LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818639/2080/19

від 15.07.2020 ·

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 15 липня 2020 року м. Харків справа № 639/2080/19 провадження № 22-ц/818/2697/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Кругової С.С., Тичкової О.Ю. за участю секретаря - Плахотнікової І.О. учасники справи: позивач : ОСОБА_1 відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Універсал Банк», Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Універсал Банк», Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» про визнання факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частки у спільному майні, з апеляційною скаргою ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2020 року, постановлене суддею Труханович В.В. в залі суду в м. Харкові, встановив : У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (після зміни прізвища та ім`я ОСОБА_3 ), треті особи ПАТ «Універсал Банк», АТ КБ «Приватбанк» про визнання факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частки у спільному майні. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що вона проживала з ОСОБА_6 однією сім`єю, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, у період з 08 травня 2011 року по 23 жовтня 2018 року, тобто до його смерті. Цей період часу вони проживали разом за місцем проживання позивача, в квартирі яка належить їй на праві власності. Як зазначає позивач, вона разом з ОСОБА_6 вели спільне господарство, мали спільний побут, разом купували продукти харчування, оплачували комунальні послуги, мали спільний бюджет, спільні взаємні права та обов`язки. Вони разом у якості сім*ї неодноразово відпочивали як в Україні, так і за її межами. Також вони разом доглядали за матір`ю ОСОБА_6 . За час спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 разом використовували кошти, набуті ними за час спільного проживання, вирішили здійснити декілька грошових вкладів до банківських установ. Вклади були зроблені на ім`я чоловіка, ОСОБА_6 . Так, відповідно до договору від 26 грудня 2016 року ОСОБА_6 здійснив грошовий вклад до АТ КБ «Приват Банк» у розмірі 5 000 доларів США. 18 травня 28 року ОСОБА_6 здійснив грошовий вклад до ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 2010 євро. 29 травня 2018 року ОСОБА_6 здійснив грошовий вклад до ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 4 000 доларів США. Грошові кошти, за рахунок яких було здійснено зазначені вклади, було набуто ОСОБА_6 та ОСОБА_1 як особами, які з 08 травня 2011 року до 23 жовтня 2018 року спільно проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою, або у будь-якому іншому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. 22 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а 05 лютого 2019 року подала заяву про отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні. Але нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки необхідно встановити факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в судовому порядку. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , відповідачі у справі. Оскільки грошові кошти, які знаходяться в банках на рахунках ОСОБА_6 входять до спадкового майна, а позивач ОСОБА_1 вважає, що ці кошти належали їй та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, вона і вимушена звернутися до суду з даним позовом. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 08 травня 2011 року по день смерті останнього, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 у АТ КБ «Приват Банк»; грошові кошти у розмірі 2 010 Євро, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 у ПАТ «Універсал Банк»; грошові кошти у розмірі 4 000 доларів США, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_4 у ПАТ «Універсал Банк». Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спільного сумісного майна - грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 у АТ КБ «Приват Банк»; грошові кошти у розмірі 2 010 Євро, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 у ПАТ «Універсал Банк»; грошові кошти у розмірі 4 000 доларів США, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_4 у ПАТ «Універсал Банк». Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з кожного окремо, на користь ОСОБА_1 судовий збір по 1 528,74 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вказує на те, що для визначення осіб, як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано або набуте спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного або набутого під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Зазначає, що ОСОБА_1 не навела жодних з вищевказаних підстав та доказів для визнання факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 в період з 08.05.2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання спірних депозитів спільною сумісною власністю та визнання за нею права власності на половину спірних депозитних коштів. Щодо спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 в період з08.05.2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 вказує, що ОСОБА_6 проживав у власній квартирі АДРЕСА_1 , яка йому належала на праві приватної спільної сумісної власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 26.01.1998 року, проживаючи в квартирі АДРЕСА_1 останній сплачував за комунальні послуги, що підтверджується відповідними рахунками та квитанціями про оплату, оплаченим абонементом на виписку Чугуївського періодичного виданій «Красная звезда» на 2014 рік, крім того, оформлював Поліси обов`язкового страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в яких вказував власну адресу проживання саме: АДРЕСА_2 . Звертає увагу суду на те, що позивачем не надано доказів про власний дохід у спірний період, відмову відповідати на питання про дохід та показання свідка про заробітну плату на рівні мінімальної, таким чином позивач не довела своєї участі коштами або працею в набутті депозитних коштів. Зазначає, що суд не звернув увагу на те, що в спірних договорах депозитних вкладів, на половину яких просить визнати право власності за собою позивач, не міститься жодних відомостей про те, що вкладені кошти частково належать ОСОБА_1 , або вони вкладені зі спільного бюджету з ОСОБА_6 . Звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів ведення спільного господарства , наявності спільного бюджету, придбання майна в інтересах сім*ї. ОСОБА_1 надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що позивач набула цивільних прав та обов`язків на спірне майно на підставі договорів та актів цивільного законодавства, а отже на нього розповсюджується правовий режим спільної сумісної власності. Зазначає, що позивач та ОСОБА_6 разом проживали у період з 08.05.2011 по 23.10.2018 тобто до смерті ОСОБА_6 , вели спільне господарство, побут, мали спільні витрати, бюджет, разом купували продукти харчування та оплачували комунальні послуги, а також мали взаємні права та обов`язки, тобто зазначені обставини свідчать про проживання позивача та ОСОБА_6 однією сім*єю без реєстрації шлюбу. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України) Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2006 року розлучена, а ОСОБА_6 на момент їх знайомства та проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу був вдівцем. Дані обставини були визнані в судовому засіданні суду першої інстанції і представником відповідачів. Отже, а ні ОСОБА_1 , а ні ОСОБА_6 на момент травня 2011 року в іншому шлюбі не перебували. Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона проживала разом з ОСОБА_6 у період з 08 травня 2011 року по 23 жовтня 2018 року, тобто до його смерті, за місцем її проживання, вони разом вели спільне господарство, мали спільний побут, разом купували продукти харчування, оплачували комунальні послуги, мали спільний бюджет, спільні взаємні права та обов`язки. Вони разом у якості сім*ї неодноразово відпочивали як в Україні, так і за її межами. Також вони разом доглядали за матір`ю ОСОБА_6 , яка останній час проживала в квартирі ОСОБА_1 . За час спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 разом використовували кошти, набуті ними за час спільного проживання, вирішили здійснити декілька грошових вкладів до банківських установ. Вклади були зроблені на ім`я чоловіка, ОСОБА_6 . Вважає, що грошові кошти, які знаходяться в банках на рахунках ОСОБА_6 входять до спадкового майна і ці кошти належали їй та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На підтвердження своїх тверджень позивачем були надані суду замовлення на туристичний відпочинок на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у періоди 11.05.2013 року, 08.05.2014 року, 16.03.2016 року на їх перебування у туристичних турах за межами України. (т.1 а.с. 21-23), надані фотографії з зображенням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 під час їх відпочинку, на святкуванні днів народження та ін. у різні періоди часу. (т.1 а.с. 34, 222). Свідки, допитані в суді першої інстанції підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мали усталені сімейні стосунки, проживали однією сім`єю, за однією адресою, піклувалися один про одного до дня смерті ОСОБА_6 . Крім того, судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 26.01.1996 року, ОСОБА_6 є власником 1/3 частини квартири, що розташована в АДРЕСА_2 , де мав і постійну реєстрацію. ( т.1 а.с. 62). Як власник квартири ОСОБА_6 здійснював оплату комунальних послуг за вищевказаною адресою. ( т.1 а.с. 63-65). Згідно трудової книжки ОСОБА_6 працював на різних посадах у філії «Теплоелектроцентраль» смт. Есхар Чугуївського району Харківської області. ( т.1 а.с. 66-69). З довідки підприємства від 21.05.2019 року вбачається, що ОСОБА_6 працював на підприємстві Філія «Теплоелектроцентраль» ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» на посадах: начальник котло - турбінного цеху з 11.05.2012 року по 22.05.2012 року, в.о. головного інженера з 23.05.2012 року по 11.12.2012 року, головний інженер з 12.12.2013 року по 09.09.2013 року, начальник котло - турбінного цеху з 10.09.2013 року по 07.05.2018 року за загальним графіком роботи п`ятиденного робочого тижня - при нормі 40 годин, з двома вихідними днями - субота та неділя. Початок робочого дня 7.00, закінчення робочого дня - 16.15 (п`ятниця - 15.00). ОСОБА_6 був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію 07.05.2018 року та прийнятий 30.05.2018 року на підприємство на посаду начальника зміни електростанції де працював за змінним графіком роботи по змінах тривалістю 12 годин. Час початку зміни - 8.00, закінчення - 20.00, наступного дня час початку зміни - 20.00, закінчення - 8.00, наступного дня вихідний. ОСОБА_6 був виключений із списків працівників підприємств у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1. ( т.1 а.с. 150) Представник відповідачів наголошував, що ОСОБА_6 працював та був зареєстрований в АДРЕСА_2 , в той час, як позивач мешкала в м. Харкові. Позивач вказувала, що ОСОБА_6 мав службовий та власний транспорт, отже переважно з роботи повертався до неї у м. Харків. Такі доводи позивача підтверджені поясненнями свідків. Той факт, що ОСОБА_6 подекуди залишався ночувати у смт. Есхар, укладав договори в банківських установах м. Чугуєва, проходив медичні огляди у медичній установі за місцем роботи та реєстрації не спростовує доводи позивача та інші докази того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали однією сім*єю, визнавали один до одного права та обов`язки. Поясненнями свідків підтверджено, що тривалий час із ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мешкала мати останнього та позивач здійснювала за нею догляд. Представник відповідачів ці обставини вважав не доведеними, між тим не зміг пояснити де проживала матір ОСОБА_6 протягом року до його смерті та хто нею опікувався. Представник відповідача звертав увагу на те, що рішення суду ґрунтується переважно на поясненнях свідків. Між тим, такі пояснення не є суперечливими, не спростовані іншими доказами, свідки не є зацікавленими у вирішенні у вирішенні справи. Свідки, допитані судом з дотриманням вимог ЦПК України, тому їх показання є належними та допустимими доказами. Проаналізувавши докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Щодо вимог про визнання права власності за позивачем на грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 у АТ КБ «Приват Банк»; грошові кошти у розмірі 2 010 Євро, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 у ПАТ «Універсал Банк»; грошові кошти у розмірі 4 000 доларів США , які знаходяться на рахунку НОМЕР_4 у ПАТ «Універсал Банк» та визнати за нею право власності на Ѕ частину вищезазначених коштів, колегія суддів приходить на наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 26 грудня 2016 року ОСОБА_6 уклав з АТ КБ «Приват Банк» договір №SAMDNWFD0071428980800 строком на п`ять років, відповідно до якого передав Банку вклад у сумі 5 000 доларів США. (т.1 а.с. 24-25); 18 травня 2018 року ОСОБА_6 до ПАТ «Універсал Банк» було внесено депозит у сумі 2 010 євро та 29 травня 2018 року депозит у сумі 4 000 доларів США. (т.1 а.с. 26-31) У статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За приписами ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Аналіз наведеної норми свідчить про те, що для визнання майна спільною власністю на підставі ст. 74 СК України, потрібно підтвердити факт проживання осіб однією сім`єю без шлюбу - у той період, коли було придбане спірне майно. Для цього важливе підтвердження фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, а також придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ВСУ від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, мано, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку з цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці. Представник відповідача наголошує, що грошові кошти, які є предметом спору є заощадженням ОСОБА_6 , який займав відповідальну посаду та отримував заробітну плату та пенсію великого розміру, в той час як позивач не довела, що мала дохід, який дозволяв би заощадити кошти, такі доводи представника відповідача висновків суду не спростовують, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 СК України заробітна плата, пенсія, інші доходи, одержані одним з подружжя є об`єктом спільної сумісної власності. З урахуванням того, що доведеним є факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в період з 08 травня 2011 року до 23 жовтня 2018 року, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на частину майна в спільній сумісній власності, а саме на 1/2 частину грошових коштів у розмірі 5 000 доларів США, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 у АТ КБ «Приват Банк»; грошових коштів у розмірі 2 010 Євро, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 у ПАТ «Універсал Банк»; грошових коштів у розмірі 4 000 доларів США, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_4 у ПАТ «Універсал Банк» відповідають вимогам закону. Зазначені обставини відповідачами належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не спростовані. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до незгоди з висновком суду по їх оцінці. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - С.С. Кругова О.Ю. Тичкова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»