Постанова 4824 № 760/28249/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/4201/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №760/28249/18 11 червня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Масловській К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Букіної О.М., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: 30 жовтня 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеного договору № б/н від 19.09.2008 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Посилається на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.07.2018 року має заборгованість у розмірі 205 711,02 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 490,12 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 194 573,20 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 4647,70 грн. З огляду на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, просить суд стягнути з ОСОБА_1 частину заборгованості в сумі 113 607,56 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 490,12 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 19.09.2008 року по 31.10.2017 року в сумі 107 117,44 грн., а також понесені судові витрати в сумі 1762,00 грн. Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.09.2008 у розмірі 6490,12 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1762,00 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 02 січня 2020 року представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Крилова Олена Леонідівна подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за процентами та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в цій частині у повному обсязі, в іншій частині рішення суду просить залишити без змін. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення процентів за користування кредитом з тих підстав, що відповідач не підписував витягу з Умов та Тарифів банку, які надані позивачем до позову , а в підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 зазначено базову процентну ставку за користування кредитом - 3%, тип кредитної картки «Універсальна, 30 днів», валюта кредиту, тощо. Також відповідачем особисто підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» в якій визначено базову відсоткову ставку за користування кредитом - 3%, пеню, штрафи, тощо. Тобто, між сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Оскільки банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, вважає, що у суду першої інстанції, з урахуванням погодження базової відсоткової ставки, не було підстав для відмови позивачу у стягненні з відповідача відсотків по кредиту. Звертала увагу на те, що правовий висновок, що викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 не може бути застосований при вирішенні спору у даній справі. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. У судовому засіданні представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Хитрова Любов Володимирівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 19 вересня 2008 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк», відповідач має заборгованість за договором № б/н від 19.09.2008 року, яка станом на 31.07.2018 року становить 205 711,02 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 490,12 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 194 573,20 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 4 647,70 грн. При цьому, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 частину заборгованості в сумі 113 607,56 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 490,12 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 19.09.2008 року по 31.10.2017 року в сумі 107 117,44 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.09.2008 у розмірі 6490,12 грн., суд першої інстанції посилався на те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті банку, а тому підлягають стягненню в примусовому порядку. В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати заочне рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення відсотків за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, в іншій частині рішення суду просить залишити без змін. Отже, рішення суду в частині задоволення вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 6 490,12 грн. сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний суд переглядає справу лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд першої інстанції посилався на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, зазначив, що відповідач не підписував Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку, а тому вони не можуть застосовуватись при обчисленні його заборгованості по відсоткам. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 19.09.2008 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вказаним договором, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було надано суду першої інстанції розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаної відповідачем 19.09.2008 року, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з тарифів банку, копію паспорта відповідача. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Як вбачається з матеріалів справи, анкета-заява від 19.09.2008 року містить анкетні дані ОСОБА_1 , його контактну інформацію. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 погодився з тим, що дана заява разом із Пам`яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. При цьому судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що в Анкеті-заяві від 19.09.2008 року, підписаній представником позивача та відповідачем вказано, що базова процентна ставка за кредитом становить 3% на місяць на залишок заборгованості. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про обізнаність відповідача з умовами кредитування, зокрема, з розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а тому доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суд першої інстанції в цій частині дійсним обставинам справи та дослідженим судом доказам є обґрунтованими. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Позивач обов`язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві, що не заперечувалося останнім. ОСОБА_1 свої обов`язки за кредитним договором №б/н від 19 вересня 2008 року належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, а тому Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка за розрахунками банку станом на 31.07.2018 року становить 113607,56 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6490,12 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 19.09.2008 року по 31.10.2017 року в сумі 107117,44 грн. Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12 дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У вказаних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З наявної в матеріалах справи довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 19.09.2008 року отримав картку НОМЕР_5 , терміном дії до 07.2010 року. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 31.07.2010 року (строк дії картки № НОМЕР_5) включно. Відтак, у межах строку кредитування до 31.07.2010 року (строк дії картки № НОМЕР_5 ) відповідач мав повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Відповідно до змісту постанови «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», затвердженої Національним банком України від 30 квітня 2010 року №223, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2010 року №474/17769 , залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням спеціальних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми. Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії. Кредитна лінія під операції зі спеціальними платіжними засобами відкривається банком на визначений термін і в межах установленого договором ліміту заборгованості або граничної суми кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під спеціальні платіжні засоби, установлюється договором. Користувач на власний розсуд або відповідно до умов кредитного договору, якщо кредит має цільовий характер, частково або в повному обсязі використовує кредит протягом строку дії кредитного договору і зобов`язаний повернути кредит та проценти за користування ним на умовах, встановлених кредитним договором. Банк зобов`язаний після виконання взаємних зобов`язань або в разі розірвання чи закінчення терміну дії договору на вимогу користувача видати йому довідку про повернення спеціального платіжного засобу, крім випадків передавання його користувачу у власність, кредиту та процентів за користування ним. Таким чином, у разі закінчення строку дії кредитної лінії для продовження кредитних відносин між банком та клієнтом, що виникли внаслідок видачі попередньої кредитної картки, має переукладатися кредитний договір на таких самих умовах, на яких він був укладений, з видачею нової платіжної картки під підпис позичальника про її отримання. З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що на виконання умов кредитного договору №б/н від 19 вересня 2008 року банком було видано ОСОБА_1 кредитну картку НОМЕР_5 , строком дії по 31.07.2010 року. Крім того, з даної довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» також вбачається, що банком видано ОСОБА_1 також й інші кредитні картки № НОМЕР_3 строком дії до 07.2016 року та НОМЕР_6 строком дії до 10.2016 року. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За приписами статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що інші кредитні картки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 видані в межах дії одного й того ж договору кредиту б/н від 19 вересня 2008 року (термін дії якого закінчився 31.07.2010 року), у зв`язку з чим, у колегії суддів відсутні правові підстави ототожнювати ці кредитні картки з кредитним договором №б/н від 19 вересня 2008 року. З наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 19.09.2008 року станом на 31.07.2018 року вбачається, що відсотки за користування кредитом на загальну суму 107 117,44 грн. нараховувалися банком по 31.10.2017 року, тобто і після закінчення строку дії кредитного договору від 19 вересня 2008 року, а саме після 31.07.2010 року, що суперечить вимогам чинного законодавства. За таких обставин, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є нарахування відсотків за користування кредитом по 31.07.2010 року включно. При цьому, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31.07.2010 року (закінчення строку дії кредитного договору) заборгованість відповідача по відсотках за користування кредитом становила 0,00 грн., тобто вказана заборгованість була відсутня, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами є безпідставною та задоволенню не підлягає. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентах за користування кредитними коштами з тих підстав, що згідно наданого банком розрахунку, на час закінчення строку дії договору у відповідача була відсутня заборгованість по процентах, а нарахування заборгованості по відсотках після закінчення строку дії такого кредитного договору є незаконним. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили. Колегія суддів, не вбачає підстав для розподілу судових витрат на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України, оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги не встановлено підстав для задоволення (часткового задоволення) позовної вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом. Керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 634, 638, 1048, 1054, ЦК України, ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентах за користування кредитними коштами - відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 15 червня 2020 року. Головуючий: Судді: