, зазначені правила обов`язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності. Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До зазначеного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до п.3 Загального розміру Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 з наступними змінами (далі Правила №1357) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією. Об`єктом споживача є житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на правах власності або користування. Для споживання електроенергії новий наймач (власник) квартири або іншого об`єкта повинен звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією (абз.6 п.2 Правил №1357). Споживання електричної енергії без договору не допускається. Самовільним підключенням є споживання електричної енергії без укладення з енергопостачальником договору про користування електричною енергією або підключення з порушенням цих Правил( абз.8 п.2 Правила №1357). Відповідно до п.48 Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством за порушення правил користування електричною енергією, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку. За змістом ч. 4 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач енергії несе відповідальність за порушення правил користування електричною і тепловою енергією. За приписами п. 53 Правил, у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Також комісія визначає величину збитків, завданих енергопостачальнику протиправними діями споживача. Розмір відшкодування збитків, обчислюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562 з наступними змінами (далі - Методика), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 є власником особового рахунку №0765124 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6). За договором купівлі-продажу від 20 серпня 2001 року ОСОБА_1 продала належну їй квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2 . Право власності за ОСОБА_2 зареєстровано в ММБТІ 19 листопада 2001 року за №2644 (а.с.51-52,53). Проте після набуття права власності ОСОБА_2 до АТ «Миколаївобленерго» не звертався, а тому будь-яких змін до особового рахунку внесено не було. Відповідно до акту про порушення №D 7761 від 09 березня 2014 року встановлено, що 09 березня 2014 року під час технічної перевірки дотримання вимог діючих Правил користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено порушення, що виразилось в самовільному підключенні електроустановок, струмоприймачів електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю електропостачальника, відкритою проводкою, у скритому місці, без приладу обліку, з порушенням схеми обліку, що неможливо виявити при контрольному огляді приладу обліку. До акту додано схему електропостачання споживача, в які зазначено місце підключення безоблікової проводки, спосіб її облаштування шляхом накиду від розподільчого щитка сходового маршу у квартиру, від вхідних шин на безоблікову розетку-подовжувач, за відсутності приладу обліку. Під час перевірки був присутнім ОСОБА_4 , який від підпису відмовився, вищезазначений акт підписаний представниками енергопостачальника. З пояснень до акту Д-7761 контролерів ОСОБА_5 К ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і Гуцола А.П. від 09 березня 2014 року вбачається, що ОСОБА_4 повідомив, що він проживає за вказаною адресою, правовстановлюючі документи на квартиру знаходяться у його сина ОСОБА_2 ОСОБА_1 він не знає. Саме він самовільно підключився до електричної мережі, яка не є власністю електропостачальника відкритою проводкою, оскільки працює електриком. Таким чином, факт порушення споживачем Правил мав місце та зафіксований в установленому законом порядку. Тому безпідставними є посилання суду на відсутність належних доказів на підтвердження факту самовільного підключення відповідачів до системи електропостачання поза приладом обліку, оскільки ОСОБА_2 є власником спірної квартири та саме ним здійснюється користування електроенергією. Відповідно до протоколу №12199 від 13 березня 2014 року затверджено розрахунок за актом порушення правил користування електричною енергію, який проведено відповідно до п.3.6.1 Методики - за самовільне підключення з порушенням схеми обліку ( а.с.6). 12 травня 2015 року акт про порушення було розглянуто комісією, без участі споживача та було прийнято рішення про нанесення споживачем ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) збитків товариству на суму 20259,96 грн., що є реально спожитою, але неврахованою приладом обліку споживача та несплаченою електроенергією, розрахунок боргу проведений на підстав п.3.1.6 Методики за останні три роки з 09 березня 2011 року. Вказаний розмір недоврахованої електроенергії відповідачами у судовому засіданні не оспорювався. Більш того, колегія суддів погоджується з таким розрахунком виходячи з того, що із особового рахунку споживача вбачається, що 05 квітня 2007 року споживача було відключено від електропостачання за заборгованість у розмірі 2697 грн.22 коп. Також встановлено, що користувач електричною енергією не зареєстрований та має місце самовільне підключення. За приписами п.3.3 «в» Методики, у разі самовільного підключення споживачем електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричної мережі після припинення електропостачання у зв`язку з порушенням ПКЕЕН, розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється - із дня припинення електропостачання електроустановки споживача до дня повторного припинення електропостачання, але не більше ніж за три роки. На час складання акту за спірною адресою була зареєстрована ОСОБА_1 , яка знята з реєстрації за вказаної адресою лише з 21 грудня 2017 року. Відповідно до п.7 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня 1999 року( далі - ПКЕЕН), для споживання електроенергії новий наймач ( власник) квартири або іншого об`єкта повинен звернутися до енергопостачальника для укладання договору про користування електричною енергією. Після чого енергопостачальник протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості підключає квартиру або об`єкт побутового поживання до електропостачання. Відповідач ОСОБА_2 як новий власник в порушення п.7 ПКЕЕН з відповідною заявою до позивача не зверталася, договір про користування електричною енергією не укладав, що підтверджується матеріалами справи. За таких обставин, між сторонами мають місце фактичні договірні правовідносини з постачання електричної енергії, оскільки позивач постачає її саме ОСОБА_2 , як власнику квартири. Таким чином, саме на ОСОБА_2 як власника нерухомого майна покладено обов`язок звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією і саме власник є відповідальною особою за збитки, завдані енергопостачальнику в результаті самовільного підключення до електричної мережі, що подається у належну йому на праві власності квартиру. Закон не звільняє власника від відповідальності за порушення Правил особами, які проживають у його квартирі з його відома та користуються послугами електропостачання. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для стягнення боргу з ОСОБА_1 , оскільки вона станом на 09 березня 2014 року не була ні власником квартири, ні споживачем електричної енергії, тому не повинна нести відповідальність за порушення Правил користування електричною енергією ОСОБА_2 , та вважає його правильним та таким, що відповідає нормам матеріального права. Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що має місце самовільне підключення до електричної мережі, яка не є власністю постачальника квартири АДРЕСА_2 , власником якої та споживачем електричної енергії якого є ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо відшкодування вартості необлікованої електричної енергії у розмірі 20259 грн.96 коп. Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначені вище обставини та положення діючого законодавства, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалене судом рішення в частині вимог пред`явлених до ОСОБА_2 підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення заявлених позивачем вимог із наведених вище підстав.Це ж рішення суду в частині відмови у задоволені позову до ОСОБА_1 слід залишити без змін Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 243, 60 грн. судового збору та за подання апеляційної скарги 366 грн., зважаючи на задоволення позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , то з нього на користь АТ «Миколаївобленерго» підлягає стягненню 609,60 грн. (243,60 + 366) судових витрат, сплачених позивачем за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Миколаївобленерго» задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2020 року в частині відмови у задоволені позову АТ «Миколаївобленерго» до ОСОБА_2 скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Позов акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за недовраховану електроенергію задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Миколаївобленерго» 20259 (двадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн.96 коп. заборгованості за недовраховану електроенергію та 609 (шістсот дев`ять) грн.60 коп. судових витрат, сплачених за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 24 липня 2020 року.