Постанова 4824 № 381/607/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/9657/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №381/607/20 23 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Стрижеуса А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Соловей Г.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: 04 березня 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до укладеного між сторонами договору № б/н від 08.05.2018 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказувало на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Посилалося на те, що відповідач не виконує належним чином умови укладеного між сторонами договору, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом, яка станом на 23.01.2020 року становить 36930,30 грн. та складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 24494,72 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в сумі 3536,78 грн.; заборгованості по відсотках нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 6664,02 грн.; штрафу (фіксована частина) 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) - 1734,78 грн. Враховуючи наведене, просило суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в сумі 36930,30 грн. та судовий збір. Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 08.05.2018 року в розмірі 24494,72 грн. - заборгованість за тілом кредиту та судові витрати в сумі 1394,05 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 10 червня 2020 року представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилова Олена Леонідівна надіслала апеляційну скаргу в якій просить скасувати заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення зазначених позовних вимог в повному обсязі. В іншій частині просить рішення суду залишити без змін. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначає що, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків, суд першої інстанції не врахував, що позичальник користувався кредитними коштами, проте зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, а тому банк має право на стягнення процентів відповідно до статті 625 ЦК України, про що також зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, а тому відмова суду першої інстанції у стягненні з відповідача відсотків за ст.625 ЦК України є безпідставною. Також вказувала що, відмовивши у стягненні з відповідача на користь позивача відсотків за період користування кредитними коштами, суд першої інстанції допустив порушення основоположних норм банківського кредитування, що ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 08.05.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк», відповідач має заборгованість за договором б/н від 08.05.2018 року, яка станом на 23.01.2020 року становить 36930,30 грн. та складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 24494,72 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в сумі 3536,78 грн.; заборгованості по відсотках, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, в сумі 6664,02 грн.; штрафу (фіксована частина) 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) - 1734,78 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції послався на наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 24494,72 грн. В задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив з огляду на їх недоведеність, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17-ц. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2020 року в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості по тілу кредиту в сумі 24494,72 грн. та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів апелянтом не оскаржується, а тому, відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом та відсотків, нарахованих згідно ст.625 ЦК України. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального права. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків, передбачених ст.625 ЦК України з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08.05.2018 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору та наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вказаним договором, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було надано до суду першої інстанції розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з тарифів банку, копію паспорта відповідача. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника від 08 травня 2018 року процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи до відповідача позовні вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості за відсотками, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 15 років (пункт 1.1.6.4 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку 08.05.2018 року, та що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в доданих банком до позовної заяви документах розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відповідачем відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 43,2 % річних, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З урахуванням зазначеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Саме до такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, вказані висновки є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанції. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками, без надання доказів про те, які саме умови договору щодо нарахування відсотків були узгоджені сторонами, не є підтвердженням наявності у відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі, визначеному позивачем. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач погодився з тим, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання послуг у ПриватБанку складає між ним і банком договір, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у стягненні з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, так як позивачем не надано суду Умов та Правил надання послуг в Приватбанку, які б були підписані відповідачем при підписанні Анкети-заяви. Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, визначених законом, на підставі ст.ст. 1048, 1049 ЦК України, оскільки відповідно до положень ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таких вимог у суді першої інстанції позивач не заявляв, так як просив стягнути з відповідачки відсотки за кредитом, визначені договором. Згідно вимог ч.6 ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляд в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що відмова суду у стягненні з відповідача на користь позивача відсотків за період користування кредитними коштами не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще й наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави, колегія суддів відхиляє, так як вони не стосуються предмету доказування у вказаній справі. Аналізуючи встановлені фактичні обставини справи та надані на їх підтвердження докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ " ПриватБанк" в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів за користування кредитом в сумі 3536,78 грн. Також АТ КБ «ПриватБанк» в позові просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 6664,02 грн., обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що із 01.04.2019 року впроваджені зміни Умов та Правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п.2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд». Відмовляючи в задоволенні вказаної вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував, що згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України, посилався на зміни, внесені 01.04.2019 року до п.2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг, за якими у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України відсотки встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд». Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ознайомився зі змінами до п.2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг від 01.04.2019 року щодо нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд» та що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних відсотків. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про те, що укладеним між сторонами договором було встановлено інший розмір процентів за ч.2 ст.625 ЦК України, а тому позивач має право на стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми, як визначено в ч.2 ст. 625 ЦК України. З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки по ст. 625 ЦК України нараховувалися позивачем за період з 01.10.2019 року по 23.01.2020 року, тобто за 115 днів прострочки. Розрахунок 3% річних колегією суддів здійснено за формулою: % = сума боргу*процентну ставку/100%/365*кількість днів. Таким чином 3% річних, відповідно до заявлених позовних вимог за період з 01.10.2019 року по 23.01.2020 року, за 115 днів становлять суму 231,53 грн. (24494,72*3/100%/365*115), й саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2020 року підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відсотків, обрахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення відсотків, обрахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України в сумі 231,53 грн. В частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 24494,72 грн. та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів апелянтом не оскаржувалося та в апеляційному порядку не переглядалося. Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В ході розгляду даної справи Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 2102,00 грн. Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені частково на загальну суму 24726,25 грн. (24494,72 грн. борг по тілу кредиту + 231,53 грн. відсотки, обраховані на підставі ст.625 ЦК України), що становить 67 % від суми заявлених вимог. З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1408,34 грн. При цьому судом першої інстанції стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1394,05 грн. Таким чином заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2020 року в частині розподілу судових витрат слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1408,34 грн. судового збору за подання позовної заяви. Також в ході розгляду даної справи Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» було понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3153,00 грн. за подання апеляційної скарги на судове рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками в сумі 3536,78 грн. та заборгованості по відсотках, нарахованих згідно ст.625 ЦК України в сумі 6664,02 грн., тобто, оспорювана сума становила 10200,80 грн. Апеляційна скарга задоволена частково на суму 231,53 грн., тобто рішенням суду апеляційної інстанції в результаті апеляційного перегляду стягнуто окрім тіла кредиту також 3% річних по ст.625 ЦК України. Таким чином, апеляційна скарга банку задоволена на 2,3 % (стягнуто 231,53 грн.) від оспорюваної суми (10200,80 грн.). З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 72,50 грн. Керуючись ст.ст.549, 551,625,634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.13, 76, 77, 78, 81, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2020 року в частині відмови у стягненні відсотків, обрахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути зі ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) відсотки, обраховані на підставі ч.2 ст.625 ЦК України в сумі 231,53 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути зі ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 1408,34 грн. судового збору за подання позовної заяви та 72,50 грн. за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: